ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 01 липня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-12679/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006532308/0 від 02.10.2009, прийняте ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.09.2009 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агама-Трейд»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 1676/23-08/32984664 (далі — Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 11 070 792 грн.

02.10.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006532308/0, яким у зв’язку з порушенням пп.пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 16 606 188, 00 грн., в тому числі штрафні санкції —5535396,00 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Салком-2007»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100069976) було укладено договір постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007, на виконання якого ТОВ «Салком-2007»у період з березня по листопад 2008 року поставило ТОВ «Агама-Трейд»товарів на загальну суму 58719490 грн., що підтверджується належним чином оформленими накладними, видатковими накладними та податковими накладними. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначений товар оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту стала встановлена ним нікчемність вказаного договору постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007, а також виписаних на його підставі податкових накладних у зв’язку з тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 у справі № 1-119/09 було визнано винним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 358 ч. 1, 3 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Крім того, відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 у справі № 1-119/09, яким було визнано винним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст.. 358 ч. 1, 3 КК України, видно, що в межах даної кримінальної справи не досліджувалась наявність у ТОВ «Агама-Трейд» та ТОВ «Салком-2007» протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, при укладенні договору постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання спірного договору постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007, накладних, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Салком-2007»не була припинена.

За таких умов, суд приходить до висновку, що наявність у сторін при укладенні договору постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджені лише зазначеним судовим рішенням.

В той же час, сама по собі угода про постачання не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки здійснення вказаної господарської операції не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідач не надав.

Твердження відповідача про безтоварність вказаної  господарської операції, а також про те, що сторони за договором постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 прагнули виключно настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її  виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Водночас, зобов’язання за договором постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 між ТОВ «Агама-Трейд»та ТОВ «Салком-2007»виконувались  сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними накладними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Салком-2007»як платника податку на додану вартість було анульовано 28.05.2009 року. Таким чином, враховуючи, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Салком-2007»було зареєстровано  платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 11 070 792 грн., віднесена ТОВ «Агама-Трейд»до податкового кредиту,  підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого обладнання, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.

Таким чином, судом встановлено, що договір постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 був укладений позивачем з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Агама-Трейд»та ТОВ «Салком-2007»умислу на укладення договору постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Салком-2007»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про нікчемність договору між ТОВ «Агама-Трейд»та ТОВ «Салком-2007»та відповідних податкових накладних є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення —безпідставне та неправомірне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0006532308/0 від 02.10.2009, прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд»задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення №0006532308/0 від 02.10.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко