ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-2570/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Бі Ті Україна»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
проскасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №00001705/0 від 10.02.2010 та №0000992304/0 від 10.02.2010, прийняті ДПІ у Печерському районі міста Києва.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.01.2010 за результатами планової виїзної перевірки ДП «Бі Ті Україна»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 31/23-4/25287652 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. «ї»п.1.3 ст.1, п. 1.15 ст. 1, п. 3.4 ст. 3, абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
10.02.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пп.пп. 17.1.3, 17.1.6, 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були винесені податкові повідомлення-рішення №0000992304, яким у зв’язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 55497,00 грн., в тому числі штрафні санкції —18 119,00 грн., а також № 00001705/0, яким у зв’язку з порушенням пп. «ї»п.1.3 ст.1, п. 1.15 ст. 1, п. 3.4 ст. 3, абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3966,00 грн., в тому числі штрафні санкції —2644,00 грн.
Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку ДПІ у Печерському районі міста Києва про порушення ДП «Бі Ті Україна»вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на загальну суму 149 510 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як видно з матеріалів справи, позивачем було включено до складу валових витрат витрати на оплату інформаційно-консультаційних, отриманих від ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №16/06 від 10.04.2006 та додаткової угоди №1 від 09.04.2007, а також витрати на оплату послуг з надання консультацій в галузі комерційної діяльності, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на підставі договору №04-08 від 07.07.2008 та додаткової угоди № 1 від 01.01.2009, на загальну суму 149 510 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що акти здачі–прийняття робіт (надання послуг), які були складені на підтвердження фактів надання вищевказаних послуг ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, не відповідають ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять дати складання, не зазначено зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру, з урахуванням чого суд приходить до висновку про відсутність можливості встановити період, за який складено вказані акти, а також мету придбання відповідних послуг.
Інших належних та допустимих доказів придбання позивачем послуг у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності суду не надано.
Таким чином, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів придбання позивачем послуг у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також враховуючи непідтвердженість зазначених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд приходить до висновку про завищення ДП «Бі Ті Україна»валових витрат на загальну суму 149 510 грн.
Крім того, як видно з матеріалів справи, підставою для висновку ДПІ у Печерському районі міста Києва про порушення ДП «Бі Ті Україна»вимог пп. «ї» п.1.3 ст.1, п. 1.15 ст. 1, п. 3.4 ст. 3, абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»стало неутримання податку з доходів фізичних осіб з наданих додаткових благ співробітнику-нерезиденту ДП «Бі Ті Україна»ОСОБА_3.
Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до пп. «ї» п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Згідно з абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
З системного аналізу п. 1.15 ст. 1, пп. «ї»п. 1.3 ст. 1, абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в контексті пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»видно, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб при наданні юридичною особою фізичним особам додаткових благ лежить на податковому агенті фізичної особи, яким в такому випадку є юридична особа, що надає вказані блага.
Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (проценти, дивіденди та роялті), тобто і до заробітної плати нерезидентів.
Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Статтею 8 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №322 від 08.04.2009 "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність в іноземця Посвідки на постійне проживання в Україні, яка видається органом виконавчої влади з питань імміграції згідно із Законом України "Про імміграцію", є лише однією з підстав наведених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону, що дає такому іноземцю право на одержання статусу податкового резидента України у разі його документального підтвердження.
При цьому згідно із ст. 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно із ст. 3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пункту 1 узагальнюючого Податкового роз'яснення щодо застосування окремих норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині оподаткування іноземців та нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 50 від 29.01.2004, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Для цього фізичній особі - іноземцю необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у поточному році (звітному податковому періоді). Про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви) відповідний орган державної податкової служби письмово повідомляє працедавця (працедавців) рекомендованим листом.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2004 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" (далі —Наказ №581) для забезпечення виконання норм Закону впорядковано діяльність працедавців щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства і затверджено примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою - іноземцем.
Повідомлення (довідка), передбачена Наказом N 581, має видаватися податковим органом у разі документального підтвердження іноземцем наявних в нього підстав для набуття статусу резидента України (в даному випадку проживання в Україні понад 183 дні протягом календарного року). З податкового періоду (місяця), в якому видано вказане повідомлення (довідка), іноземець набуває статусу резидента України і доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата) оподатковуються у загальному порядку, встановленому законом за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
В інших випадках, коли передбачене Наказом № 581 Повідомлення (довідка) не видано, будь-які доходи (в т. ч. заробітна плата) з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою пункту 7.3 статті 7 Закону, за винятком визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону доходів (проценти, дивіденди та роялті), до яких згідно з положеннями абзацу другого цього підпункту застосовується ставка податку, встановлена Законом для оподаткування цих же доходів резидентів (ставка п. 7.1 ст. 7 Закону).
Аналогічна правова позиція викладена у роз’ясненнях Державної податкової адміністрації України, викладених у листі № 26106/7/17-0717 від 25.11.2009 та чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Як видно з матеріалів справи, громадянин Литви ОСОБА_3 (ідетнифікаціний номер НОМЕР_1) був призначений на посаду торгового представника ДП «Бі Ті Україна»наказом №71-К вд 28.11.2006 та звільнений з посади наказом №106-К від 31.10.2008.
Враховуючи, що повідомлення (довідка), передбачена Наказом № 581 громадянину Литви ОСОБА_3 не видавалась, будь-які доходи (в т. ч. заробітна плата) з джерелом їх походження з України, що нараховувались (виплачувались, надавались) на його користь ДП «Бі Ті Україна», підлягають оподаткуванню за ставкою 30 % відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Крім того, відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на те, що дохід ОСОБА_3 нараховувався ДП «Бі Ті Україна»не у грошовій формі, об’єкт оподаткування повинен був визначатись відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за коефіцієнтом 1,42857.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №00001705/0 від 10.02.2010 та №0000992304/0 від 10.02.2010 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Бі Ті Україна»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко