ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
05 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-1778/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомзаступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Спеціаліст цінні папери»
простягнення 17000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якій просив стягнути з відповідача до державного бюджету штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримав.
Відповідач подав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також стягнути на його користь витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані прокурором та сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Уповноваженою особою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі доручення т.в.о голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.04.2009 №136-ДМ проведено перевірку діяльності ТОВ «Спеціаліст цінні папери», за результатами якої складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів №78-ДМ від 03.04.2009.
Як видно з акту №78-ДМ від 03.04.2009, ТОВ «Спеціаліст цінні папери»в порушення вимог п. 1 гл. 3 р. 4 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1591 від 19.12.2006, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2007 за № 97/13364, не подало до Комісії регулярну квартальну інформацію за IV квартал 2008 року.
21.04.2009 членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_1 за результатами розгляду матеріалів про зазначене правопорушення на підставі ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" винесено постанову №286-ДМ про накладення на ТОВ «Спеціаліст цінні папери»штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 17000, 00 гривень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", п. 1.3 р. 17 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2272 від 11.12.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.02.2008 за № 120/14811 державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації.
Водночас, частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансова санкція за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації, передбачена п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та п. 1.3 р. 17 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2272 від 11.12.2007, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і фінансові санкції за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації, передбачені п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та п. 1.3 р. 17 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2272 від 11.12.2007, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст.41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст.250 ГК України.
Як видно з матеріалів справи, строк для подання до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку регулярної квартальної інформації за IV квартал 2008 року сплив 31.01.2009.
Водночас, позов про стягнення штрафу позивачем був пред’явлений лише 10.02.2010, тобто за межами встановленого ст.250 ГК України річного строку з дня порушення відповідачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Розглянувши вимогу відповідача про відшкодування витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень КАС України визначено, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 №590 передбачено, що граничний розмір компенсації в адміністративних справах за витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, має не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
З огляду на те, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано лише договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 та платіжне доручення №210 від 23.04.2010 на суму 5000 грн., але не надано на вимогу суду акт прийому-передачі виконаних робіт, рахунок №СФ-002 від 23.04.2010, який зазначений в якості підстави платежу у платіжному дорученні №210 від 23.04.2010, а також детальний розрахунок вартості юридичної допомоги з зазначенням кількості витраченого на надання допомоги робочого часу для здійснення розрахунку відшкодування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів розміру витрат відповідача на правову допомогу, та, відповідно, про наявність підстав для відмови у задоволенні зазначеної вимоги.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціаліст цінні папери»про стягнення на його користь витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн. відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко