Справа   № 2а-379/2010 р.

ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  «07» квітня 2010 р.                                   Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

  у складі :

            головуючого, судді -               Коноваленко М.І.          

            при секретарі -                    Максимишена С.Б.

            за участі позивача -                                 ОСОБА_1

            представника  відповідача -                   Зюкіної Л.С.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Кривому Розі в залі №5 Тернівського районного суду м. Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                ВСТАНОВИВ:

19.01.2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тернавському районі м. Кривого Рога про визнання протиправними дії у вигляді невиплати надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язання нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену як дитині війни надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2009 року.  

В обґрунтування позову зазначила, що, як дитина війни, має право отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі, як це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але відповідачем у 2007 році соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виплачувалась, тому як ст..77, ст..110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст..71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» було призупинено дію ст.6 вказаного Закону. Рішенням Конституційного суду від 09.07.2007 року було визнано неконституційним положення  Законів України «Про державний бюджет України на 2006, 2007 роки», тому    повинно було виплачуватись  в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму. У 2008 – 2009роках виплачувалась не в повному розмірі. Таким чином заборгованість невиплаченої соціальної допомоги у період 2007 року складає 735гривен, 2008 року 1158,60гривен, 2009 року 1225,20гривен.  

Позивач позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечує, вказує що, Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" установлено що пільги дітям війни, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням  Конституційного суду від 09.07.2007року визнано неконституційними положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України про державний бюджет України на 2007 рік" яким було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" але не було визначено порядок його виконання.

Відповідно до змін у ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесених ст.58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" ОСОБА_1 отримує підвищення  у розмірі надбавки встановленої  для учасників війни, у розмірі 10% прожиткового мінімуму на 2008 рік та 2009 рік.  Крім того,  в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже, для призначення та виплати підвищення дітям війни за минулий час,  немає законних підстав, оскільки не визначено законом механізм розрахунку та виплати підвищення.

Крім того  позивачем пропущено річний строк звернення до суду відповідно до частини другою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп прийнято 9 липня 2007 року, а позов ОСОБА_1 подано в січні 2010 року, тобто з пропущенням строків звернення до адміністративного суду. Будь яких поважних причин та доказів пропуску строку і звернення до суду позивач не зазначає.

Відповідно до частини першої ст.100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суд є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  про що  свідчить  пенсійне посвідчення з відповідною відміткою  в ньому, оглянутому в судовому засіданні - а.с.9.

На звернення позивача до відповідача про перерахування підвищення до пенсії, відповідачем  листом від 16.12.2009 року № К-427/03, було відмовлено  – а.с.5-6.    

Згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна  допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст.6  Закону України «Про захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет на 2007 рік» (з урахуванням положень п.12 ст. 71 Закону) та визначено , що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту»  у розмірі 50 процентів від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Встановлено, що підвищення пенсії позивачу у 2007 роках як «дитині війни» не застосовувалося.

Але,  Рішенням Конституційного Суду України №   б-рп від 09 липня 2007 року  у  справі  за  конституційним  поданням  46  народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) визнано такими, що не відповідають конституції (є   неконституційними) положення п.12, статті 71, статті 111 Закону України    "Про    Державний бюджет України на 2007 рік", якими встановлено,  що  на  2007  рік  зупиняють  дію  положення  ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  з  урахуванням  статті 111  Закону  України  "Про  Державний  бюджет України на 2007  рік",  де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується  замість   пенсії,   відповідно   до   статті   6   Закону України  "Про  соціальний  захист  дітей  війни" виплачується  особам, які  є  інвалідами  (крім тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,   гарантії їх  соціального  захисту"), у розмірі    50 відсотків    від   розміру   надбавки,    встановленої    для учасників  війни.

Таким чином, відновлено дію ст.. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому управління пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу повинно було зробити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно.

Також Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року положення п.2, п.14 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" про внесення змін  до деяких законодавчих України", яким було внесено  зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і встановлено з 01 січня 2008 року дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму встановлено для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, було визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня  прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином,  суд вважає,  що Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік"  та Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік"  мав пріоритет порівняно зі спеціальною нормою статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" як такий, що прийнятий пізніше у часі, тому  норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є лише діючими з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, з моменту прийняття рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року.

Згідно п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства у відповідність  із цим Законом закони  України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» нараховані  суми пенсій не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частки доходів.

Таким чином, строк давності звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних правовідносинах підвищення до пенсій не було нараховане пенсійним органом, а відтак відповідно до ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів у зв»язку з  особливістю спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, і встановлення  таких строків обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.  Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У відповідності до ст.100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  є джерелом права, також свідчить про те , що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад справа «Стаббіс та інш. проти  Великобританії» від 22.10.1996 року, «Девсер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 року).

Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яке бере участь у справі.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду про захист порушених прав позивач посилається на те, що про факт порушення прав його повинні були повідомити і йому стало відомо від знайомих у жовтні 2009 року  у зв’язку з ухваленням  рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Будь яких інших причин, які свідчать про поважність пропуску строку, не наведено.

Суд вважає, що наведені причини пропуску процесуального строку не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Також на посадових осіб не покладено обов»язку повідомляти позивача про зміні в законодавстві України.  Час ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилається позивач у позові, та його опублікування, а також отримання відповіді Управління пенсійного фонду від 01.10.2009 року не ставить в залежність від цього виникнення у позивача права на звернення до суду.

За таких обставин, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (19.01.2010 року) та огляду на те, що відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача, щодо невиплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячного грошового довічного утримання за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в повному обсязі та доплату 20% недоплаченого з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року – відмовити.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної  влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачається Конституцією України та Законами України, тому суд вважає відмову відповідача по перерахунку та виплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, починаючи з  22.05.2008 року до 19.01.2009 року, протиправною.  

      Крім цього, суд не може погодитись з твердження представника відповідача про відсутність Законом України "Про соціальний захист дітей війни" мінімального розміру пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати і не можливістю застосування мінімального розміру пенсії встановленого  ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування" який застосовується виключно у розмірі   прожиткового   мінімуму для  осіб,  які  втратили працездатність,  визначеного  законом.

Відповідно до п.4 ст.28 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Пунктом 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.  Таким чином, при  відсутності визначення розміру мінімальної пенсії за віком  Законом України "Про соціальний захист дітей війни",  суд виходить з розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування" яка встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" і який повинен був застосовувати відповідач при здійснені ним перерахунку відповідачу у період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, та з 22 травня  2008 року по 31.09.2009 року.

Тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача призначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане  ним підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків, виходячи з мінімального розміру пенсії встановленого  ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування"  з 22.05.2008р. по 19.01.2009 року за відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків з 22.05.2008року  по 19.01.2009 року.

На підставі вищевикладеного,  керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167,   170, 186 КАС України, ст-ст.1,3,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Рішенням Конституційного Суду України №  6-рп від  9 липня  2007  року,   №10-рп/2008 від 22 травня суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправним та зобов’язання вчинити певні дії -  задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову  Управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 19 січня 2009 року сум підвищення до пенсії соціальної допомоги  відповідно  до ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни", та частини 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області призначити, до нарахувати і  виплатити підвищення до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_1  з 22 травня 2008 року по 19 січня 2009 року згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", та з урахуванням частини 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1  сум підвищення до пенсії соціальної допомоги  відповідно  до ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни", та частини 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 22.05.2008 року – відмовити.

Сторони мають право оскаржити постанову подавши на протязі 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі з 19 квітня 2010 року заяву про апеляційне оскарження постанови, та протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження подати апеляційну скаргу в Апеляційний  суд  Дніпропетровської області  через Тернівський  районний суд м. Кривого Рогу.

СУДДЯ: