Справа №2-2484/10  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року  

Овруцький районний суд Житомирської області в складі :

головуючого – судді           Чичирко В.А.  

з секретарем                        Петриш О.І.,

розглянувши у відкритому судовому у місті Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

в с т а н о в и в :

    Позивач просить стягнути на його користь з відповідача невиплачені кошти, передбачені ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі –Законом) за період з 01.09.1996 р. по 31.05.2009 р. в сумі 32450 грн. 55 коп., мотивуючи тим, що працює в ТОВ «Овручсільпром». За період роботи йому виплачувались доплата, що встановлена вказаним Законом, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення його прав.

В судове засідання сторони не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно, просили справу розглядати у їх відсутності, відповідач щодо задоволення позову заперечує.

              Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення,  виходячи з наступного.  

Згідно довідки № 102 від 18.06.2009 р. позивач працював в ТОВ «Овручсільпром», а у 2004-2007 р. у ВАТ «Овруцька Райагропромтехніка» і проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту.  

              Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р.№ 106 АДРЕСА_1 Житомирської обл. віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.  

    Відповідно до ст.39 Закону позивач має право на в сумі 10 грн. 50 коп. (в залежності від відпрацьованого часу).  

              Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Статтею 39 Закону передбачено громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення, проведення доплати – 2 мінімальні заробітні плати.  

              Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, встановлено конкретні розміри таких компенсацій, зокрема для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення – 1050 тис. крб. (10,5 грн. за гр. реф.).  

    Законом України визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а  ст. ст.62 та 67 Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якою є постанова Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.  

              Частиною 4 статті 8 ЦПК України передбачено, що у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

              За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить вказаному Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.  

              Позивачем ставиться питання про стягнення коштів за ст.39 Закону за період з 01.09.1996 р. по 31.05.2009 р., що вбачається з розрахунку.  

             Доплата за ст.39 Закону не є доплатою до заробітної плати, а є соціальною виплатою, отже задоволенню підлягають вимоги в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.  

             Позивач звернувся до суду 20.05.2010 р., отже початок перебігу позовної давності починається з 20.05. 2007 р., клопотання про поновлення строку позовної давності відсутнє.          

             Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив: з 01.04.2007 р. - 420 грн. 00 коп., з 01.07.2007 р. - 440 грн. 00 коп., з 01.10.2007 р. - 460 грн. 00 коп., з 01.01.2008 р. - 515 грн. 00 коп., з 01.04.2008 р. - 525 грн. 00 коп., з 01.10.2008 р. - 545 грн. 00 коп., з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р.- 605 грн.; з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р.- 625 грн.

             Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік” було внесено зміни до ст.ст.37,39 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими було виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішення Конституційного суду України№10-рп з 22.05.2008 року. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за 2008 рік підлягають задоволенню тільки з 22 травня.    

 На підставі викладеного розмір недовиплачених коштів за ст.39 Закону з 20.05.2007 р. по 31.05.2009 р.  становить:  

з 05.05.2007 р. по 31.12.2007 р.: (420х2х2+440х2х3+460х2х3)-82,68=6997,32 грн.

з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.: (525х2х5+545х2х2+605х2)-117,6=8522,4 грн.

з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р.: (605х2х3+625х2х2)-19,83=6110,17 грн., а всього: 21629,89 грн.

В стягненні решти суми слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.  

Відповідно до п. 2, 4, 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. №936, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

           Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а відповідач - рішення Овруцької міської ради Житомирської області №13 від 11.02.2010 року.  

      Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

           На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст.8, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.  

     Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») за період з 20.05.2007 р. по 31.05.2009 р.  в сумі 21629,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

           В задоволенні решти позовних вимог відмовити за пропуском строку позовної давності.

           На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.     

 Суддя