Справа 2-1 \2010

                                                                      Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

    «14»   липня 2010 року.                                                                            смт.Ямпіль Сумської області

    Ямпільський районний суд Сумської області  у складі головуючого судді Філонової Ю.О., при секретарі Покотило Ю.М., за участю позивача ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи – Пермське регіональне відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    У грудні 2005 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що працюючи на шахті № 65 Пермської області РФ в 1960 році він отримав травму. Потім шахта № 65 була перейменована на шахту «Західна», яка і платила йому у відшкодування шкоди по 437 рублів РФ до 1998 року поштовими переказами. В подальшому виплати по відшкодуванню шкоди передано до державної установи - Пермського регіонального відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації, яка  призначила виплату щомісячно по 185 руб. 61 коп., тобто з недоплатою щомісячно в сумі 252,02 рублів. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди за серпень 1998 року проіндексовані 437 карбованців 63 копійки, і допустити негайне  стягнення  шкоди від травми 1960 за серпень 1998 року , та стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди 899788 карбованців 39 копійок.

    В ході судового розгляду позивач неодноразово змінював та доповнював свої позовні вимоги (а.с.179-181, 334-336, 388-389) і судом в якості відповідачів до справи були залучені  Фонд соціального  страхування Російської Федерації і Філіал №45 Державної установи-Московського обласного регіонального відділення фонду соціального страхування  Російської Федерації.

    В ході розгляду справи 14.09.2009 року   позивач змінивши позовні вимоги ( а.с.388-389) просив суд стягнути на його користь лише з Державної установи – Пермське регіональне відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації відшкодування шкоди від травми 1960 року, отриманої на шахті «Західна» - 568 руб 69 коп відшкодування недоплати за серпень 1998 року, допустивши негайне виконання в частині стягнення 25 рублів 69 копійок,  стягнути моральну шкоду на  суму 800000 руб., а всього на загальну суму 800568 руб 69 коп, та поновити пропущений строк позовної давності по відшкодуванню шкоди за серпень 1998 року. Також просив залишити  без розгляду його вимоги до Фонду соціального страхування Російської Федерації та філіалу №45  Державної установи – Московського обласного регіонального відділення фонду соціального страхування Російської Федерації.

    Змінені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди з Державної установи – Пермське регіональне відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації направлялися до відома відповідачу згідно з умовами Мінської Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам» (а.с. 398-406), а  вимоги позивача в частині стягнення шкоди з Фонду соціального страхування Російської Федерації і філіалу № 45 Державної установи – Московського обласного регіонального відділення фонду соціального страхування Російської Федерації ухвалою від 14.09.2009р  залишено без розгляду (а.с.391)

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_2  підтримав позовні вимоги від 14.09.2009, та просив їх задовольнити.

    Представники відповідача до суду не з’явились, про час і місце судового розгляду  повідомлені належним чином (а.с.419) клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Згідно протоколу  судового засідання Свердловського районного суду міста Перм (а.с 410) та  письмових заперечень (а.с 287-289,  360-362)  вони позовні вимоги не визнають, та зазначають, що Державна установа – Пермське регіональне відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації проводила виплату страхового забезпечення ОСОБА_2 в період з 01.01.2001 року по 01.01.2002року. Страхове відшкодування  позивачу було  назначено з врахуванням законодавства, яке діяло на той період, виходячи із сум встановлених раніше Центральним галузевим відділенням Фонду соціального страхування Російської Федерації працівників вугільної промисловості. Виплати проводилися своєчасно і перераховані щомісячні страхові виплати направлялися страховим переводом, при цьому  ніяких претензій на адресу Державної установи Пермське регіональне відділення Фонду соціального страхування від ОСОБА_2 не надходило. Згідно відшкодування моральної шкоди також заперечують, посилаючись на те, що це не передбачено  Федеральним законом від 24 липня 1998 року 3 125- ФЗ «Про обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань» .

    Суд заслухавши позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача та матеріали справи  дійшов до наступного.

      З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 1960 року позивач ОСОБА_1 отримав травму на шахті № 65 в м. Гремячинськ, Пермської області.( а.с. 213) В подальшому шахта № 65 була перейменована в шахту «Західна».

До 01 січня 1998 року відшкодування шкоди позивачу щомісячно виплачував роботодавець.

В зв’язку з ліквідацією шахти облікові справи потерпілих з усіма документами, що підтверджують їх право на відшкодування шкоди, в тому числі й ОСОБА_1 були передані ліквідаційною комісією згідно з актом № 6 прийому-передачі від червня 1998 року (а.с.125-126) до філіалу № 11 Центрального галузевого відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації працівників вугільної промисловості, який здійснював виплату відшкодування з 01.01.1998 року по 01.07.2000 року.

На момент передачі справ (а.с.126) розмір відшкодування шкоди позивача становив 288 руб. 32 коп.                                                                                                                          

Згідно довідки про щомісячні виплати за 1998 рік (а.с. 290) ОСОБА_1 поштою були направлені щомісячні страхові виплати загальною сумою 4119 руб. з поверненням за травень-липень 1998 року – 3254 руб., виходячи з щомісячного розміру відшкодування шкоди 288 руб.32 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З довідки про щомісячні виплати за 1998 рік (а.с.290), наданої відповідачем та на яку посилається позивач, вбачається, що ОСОБА_1 22 січня 1999 року направлено за травень – грудень 1998 року 2101 руб.

Проте, всупереч вищевказаним вимогам позивач не надав суду доказів того, коли і в якій сумі він отримував кошти за серпень 1998 року, чим не довів факт недоплати йому страхових виплат за цей місяць.

    Також суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06.12.2004 року (а.с. 115-117) та додаткове рішення цього суду від 06.12.2005р (а.с.118-120) щодо встановленої судом щомісячної страхової виплати по травмі, отриманої в 1960 році , в сумі 1929 рублів 75 копійок, оскільки ця сума підлягає перерахунку  лише з 18 лютого 2004 року, тому вона не може бути застосована  до більш раннього періоду стягнення,  за  який просить позивач, а саме серпень 1998 року.

Також суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення пені і індексації сум страхових виплат  за несвоєчасні виплати сум відшкодування,  виходячи з наступного.

Згідно ст. 51 «Правил відшкодування роботодавцями шкоди, завданої працівникам ушкодженням здоров’я, професійним  захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаних в виконанням ними трудових обов’язків», затверджених Постановою Верховної Ради Російської Федерації від 24 грудня 1992 року № 4214-1 з послідуючими змінами 1995 року, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що при невиплаті сум відшкодування шкоди у встановлений строк, роботодавець зобов’язаний виплатити пеню у розмірі одного процента від невиплаченої суми відшкодування шкоди за кожен день прострочення.

З вищевказаної статті вбачається, що стягнення пені за несвоєчасні виплати сум відшкодування шкоди покладається саме на роботодавця, а не на страхувальника.

        Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди , оскільки на момент виникнення спірних  правовідносин чинним законодавством відшкодування моральної  шкоди не було передбачено.

    Згідно  п.3 ст.8 Федерального закону від 24 липня 1998 року 3 125- ФЗ «Про обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань» відшкодування моральної шкоди, заподіяної застрахованій особі в зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням здійснюється  заподіювачем шкоди. Стягнення сум у відшкодування моральної шкоди з Державної установи – Пермське регіональне відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації діючим законодавством Російської Федерації  не передбачено.

    Враховуючи недоведеність обставин, які мають значення для вирішення справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, в зв’язку з його необґрунтованість.

    Керуючись ст. 51 «Правил відшкодування роботодавцями шкоди, завданої працівникам ушкодженням здоров’я, професійним  захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаних в виконанням ними трудових обов’язків», затверджених Постановою Верховної Ради Російської Федерації від 24 грудня 1992 року № 4214-1 з послідуючими змінами 1995 року,  п.3 ст.8 Федерального закону від 24 липня 1998 року 3 125- ФЗ «Про обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань», ст.ст. 2, 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

                                                                      В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Державної установи Пермського регіонального відділення Фонду соціального страхування Російської Федерації про відшкодування шкоди, відмовити  у зв’язку з необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через суд  першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                         Ю.О. Філонова