Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 р. справа № 2а-14110/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю представників позивача Пазій І.В., Пазій О.І.
за участю представників відповідача Пємова В.І., Лозовицької М.І.,
Бєлякова В.В., Ворончук Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області про визнання повністю недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001512304, визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001522304, -
В С Т А Н О В И В:
02.06.2010 КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області про визнання повністю недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001512304, визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001522304.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлень на перевірку №№ 590, 593 від 23.11.2009 ДПІ у м. Маріуполі 26.11.2009 о 16:25 год. була проведена перевірка позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог по регулюванню обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої було складено акт б/н від 26.11.2009. Позивачем були надані заперечення до акту перевірки, які податковим органом залишені без задоволення.
17.12.2009 позивач отримав поштою спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які він оскаржив в адміністративному порядку. За наслідками оскарження було частково скасоване рішення від 11.12.2009 № 0001522304, а скарга на рішення від 11.12.2009 № 0001512304 – залишена без розгляду.
Позивач вважає, що в ДПІ у м. Маріуполі не було законних підстав на проведення перевірки, при проведенні перевірки посадовими особами ДПІ у м. Маріуполі були допущені чисельні порушення вимог законодавства, які обумовлюють незаконність і необґрунтованість акта, складеного за наслідками такої перевірки.
Щодо порушень, виявлених перевіркою, позивач зазначив, що книга обліку була розпочата за 5 хвилин до початку перевірки, у зв’язку з чим працівник позивача не встиг вказати у книги дату її початку. Крім того, вимогами п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі за текстом – Закон № 265), не передбачено, що у книзі обліку розрахункових операцій повинна бути вказана дата початку її ведення і адреса її знаходження. Також позивачем не було допущено порушення порядку придбання торгового патенту, оскільки в позивача патент мається у наявності. На момент перевірки копія патенту знаходилася у касі, а його оригінал – у бухгалтера підприємства. У акті перевірки відповідач посилається на неіснуючі норми законодавства, а також на такі, що не передбачають відповідальності за їх порушення позивачем.
Просив позов задовольнити (а.с. 4-7).
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що перевірка відповідача проводилася із дотриманням порядку, встановленого Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом № 265 та Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України від 25.05.2008 № 355. Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону № 265, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96 – ВР (далі за текстом – Закон № 98/96) та п.п. 2.10, 7.1, 9.6 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, що було зафіксовано у акті перевірки. 11.12.2009 ДПІ у м. Маріуполі були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001512304 та № 0001522304. За результатами розгляду первинної скарги позивача рішення № 0001522304 було частково скасовано на суму 247,92 грн., а в іншій частині на суму 02,08 грн. - залишено без змін.
Згідно акту перевірки, патент на момент перевірки знаходився в недоступному для огляду місці – в кабінеті у головного бухгалтера, що також не заперечується позивачем у позовній заяві. Частиною 1 статті 7 Закону № 98/96 передбачено місце, де має знаходитися саме патент, а не його копія. Отже, доводи позивача про те, що копія патенту знаходилася на видному місці, не можуть прийматися до уваги. Крім того, перевіркою було встановлено проведення розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункової книжки (РК) без додержання встановленого порядку їх ведення: книги не поставлено на облік в органі державної податкової служби, на реєстраційній сторінці розрахункової книжки не зазначено дату початку її використання, не забезпечено використання КОРО в тій господарській одиниці, що була зазначена на титульній сторінці книги при її реєстрації, - що свідчить про порушення позивачем вимог Закону № 265 та Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач – КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» зареєстроване як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 05393725, взято на податковий облік до ДПІ у м. Маріуполі (а.с. 10).
23.11.2009 начальником ДПІ у м. Маріуполі були видані направлення №№ 590, 593 державним податковим інспекторам Бєлякову В.В. і Ворончук Г.О., згідно з якими їм з у період з 23.11.2009 по 30.11.2009 доручається проведення планової перевірки КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питань дотримання вимог Закону № 265, Закону № 98/96, Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», Закону України від 16.07.1996 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с. 9).
З 16:25 год. 26.11.2009 по 13:20 год. 27.11.2009 вказаними вище посадовими особами ДПІ у м. Маріуполі була проведена перевірка господарської одиниці – кіоску КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 94, за результатами якої складено акт (а.с. 10-11).
Згідно висновків цього акту позивачем допущено порушення п. 5 ст. 3 Закону № 265, п.п. 2.10, 7.1, 9.6 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону № 98/96. Вказані порушення виразилися у наступному:
- використання розрахункової книжки з порушенням порядку її ведення – відсутня дата початку ведення книжки;
- проведення розрахунків з порушенням використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки – не забезпечено використання КОРО в тій господарській одиниці, яка вказана при її реєстрації; РК не поставлено на облік в податковій інспекції за місцем здійснення господарської діяльності;
- порушено порядок придбання патенту – патент придбавався на здійснення виїзної торгівлі, а фактично торгівля здійснюється у кіоску;
- порушено порядок використання торгового патенту – оригінал патенту знаходився у бухгалтера підприємства, а не розташовано на видному місці.
На цей акт представником позивача були надані заперечення від 30.11.2009 (а.с. 15-17), на які відповідач надав відповідь від 02.12.2009 (а.с. 16-17), за змістом якої заперечення до акту перевірки будуть прийняті до уваги при вирішенні питання про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
11.12.2009 заступником начальника ДПІ у м. Маріуполі були прийняті наступні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
- № 0001512304, яким за порушення п. 5 ст. 3 Закону № 265 та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 3 ст. 17 Закону № 265 до КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680 грн. (а.с. 13);
- № 0001522304, яким за порушення ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону № 98/96 до КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 250 грн. (а.с. 14).
Позивач оскаржив вказані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в адміністративному порядку до ДПІ у м. Маріуполі (а.с. 18-19), рішенням якої було скасовано частково рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001522304 від 11.12.2009 на суму 247,92 грн.
За наслідками розгляду повторної скарги позивача (а.с. 24-25) ДПА у Донецькій області було прийнято рішення про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001522304 від 11.12.2009 (а.с. 27-28).
За наслідками розгляду повторної скарги позивача (а.с. 29-31) ДПА України прийняла рішення про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001522304 від 11.12.2009.
Отже, оскільки у даному випадку оскаржуване рішення ДПІ у м. Маріуполі від 11.12.2009 № 0001522304 вже скасовано за наслідками адміністративного оскарження, це обумовлює відсутність предмету спору у цій частині, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним цього ж рішення.
Стосовно позовних вимог про визнання повністю недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001512304 суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001512304, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Так, відповідно до статті 15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно зі статтею 16 Закону № 265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509 визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі, перевірок, визначених Законом № 265.
Наявність повноважень в посадових осіб ДПІ у м. Маріуполі на здійснення перевірки підтверджується вказаними вище направленнями (а.с. 9), що доводить законність підстав для проведення перевірки господарської одиниці кіоску КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» та правомірність її здійснення посадовими особами ДПІ у м. Маріуполі. Отже, суд не приймає до уваги доводи позивача про порушення порядку призначення та проведення перевірки.
Крім того, позивачем було допущено посадових осіб ДПІ у м. Маріуполі до проведення перевірки, що свідчить про фактичну згоду на її проведення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення ч. 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно встановлює наслідки дотримання контролюючими органами цих умов. Згідно з частиною 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі, коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення вимогам закону чи компетенції органу державної податкової служби, що і було зроблене позивачем та є предметом даного спору. Юридичне значення для позивача мають саме рішення ДПІ у м. Маріуполі, прийняті за результатами проведеної перевірки, а не дії по її проведенню.
Отже, посилання позивача на порушення порядку, умов та оформлення результатів проведеної ДПІ у м. Маріуполі перевірки судом до уваги не приймаються.
Що стосується суті порушень позивачем вимог Закону № 265, то у судовому засіданні ці порушення знайшли своє підтвердження, що обумовило правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Так, у відповідності до пункту 5 статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
…5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття
ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону № 265 підтверджується довідкою № 0519000142/5 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій, згідно з якою у ДПІ у м. Маріуполі не було зареєстровано КОРО від 12.08.2008 № 0519000142 (5)/2; реєстраційним аркушем розрахункової книжки, в якому відсутня дата початку ведення книжки; розрахунковими квитанціями, з яких вбачається, що розрахунки здійснювалися за іншою адресою, ніж вказана при реєстрації книжки.
Вказані документи свідчать про порушення позивачем порядку ведення КОРО та РК, встановленого п.п. 2.10, 7.1, 9.6 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, якими, зокрема, передбачено:
п. 2.10 - Узяття книги ОРО на облік в органах ДПС за місцем провадження підприємницької діяльності здійснюється при поданні СГ довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій. Посадова особа органу ДПС здійснює запис у відповідному розділі Книги облікових форм, а також відмітку в довідці про реєстрацію
книги обліку розрахункових операцій.
п. 7.1 - СГ повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці (у депо) чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації. Якщо в господарській одиниці організовано декілька місць проведення розрахунків, де відповідно до чинного законодавства дозволяється проводити розрахунки без застосування РРО, то на бажання СГ на всіх місцях проведення розрахунків в одній господарській одиниці може використовуватися одна книга ОРО.
п. 9.6 - Розрахункова книжка використовується у такому порядку:
на кожному місці проведення розрахунків повинна використовуватися окрема розрахункова книжка з книгою ОРО, на яку вона зареєстрована;
при проведенні розрахункової операції заповнюється спочатку корінець, потім відривна частина розрахункової квитанції (за винятком квитанцій, де вартість товару (послуги) зазначена попередньо шляхом проштамповування чи друкарським способом), при цьому вказані у корінці та у відривній частині суми розрахунків
повинні бути ідентичними; відривна частина відокремлюється від корінця по лінії відриву та видається покупцеві чи особі, яка отримує кошти (у разі здійснення операції видачі), не пізніше завершення розрахункової операції.
Розрахункові книжки, зареєстровані на окрему книгу ОРО, повинні використовуватися послідовно згідно з їх порядковими номерами та до повного вичерпання розрахункових квитанцій. Якщо в книзі ОРО обліковуються розрахункові операції за декількома місцями проведення розрахунків, то такої послідовності слід
додержуватися щодо кожного місця проведення розрахунків.
Таким чином, у судовому засіданні знайшли підтвердження порушення КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» пункту 5 статті 3 Закону № 265, за яке передбачена відповідальність наступними вимогами Закону № 265.
П. 3 ст. 17 Закону № 265 визначено, що двадцять неоподатковуваних мінімумів оходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у
випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Розмір штрафних (фінансових) санкцій, застосовних рішенням від 11.12.2009 № 0001512304 відповідає вказаним вище вимогам Закону № 265.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області про визнання повністю недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001512304, визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0001522304 - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 липня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 03 серпня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.
Суддя Зеленов А. С.