Справа № 1 –26/2010

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26200, м. Мала Виска Кіровоградської області, вул. Леніна, 53

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

    01 червня 2010 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області

у складі : головуючого - судді   Березія Ю.А.,   при секретарі  Красній Г.Г.,  

з участю прокурора Фурмана В.О., представника потерпілої ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу за  обвинуваченням

    ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, проживає в АДРЕСА_1, несудимої,

    у скоєнні злочину за ч.2 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_3 вчинила умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я при наступних обставинах.  

    4 квітня 2009 року близько 21.00 на стадіоні “Шахтар” в смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області підсудна ОСОБА_3, на грунті особистих неприязних відносин, під час сварки з потерпілою ОСОБА_4, нанесла потерпілій один удар коліном ноги в лобно-скроневу ділянку голови з права, від якого потерпіла втратила рівновагу і впала, а потім підсудна ОСОБА_3 сіла зверху на потерпілу, яка лежала на землі на лівому боці і почергово правою та лівою руками нанесла близько 20 ударів по обличчю, інші ділянки голови, правого вуха, шиї, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

    Підсудна ОСОБА_3 свою винність у пред'явленому обвинуваченні не визнала, пояснивши, що дійсно 4 квітня 2009 року близько 21.00 в смт. Смоліне перебувала на стадіоні “Шахтар” разом із ОСОБА_5 та дівчиною на на ім'я ОСОБА_6; до неї підійшла потерпіла ОСОБА_4, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння і почала ображати брутальними словами; потім ОСОБА_4 ухопила її за волосся і вони разом упали на землю; ОСОБА_4 першою нанесла удар кулаком в область лівого ока; вона ( підсудна ) нанесла ОСОБА_4 удари у відповідь, приблизно два-три удари у область обличчя; потім бійку припинили сторонні особи; бійка розпочалась через хлопця.

    Винність підсудної у скоєнні злочину підтверджується наступними доказами:

    показаннями потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні, відповідно яким, 4 квітня 2009 року вона разом з подругами перебувала на стадіоні “Шахтар”, де проходив футбольний матч; зателефонувала ОСОБА_3 і сказала, щоб вона піднялась до виходу; біля виходу чекала ОСОБА_3, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння; ОСОБА_3 бажала вияснити питання про хлопця; ОСОБА_3 не подобалося, що її хлопцю хтось пише і вона думала, що це пише потерпіла;  ОСОБА_3 також говорила, що потерпіла ображає її подруг; ОСОБА_3 почала кричати, висловлювати нецензурну лайку та погрожувати їй; потім ОСОБА_3 вчинила на неї напад: ухопила  за волосся та несподівано нанесла удар лівим коліном в праву вискову область голови і ока, а далі потерпіла не пам'ятає, прийшла до свідомості від сильних ударів по голові, вусі, шиї та правому плечу, закриваючи обличчя від ударів; побиття припинили оточуючі;

    показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, відповідно яким вона бачила, як ОСОБА_3 ухопила потерпілу ОСОБА_4 за волосся і кинула, а потім почала бити; ОСОБА_4 закривала обличчя руками; ОСОБА_4 у відповідь удари не наносила, а лише закривала обличчя;

    показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні, відповідно яким початок бійки вона не бачила, але вона бачила, як ОСОБА_4 лежала на землі, а ОСОБА_3 “тягала” її за волосся; зі слів інших вона знає, що конфлікт відбувся через хлопця;

    показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні, відповідно яким вона не бачила, хто перший почав бійку, але бачила, як ОСОБА_4 лежала на землі, а на ній була ОСОБА_3; їй відомо, що бійка відбулась через хлопця на ім'я ОСОБА_6;

    показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні, відповідно яким ОСОБА_3 перша розпочала бійку; ОСОБА_3 взяла ОСОБА_4 за волосся, нахилила до землі і ОСОБА_4 впала; потім ОСОБА_3 сіла зверху на ОСОБА_4 і наносила удари руками; бійка розпочалась із-за хлопця, спочатку з ним зустрічалась ОСОБА_4, а потім – ОСОБА_3;

    показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні, відповідно яким під час бійки ОСОБА_3 ухопила ОСОБА_4 за голову і повалила на землю, потім сіла на неї і наносила удари в область голови, а ОСОБА_4 прикривала своїми руками голову;

    показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні, відповідно яким  на стадіоні вона побачила, як билися дівчата: ОСОБА_4 лежала на землі, а зверху на ній була ОСОБА_12, яка нанесла ОСОБА_4 2-3 удари;

    протоколом усної заяви ( повідомлення) про злочин від 5 квітня 2009 року, відповідно якого громадянка ОСОБА_1 повідомляла про те, що 4 квітня 2009 року близько 21.00 на стадіоні “Шахтар” в смт. Смоліне її доньці ОСОБА_4 громадянка ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ( а.с. 7);

    випискою із журнала викликів Смолінської медико-санітарної частини, відповідно якої під № 148 від 5 квітня 2009 року зафіксовано факт звернення за медичною допомогою громадянки ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями ( а.с.22);

    протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю потерпілої ОСОБА_4, відповідно якого потерпіла показала і розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ( а.с. 59 – 63 );

    протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_13, відповідно якому  4 квітня 2009 року близько 21.00 він разом з співмешканкою ОСОБА_11 та собакою “Деном” знаходились на стадіоні “Шахтар” в смт. Смоліне; ОСОБА_11 повідомила його про бійку біля виходу із стадіону; він побачив, що за землі на лівому боці лежала ОСОБА_4, а зверху сиділа ОСОБА_3 і наносила ОСОБА_4 удари руками в область голови, а ОСОБА_4 прикривала своїми руками голову і обличчя ; він відпустив собаку і подав команду, а потім підійшов до ОСОБА_3, взяв її за руку і стягнув із ОСОБА_4                             (а.с.85-86);

    висновком експерта № 212, відповідно якого у потерпілої ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження середньої тяжкості ( а.с. 104 – 106).

    Наведені докази є достовірними, належними, допустимими та достатніми для встановлення істини у справі, не суперечать один одному, тому суд приймає ці докази в основу обвинувального вироку.    

    Суд оцінює показання підсудної ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_14  в судовому засіданні про те, що потерпіла ОСОБА_4 вчинила напад на підсудну ОСОБА_3 і розпочала бійку, як такі, що є неправдивими.

    З показань підсудної ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що вона перебувала на стадіоні разом з подругами – ОСОБА_5 та особою на ім'я “ОСОБА_17”.

    Свідок ОСОБА_5 є очевидцем злочину, яка як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 вчинила напад на потерпілу ОСОБА_4, ухопивши її за волосся і поваливши на землю, а потім почала наносити удари руками потерпілій в область голови та шиї.

    Показання підсудної ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_14 суперечать показанням іншого очевидця злочину – свідка ОСОБА_7,  а також показанням потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні, тому показання підсудної і свідка ОСОБА_14 суд не приймає, як доказ у справі.

    Суд оцінює показання свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, в частині, що між підсудною ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_4 відбулась бійка, під час якої вони один одному наносили удари, як такими, що є недостовірними, враховуючи, що в цій частині показання в судовому засіданні суперечить її показанням на досудовому слідстві, де вона заявила про те, що не бачила початку бійки.

    Крім того, в цій частині показання свідка ОСОБА_6 суперечать іншим достовірним доказам по справі, тому суд не приймає в цій частині показання свідка ОСОБА_6 як доказ у справі.

    Суд оцінює фотознімки дисплею мобільного телефону ( а.с.37-38) та фотознімки монітору комп'ютера, які надані представником потерпілої в судовому засіданні, як неналежні та недопустимі докази у справі, враховуючи, що ці докази зібрані з порушенням порядку, встановленого діючим кримінально-процесуальним законодавством.

    Ці докази належним чином не перевірені органами досудового слідства на предмет достовірності і достатності, джерел отримання, належності фактичних даних.

    Тому, суд не приймає, як доказ у справі фотознімки дисплею мобільного телефону та монітору комп'ютера.    

    Дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, на підставі їх всебічного, повного і об'єктивного дослідження в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про те, що пред'явлене обвинувачення доведено частково.

    Дії підсудної ОСОБА_3 невірно кваліфіковано за ч.2 ст. 122 КК України.

    В справі відсутні достовірні, належні, допустимі та достатні докази, яка вказують на те, що підсудна ОСОБА_3 нанесла потерпілій ОСОБА_4 умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження з метою залякування потерпілої або її близьких родичів чи примусу до певних дій.

    Судом встановлено, що напад ОСОБА_3 на потерпілу ОСОБА_4 був обумовлений неприязними відносинами, які склались з приводу знайомства з хлопцем, з яким раніше зустрічалась потерпіла ОСОБА_4, а потім почала зустрічатись підсудна ОСОБА_3, що підтверджується частково показаннями потерпілої в судовому засіданні та показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5

    Крім того, підсудна ОСОБА_3 вважала, що потерпіла ображає її подруг.

    За таких обставин, дії підсудної необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, враховуючи, що 4 квітня 2009 року близько 21.00 на стадіоні “Шахтар” в смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області підсудна ОСОБА_3, на грунті особистих неприязних відносин, з метою подолання опору потерпілої, нанесла один удар коліном ноги в лобно-скроневу ділянку голови потерпілої з права, повалила потерпілу на землю на умисно нанесла потерпілій  близько 20 ударів по обличчю, в інші ділянки голови, правого вуха, шиї, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

    Призначаючи покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст. 122 КК України, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    Злочин за ч.1 ст. 122 КК України віднесено законом до злочинів середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді виправних робіт, обмеження та позбавлення волі.

    Підсудна ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, закінчила одинадцятий клас середньо-освітньої школи, не працює.

    Тому, підсудній ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі, яке необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

    Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено ч.1 ст. 122 КК України, суд не вбачає, враховуючи відсутність підстав, які передбачені ст. 69 КК України.

    Визначаючи міру покарання, суд враховує вчинення злочину у неповнолітньому віці, як обставиною, що пом'якшує покарання.

    Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

    Тому, підсудній ОСОБА_3 необхідно призначити мінімальне покарання у вигляді обмеження волі, передбачене санкцією ч.1 ст. 122 КК України.

    Враховуючи обставини справи, суд дійшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудної без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України.

    Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_1 в частині вимог до підсудної ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

    Відповідно до частин 1 та 2 статті 1179 Цивільного кодексу України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

    У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

    Судом встановлено, що підсудна ОСОБА_3 є неповнолітньою особою, яка не працює та постійного доходу не має, перебуває на утриманні батьків.

    У справі відсутні докази, які вказають на те, що підсудна ОСОБА_3 має майно, достатнє для відшкодування завданої шкоди.

    Тому, законних підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до підсудної ОСОБА_3 - немає.

    Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_1 в частині вимог до відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_16, підлягає частковому задоволенню.

    Судом встановлено, що дійсно цивільні відповідачі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 записані відповідно матір'ю і батьком наповнолітньої ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с.129).

    Неповнолітня ОСОБА_3 перебуває на утриманні у відповідачів ( а.с.136).

    Таким чином, відповідачі  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 несуть солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітньою донькою.

    Злочинними діями підсудної ОСОБА_3 потерпілій заподіяна матеріальна шкода у вигляді витрат на стаціонарне лікування та інших додаткових витрат, які пов'язані з поновленням порушеного права.

    Відповідно наданих медичних документів, потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Маловисківської центральної районної лікарні в періоди з 7 по 30 квітня 2009 року та з 30 червня по 14 липня 2009 року ( а.с. 192-193).

    Крім того, потерпіла перебувала на обстеженні в Кіровоградській обласній лікарні 17, 24 квітня 2009 року та 4 червня 2009 року, а також 8 травня 2009 року потерпіла обстежувалась в інституті нейрохірургії.

    Суд визначає розмір відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2677 гривень 31 копійку, який включає витрати на лікування потерпілої  в сумі 1739 гривень ( а.с. 192, 193, 313, 314, 320) та витрати на додаткове  харчування потерпілої  в сумі 938 гривень 31 копійку ( а.с.259, 265, 276, 285, 292).

    Суд не приймає як доказ у справі інші чеки та придбання автомобільного бензину, квитанцій на придбання автобусних білетів та продуктів харчування, враховуючи відсутність доказів про зв'язок зазначених витрат з тими, які необхідні для поновлення порушеного права.

    Судом встановлено, що дійсно злочинними діями підсудної ОСОБА_3 потерпілій заподіяна моральна шкода у вигляді  фізичного болю та стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  

    Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

    З урахування обставин справи, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 гривень, який відповідає вимогам розумності і справедливості.

    Для задоволення іншої частини позову, суд не вбачає законних підстав.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

    ОСОБА_3 – визнати виною за ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання:

    1 ( один ) рік обмеження волі.;

    На підставі ст. 75 КК України, засуджену звільнити від відбування покарання з іспитовим терміном 1 рік, зобов'язавши попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілі ОСОБА_4; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

    Запобіжний захід засудженій залишити попередній - “підписку про невиїзд”.

    ОСОБА_1 – відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної  та моральної шкоди.

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_15, ОСОБА_16 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

    Стягнути солідарно з  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 -  2677 гривень 31 копійку у відшкодування матеріальної шкоди та 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди, всього – 4677 гривень 31 копійку.

    В іншій частині позову – відмовити.

    На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

    ГОЛОВУЮЧИЙ