ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 червня 2010 року < Час проголошення > № 2а-1320/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Вітафрут»
доКиївської регіональної митниці,
провизнання неправомірними дій та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дії співробітника Київської регіональної митниці Грінченко Р.О. Київської регіональної митниці щодо застосування резервного методу і встановлення митної вартості ввезеного ПП «Вітафрут» інжиру у вересні-жовтні місяцях 209 року за ціною 4,93 долара США за кг неправомірними, а рішення, винесені співробітником Київської регіональної митниці Грінченко Р.О. Київської регіональної митниці за №100000030/2009/713740/3 від 27.11.2009, №100000030/2009/713741/3 від 27.11.2009, №100000030/2009/713742/3 від 27.11.2009 визнати недійсними.
24.04.06 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить визнати дії Київської регіональної митниці щодо застосування резервного методу і встановлення митної вартості ввезеного ПП «Вітафрут»інжиру у вересні-жовтні місяцях 209 року за ціною 4,93 долара США за кг неправомірними, а рішення, винесені Київською регіональною митницею за №100000030/2009/713740/3 від 27.11.2009, №100000030/2009/713741/3 від 27.11.2009, №100000030/2009/713742/3 від 27.11.2009 визнати недійсними.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник Київської регіональної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.06.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.11.2009 Київською регіональною митницею було прийнято рішення №100000030/2009/713740/3, №100000030/2009/713741/3, №100000030/2009/713742/3 про визначення митної вартості товарів, імпортованих ПП «Вітафрут», яким підвищено митну вартість інжир сушений вагоговий (без додавання цукру( розфасований по 10 кг –4400уп (чиста вага нето 44000 кг); Врожай 2009р.; Торгівельна марка: «Y.BIJANZAD»; Виробник: «Y.BIJANZAD Inetrational Traiding Co. LTD»; Країна виробництва: IR (далі —інжир) з 1,80 дол. США/кг до 4,93 дол. США/кг.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до змісту ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Як видно з матеріалів, справи за результатами аналізу, проведеного Департаментом митної вартості Державної митної служби України за вересень-жовтень 2009 року було встановлено, що Київською регіональною митницею було здійснено оформлення товару «інжир сушений», країна походження –«Іран», ПП «Вітафрут»за ВМД №100000008/2009/178994 від 10.09.2009, №100000008/2009/179617 від 18.09.2009, №100000008/2009/181675 від 13.10.2009 (митна вартість –1,80 дол США/кг), водночас, Кримською митницею з 01 по 24 вересня здійснювалось митне оформлення товару «інжир сушений»за рівнем митної вартості 4,93 дол. США/кг, з урахуванням чого з метою недопущення заниження податкових зобов’язань листом №11/3-10.16/11113-ЕП Київській регіональній митниці було дану вказівку провести перевірку відомостей, що містились в документах, поданих позивачем митному органу для здійснення митного контролю зазначеного товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З матеріалів справи видно, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбачений п. 1 ч. 1 ст. 266, ст. 267 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадової особи відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у розмірі 1,80 дол. США/кг у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість товару значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею за результатами митного оформлення товару «інжир сушений», ввезеного на територію України за іншими угодами та суперечила даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України №257 від 17.05.2002 «Про затвердження Структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін».
Відповідно до ч. 2 ст. 268 Митного кодексу України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
З огляду на відсутність товарів, які б відповідали вимогам, що ставляться ч. 2 ст. 268, ч. 3 ст. 269 Митного кодексу України до ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, а також враховуючи ненадання ПП «Вітафрут»документів на підтвердження обставин, передбачених ст.ст. 271, 272 Митного кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність у Київської регіональної митниці можливості визначити митну вартість імпортованого інжиру сушеного за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість).
Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, митна вартість імпортованого інжиру сушеного була правомірно встановлена Київською регіональною митницею з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 266, ст. 273 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
З урахуванням вищевикладеного митна вартість інжиру сушеного була визначена за результатами аналізу і моніторингу цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, витяг з якої залучено до матеріалів справи.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №100000030/2009/713740/3, №100000030/2009/713741/3, №100000030/2009/713742/3 від 27.11.2009 про визначення митної вартості інжиру, імпортованого ПП «Вітафрут», в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення Київської регіональної митниці.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Приватного підприємства «Вітафрут»відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко