ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 липня 2010 року 16:10 № 2а-4701/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Аналіт»
до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс»до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі УПФУ в Печерському районі м. Києва або відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про результати розгляду заяви.
Ухвалою суду від 25 березня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, позивач на момент нарахування позивачу сум боргу по сплаті страхових внесків, що визначені вимогою про сплату боргу від 05.03.2010р. № Ю-296, підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування і сплачувало єдиний податок і відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва»не було платником збору на обов’язкове державне пенсійне-страхування. Позивач вважає, що суб’єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не нараховують окремо збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки такий збір сплачено в складі єдиного податку.
В судовому засіданні 14.05.2010р. представником позивача було заявлене клопотання про заміну неналежного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Аналіт» - правонаступника ТОВ «ЮФ «Юрзовнішсервіс».
Окрім цього, в судовому засіданні 14.05.2010р. представник позивача заявив клопотання про зменшення позовних вимог, у відповідності до якого позивач просить суд лише визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ в печерському районі м. Києва від 05.03.2010р. №Ю-296 про сплату боргу в розмірі 265 199 грн. 88 коп., а від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки №4836/07від 18.03.2010р. –відмовляється.
Відповідач проти позову заперечив, представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року N1058-IV (далі –Закон України 1058) передбачаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло його осіб, перелік платників, їх права та обов’язки. Згідно вказаного Закону позивач як юридична особа, що обрала особливий спосіб оподаткування –єдиний податок, є страхувальником і, відповідно - платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
В судовому засіданні 14 липня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс»(правонаступник –Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Аналіт») знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за №10-033068, та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2007р., був зареєстрований як платник єдиного податку (свідоцтво №2655023650 від 01.01.2007р., №2655025164 від 01.01.2008р., №2655027812 від 01.01.2009р. та №2655030393 від 01.01.2010р.).
УПФУ в Печерському районі м. Києва було проведено перевірку з питань позивачем вимог щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей До органів Пенсійного фонду за період з 22.01.2007р. до 22.02.2010р., якою встановлено порушення позивачем п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України №1058 та ст. 4 Закону України «про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»№400/97-ВР від 26.06.1997р. (далі –Закону України №400), в результаті не нарахування 33,2% та 4% за період з 2007 року по 2010 рік.
За результатами перевірки УПФУ в Печерському районі м. Києва був складений акт № 501 від 05.03.2010р., у висновках якого зазанчено, що в результаті порушення позивачем п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України №1058, йому нараховано 33,2% та 4%за періоди:
2007р. –108774,05грн.; за 2008р. –100645,94грн.; за 2009р. –50740, 28 грн.; за 2010р. –5039,61грн. (загальна сума –265 199, 88 грн.).
За таких обставин, УПФУ Печерському районі м. Києва було прийнято вимогу про сплату боргу від 05.03.2010р. №Ю-296, у відповідності до якої, вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків в розмірі 265 199 грн. 88 коп.
За результатами оскарження вимог позивачем до органів пенсійного фонду, УПФУ в Печерському районі м. Києва, було прийняте відповідне рішення, якими відмовлено у скасуванні вимоги про сплату боргу.
Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 4 Закону України №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.
Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
У статті 18 Закону зазначається, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України № 400, який діє одночасно разом із Законом № 1058, якими не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, твердження позивача щодо застосування положень ст. 6 Указу Президента України № 727/98, не приймаються судом до уваги, оскільки ст. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058, який діє з 01.01.2004 р., чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 3 ст. 106 згаданого вище Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі –Інструкція № 21-1), затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, вимога про сплату недоїмки формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою встановленою законодавством.
Таким чином, з викладеної норми вбачається, що однією із підстав формування недоїмки є акт документальної перевірки.
Як вбачається зі змісту акту № 501 від 05.03.2010 року, за позивачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 265199 грн. 88 коп., яка і була включена до вимоги про сплату боргу № Ю-296 від 05.03.2010 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 20, ч. 2-4 ст. 106 Закону України № 1058 та п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1 встановлює, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Обчислення страхових внесків зазначеною категорією платника здійснюється щомісячно за ставкою - 33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників ( п.4.1)
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного Фонду України здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
У відповідності до п.8.1. зазначеної Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції для страхувальника - юридичної особи.
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму боргу протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
До матеріалів справи було долучено довідку УПФУ в Печерському районі м. Києва від 02.07.2010р. №11909/07, у відповідності до якої, згідно з аналізу правильності проведених облікових операцій в особовому рахунку платника заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 02.07.2010р. борг позивача складає 162 343 грн. 73 коп. Вказана у довідці інформація підтверджується карткою особового рахунку страхувальника –позивача, залученої в судовому засіданні 02.07.2010р. Таким чином, стоном на 02.07.2010р. борг позивача складає 162 343 грн. 73 коп.
Твердження представника позивача щодо обов’язку пенсійного фонду скласти нову вимогу, у разі зменшення суми вимоги про сплату боргу, надісланої раніше, не приймаються судом до уваги. Так, законодавством не передбачено те, що зменшення заборгованості платника страхових внесків, визначеної вимогою про сплату боргу, тягне за собою скасування такої вимоги, тому в такому випадку нова вимога не надсилається.
Суд враховує те, що підставами для визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень, у даному випадку вимоги, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення. Обов'язковою умовою визнання нечинним рішення є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд визнає позовні вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.07.2010р.