ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 червня 2010 року № 2а-8941/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Манічевій, вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Сведбанк»
до
третя особа
про
Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві
ОСОБА_1
визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Микитенко О.Ю.
від третьої особи: ОСОБА_1, Матвійчик В.В.
Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач, в порушення Закону України «Про виконавче провадження»безпідставно відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) відповідав вимогам, що визначені зазначеним вище Законом.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству, а тому вимоги позивача є безпідставними.
Третя особа проти задоволення адміністративного позову заперечила, зазначивши, що повністю підтримує позицію відповідача, викладену у запереченнях на адміністративний позов.
В судовому засіданні 30.06.2010 року представником третьої особи заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представнику третьої особи необхідно ознайомитись з матеріалами адміністративної справи.
У задоволенні зазначеного клопотання представнику третьої особи відмовлено з огляду на те, що минуле судове засідання 24.06.2010 року судом відкладалось на 30.06.2010 року за клопотанням третьої особи саме з цієї ж підстави, зокрема, ОСОБА_1 просив суд надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи та звернення до представника за правовою допомогою.
Крім того, суд звертає увагу на скорочені строки розгляду даної категорії адміністративних справ щодо оскарження дій державного виконавця, встановлених статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
29 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. вчинений виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири АДРЕСА_1 запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» у розмірі 130091, 64 дол.США ( в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 116660,00 дол.США, заборгованість за процентами в сумі 13431,64 дол.США, пеня в сумі 70137,32 грн. та 8000,00 грн. плати за вчинення цього виконавчого напису.
Зазначений виконавчий напис нотаріуса направлений позивачем на адресу відповідача із відповідною заявою (вих. 2410 від 12.04.2010 року) для примусового виконання.
21.04.2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві винесена постанова ВП № 19200266 від про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). Постанова вмотивована тим, що відсутній розрахунок в національній валюті, який здійснюється на момент вчинення напису.
При цьому, відповідач послався на те, що стягувачем порушено вимоги п.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ст. ст. 524, 523 Цивільного кодексу України визначають, що зобов’язання має бути виражене та виконане у національній валюті –гривні, також визначено, що зобов’язання може бути виражене та виконане у іншій валюті, але має бути виражений еквівалент грошової суми у національній валюті, тобто ст. 524 Цивільного кодексу України вимагає обов’язкове зазначення грошового зобов’язання у національній валюті.
Згідно з ч.1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Зокрема, ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме:
1) пропуску встановленого строку пред’явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст.. 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.. 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Зазначений перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є вичерпним і не містить підстави, на яку послався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Частиною третьою вищевказаної норми встановлено, що Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Отже, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»визначено перелік вимог до виконавчих документів, та можливість встановлення інших вимог Законом.
Такі вимоги встановлені Законом України «Про нотаріат», зокрема, статтею 89 даного Закону, згідно з якою у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Отже, зазначені норми також не містять приписів щодо визначення суми стягнення у гривнях.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем правомірності прийнятого ним рішення не доведено.
У зв’язку з викладеним, позовні вимоги вбачаються судом обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноважень суду при вирішенні справи.
Вимоги про визнання незаконними дій задоволенню не підлягають з огляду на те, що право державного виконавця на винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Вимоги про зобов’язання прийняти виконавчий документ на виконання задоволенню також не підлягають з огляду на те, що прийняття виконавчого документу є дискреційними (виключними) повноваженнями державного виконавця.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ВП № 19200266 від 21.04.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
В іншій частині позовну відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 02.07.2010 року.