Справа № 2-675/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м        У к р а ї н и

20 липня 2010 року                      Кролевецький  районний  суд  Сумської  області

у складі: головуючого судді   - Макаровець А.М.,

за участю секретаря                 - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької РДА про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до  ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати йому, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до другої категорії виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

В квітні 2010 року він звернувся з письмовою заявою до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з вимогою виплатити йому допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

На заяву отримав письмову відповідь від відповідача про те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. При цьому йому роз’яснено, що відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати і проводяться в порядку, визначеному вказаними постановами Кабінету Міністрів України.

Він вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству, яке регулює дані питання.

Дію ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” на 2007 рік було зупинено п. 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року .

Ст.28 п.11  Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» .

Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п ’яти мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічної допомоги здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Оскільки одноразова щорічна допомога на оздоровленя у 2007 та 2008 роках була виплачена йому до прийняття рішення Конституційного Суду, то він не оспорює правильність виплати зазначеної допомоги у відповідних роках.

Йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 100,00 грн. – 23.01.2009 року.

Відповідно до положень Законів України "Про державний бюджет України на 2009 рік"  установлено з 1 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 630 грн. За 2009 рік йому виплачена допомога у розмірі 100 грн., що є набагато менше від  п ’яти мінімальних заробітних плат за відповідні роки. Так, виходячи з розрахунку п ’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, йому недоплачено в 2009 році 2925 грн. (605х5-100) .

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника. Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмовому запереченні, з якого вбачається, що відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Статтею 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевим органам державної виконавчої влади. Такий порядок було визнано постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з вищевказаною постановою регламентовано розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії — 100 гривень.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Конституцією України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». Відповідно до п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону України «Про Державний бюджет України». Таким чином норми, які вводяться законом про Державний бюджет діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.

Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.2008 року) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і на даний час відсутні інші нормативні документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. №562 для відповідної категорії осіб.

Тому відповідач вважає, що його дії щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення є такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

По справі встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та належить до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначені обставини вбачаються з копії паспорта позивача та його посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с.4-6) та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” особам, які віднесені до другої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Згідно зі ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата щорічної допомоги здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Як вбачається з позову та інформації, наданої відповідачем (а.с.7 )  ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  2 категорії згідно з порядком, визначеним постановою Кабінету міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» — 23.01.2009 року було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 100,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року мінімальна заробітна плата складала 605 грн.

Вищезазначені норми ст.48  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у 2009 році не змінювались і не зупинялись, тому з урахуванням вищезазначеного позивачу за станом на 23 січня 2009  року необхідно було нарахувати та виплатити, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  2 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 3025 грн. (605х5).

Таким чином, сума  недонарахованої та недоплаченої ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік (станом на час виплати такої допомоги) становить 2925 грн. (3025-100), чим порушено його права, передбачені ст.48  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Тому, беручи до уваги вище зазначені обставини справи, є достатні підстави для задоволення позовних вимог, зокрема, визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При винесенні рішення судом також враховується, що посилання відповідача на те, що обчислення щорічної грошової допомоги на оздоровлення передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, є необгрунтованими, а тому не можуть бути прийнятими до уваги при винесенні постанови, оскільки на період за який пред’явлені позовні вимоги ця постанова суперечила положенням ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і тому не може бути застосована за нормою ч.4 ст.8 ЦПК України, якою визначено, що у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

При цьому, слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Відповідно до ст.62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінетом Міністрів України проводиться роз’яснення саме порядку застосування цього Закону. При цьому Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір виплат.

Крім цього, згідно ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно ст.88 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.19, 113 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

1. Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи».

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя