ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
15 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-199/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Леман-Україна»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києві
проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати скасувати рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №12352305 від 25.08.2009, рішення ДПА у м. Києві №4989/10/25-214 від 09.11.2009, рішення ДПА України №12705/6/25-0415 від 09.12.2009.
Ухвалою суду від 15.04.2010 було закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ДПА у м. Києві про скасування рішення №4989/10/25-214 від 09.11.2009 та до ДПА України про скасування рішення №12705/6/25-0415 від 09.12.2009.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11.08.2009 ДПІ у Печерському районі міста Києва на підставі направлення №779 від 10.08.2009 та графіку перевірок суб’єктів підприємницької діяльності на серпень 2009 року було проведено перевірку за дотриманням ТОВ «Сервісний центр «Леман-Україна»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки №001130/265513782305 від 17.08.2009 (далі — Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок невідповідності залишків товару обліковим даним товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20190,32 грн.
25.08.2009 на підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»було прийнято рішення №12352305 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 380, 64 грн. у зв’язку з порушенням ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 1, 3 і 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена у роз’ясненнях Державної податкової адміністрації України, викладених у листі № 4364/7/23-7017/159 від 03.03.2009.
Як видно з Акту перевірки, під час проведення перевірки було встановлено невідповідність залишків товару обліковим даним товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20190,32 грн.
Судом не приймаються посилання позивача на порушення ДПІ у Печерському районі міста Києва Алгоритму проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №184 від 09.04.2009, оскільки вказаний наказ, який відповідно до п. 1 був прийнятий з метою посилення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, а також збільшення надходжень до бюджету податку на прибуток, ПДВ та ПДФО шляхом відображення цими суб'єктами обсягів виручки у валових доходах, не реєструвався у Міністерстві юстиції України, а відтак його недотримання не може мати наслідком порушення прав платників податків та, відповідно, бути підставою для скасування рішень податкових органів.
Крім того, протягом перевірки, а також під час адміністративного та судового оскарження рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №12352305 від 25.08.2009 позивач посилається на порушення працівниками ДПІ у Печерському районі міста Києва процедури проведення відповідної перевірки, проте не наводить жодних доказів на спростування факту порушення ним ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок невідповідності залишків товару обліковим даним товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20190,32 грн.
Водночас, саме по собі порушення правил проведення перевірки не тягне за собою скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого за результатами такої перевірки. Так, наслідками недодержання контролюючим органом установленого порядку проведення перевірки є застосування до відповідальних осіб цього органу заходів адміністративної (кримінальної) відповідальності, тоді як рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій приймається саме за результатами порушення платником податків правил оподаткування. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.08.2009 у справі №К-7415/08.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у ДПІ у Печерському районі міста Києва належних правових підстав для застосування до ТОВ «Сервісний центр «Леман-Україна»штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок невідповідності залишків товару обліковим даним товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20190,32 грн.
Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.
Статею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачені ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Печерському районі міста Києва при прийнятті рішення №12352305 від 25.08.2009 про застосування до ТОВ «Сервісний центр «Леман-Україна»штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», було дотримано вимоги ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №12352305 від 25.08.2009 про застосування до ТОВ «Сервісний центр «Леман-Україна»штрафних (фінансових) санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду правомірність винесення спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Леман-Україна»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко