ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09 липня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-1201/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0000734310/2 від 11.11.2009.

16.02.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0000734310/3 від 08.02.2010.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.05.2009 за результатами планової виїзної перевірки ВАТ «Банк Кіпру»СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було складено Акт № 195/43-10/19358784 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп.пп. 4.1.2, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, абз. «4»пп.5.3.9, п.5.3, пп.пп. 5.4.2, 5.4.6, 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп.пп. 7.6.1, 7.6.4 п.7.6 ст.7, пп. 8.1.1, п. 8.1, пп.пп. 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1 п.8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

10.06.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були винесено податкове повідомлення-рішення №0000504310/0, яким у зв’язку з порушенням пп.пп. 4.1.2, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, абз. «4»пп.5.3.9, п.5.3, пп.пп. 5.4.2, 5.4.6, 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп.пп. 7.6.1, 7.6.4 п.7.6 ст.7, пп. 8.1.1, п. 8.1, пп.пп. 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1 п.8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4327639,22 грн., в тому числі штрафні санкції —3685995,33 грн.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 7.6.1, пп.пп. 7.6.2, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало відображення доходів від володіння цінними паперами в окремому обліку операцій з облігаціями, що призвело до заниження збитку від операцій з облігаціями на загальну суму 2 011 429, 90 грн., а також відображення доходів від володіння цінними паперами в окремому обліку операцій з векселями, що призвело до заниження збитку від операцій з векселями на загальну суму 3359265,20 грн.

Згідно з п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Враховуючи, що у період з 01.04.2006 по 31.12.2008 позивачем проводились операції з купівлі-продажу облігацій внутрішньої державної позики, облігацій і векселів ТОВ «Виробничий вектор», суд приходить до висновку про відповідність п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відображення відповідних доходів та витрат в окремому обліку фінансових результатів по операціях з облігаціями та векселями.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат сум резерву, створеного під враховані векселі у розмірі 411 842,51 грн.

Судом встановлено, що позивачем згідно з договором, укладеним зТОВ «Хекро ПТ ЛТД»від 20.11.2006 №Т-36-06; 11-0115 та договору, укладеного з ТОВ «ВМП»від 29.11.2006 №Т-37-06 здійснювались операції з врахування векселів емітента ЗАТ «Сармат».

Згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі –фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством. Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми резерву, створеного під враховані векселі, у розмірі 411 842,51 грн.

Крім того, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп.пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат сум не отриманих комісійних доходів по кредитному договору у розмірі 27917,98 грн.

Відповідно до пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Дата збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитних операцій визначається з урахуванням положень пункту 22.15 статті 22 цього Закону. Датою збільшення валових доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів). Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із пунктом 12.1 статті 12 цього Закону.

Згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Як видно з матеріалів справи, між ВАТ «Банк Кіпру»та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад»було укладено кредитний договір №10/07 від 31.05.2007. У зв’язку з тим, що кредитор затримував сплату відсотків за користування кредитом, 18.12.2008 банком був поданий позов до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості. Рішенням №10/114/09  від 24.02.2009 Господарський суд Запорізької області вирішив розірвати кредитний договір № 10/07 від 31.05.2007 та стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»заборгованість у сумі 29427881,17 грн., в тому числі відсотки в сумі 5024531,05 грн. та комісійні доходи в сумі 27917,98 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивач  відповідно до пп. «а»пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», суд вважає правомірним віднесення ним до складу валових витрат суми не отриманих комісійних доходів по кредитному договору у розмірі 27917,98 грн.

З матеріалів справи видно, що підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрат із страхування у розмірі 28787,85 грн.

Згідно п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

28.07.2008 між ВАТ «Банк Кіпру»та ЗАТ СК «Альянс»було укладено договір добровільного страхування кредитної операції, за яким об’єктом страхування стали майнові інтереси Страхувальника, пов’язані із матеріальними збитками, які можуть бути завдані Страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення ВАТ «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва»суми кредитної лінії без урахування відсотків за користування кредитом, встановлених кредитним договором №002-51/2007 від 18.04.2007.

Як встановлено судом, за кредитним договором №002-51/2007 від 18.04.2007 ВАТ «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва»була відкрита кредитна лінія з лімітом кредитування 3000000 грн. на момент страхування, за якої клієнт в будь-який момент може вибрати ліміт кредитування. Незаповнений (невикористаний) клієнтом ліміт кредитування є зобов'язанням банку з кредитування і обліковується на позабалансовому рахунку 9129, як це передбачено Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України №481 від 27.12.2007.

Відповідно до пп. 1.11 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

За кредитним договором №002-51/2007 від 18.04.2007 позивач зобов'язався на весь термін його дії надавати кредитні кошти позичальнику в межах встановленого ліміту, а тому банк приймає кредитний ризик в обсязі ліміту кредитної лінії, який він має право мінімізувати шляхом створення страхових резервів за методикою Національного банку України, а також страхувати через страхову компанію.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП належних правових підстав для висновку про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат із страхування у розмірі 28787,85 грн.

Підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на підвищення кваліфікації працівників банку у розмірі 98286,88 грн.

Відповідно до пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Центр «А.В.С.»було укладено договір №18/01/08 від 18.01.2008, предметом якого було надання послуг у галузі вивчення англійської мови посадовим особам та працівникам банку. Оплата послуг здійснена позивачем на загальну суму 98 286, 88 грн.

Як видно з матеріалів справи, висновок СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про те, що ПП «Центр «А.В.С.»не належить до навчальних закладів, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується ліцензією на провадження освітніх послуг на 2008 рік. Також суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність зв’язку вищезазначених витрат на навчання з основною діяльністю ВАТ «Банк Кіпру»з огляду на те, що відповідно до абз. 6 пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом, проте доказів існування такого роду експертного висновку суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ВАТ «Банк Кіпру»до складу валових витрат витрат на підвищення кваліфікації працівників банку у розмірі 98286,88 грн.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на юридичні послуги по філії у м. Мелітополі у розмірі 33000,00грн.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що у період, що перевірявся, філією ВАТ «Банк Кіпру»у м. Мелітополі було отримано юридичні послуги від ТОВ «ЛІККОМ»та ТОВ «ЮК «Адвокатська колегія»на загальну суму 33000,00грн.

Твердження позивача про відсутність в актах виконаних робіт з ТОВ «ЛІККОМ»та ТОВ «ЮК «Адвокатська колегія»обов’язкових реквізитів, а саме інформації про зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції не відповідає матеріалам справи, оскільки в актах виконаних робіт юридичних послуг ТОВ «ЛІККОМ»та ТОВ "ЮК "Адвокатська колегія" зазначені усі обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме є найменування документа, дата і місце складання, назва виконавця робіт, зміст наданих послуг, підписи осіб, що брали участь у наданні юридичних послуг.

За таких умов у відповідача були відсутні належні підстави для висновку про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на юридичні послуги по філії у м. Мелітополі у розмірі 33000,00грн.

Крім того, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на стільниковий зв’язок у розмірі 150,45 грн.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З матеріалів справи видно, що послуги з мобільного зв'язку одержані для покращення якості роботи мобільних телефонів, які використовуються для ведення основної виробничої діяльності банку, а не для особистих потреб.

За таких умов, висновки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на стільниковий зв’язок у розмірі 150,45 грн. є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення позивачем до складу валових витрат сум амортизаційних відрахувань, визначених по податку на додану вартість по придбаним автомобілям на суму 9448,89 грн.

Судом встановлено, що у 2008 році позивачем було збільшено балансову вартість основних засобів 2 групи на суму сплаченого у складі ціни податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів на загальну суму 32800,68 грн.

Підпунктом 8.4.1 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Водночас, відповідно до абз. 3 п.п. 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

Згідно з абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню абз. 3 п.п. 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак ВАТ «Банк Кіпру»правомірно віднесло до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань, визначених по податку на додану вартість по придбаним автомобілям, на суму 9448,89 грн.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ВАТ «Банк Кіпру»вимог п. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення ВАТ «Банк Кіпру»джерел безперебійного живлення, комутаторів, маршрутизаторів, АТС до 2 групи основних фондів замість 1 групи; віднесення Мелітопольською Філією ВАТ „Банк Кіпру" джерел безперебійного живлення і комутатора до 4 групи основних фондів замість 1 групи та зовнішньої вивіски до 2 групи основних фондів замість 3 групи; Одеською Філією ВАТ „Банк Кіпру" міні-АТС, маршрутизатора, джерела безперебійного живлення до складу основних фондів 2 групи замість 1 групи основних фондів, до 3 групи основних фондів віднесено систему відеонагляду замість 1 групи, до 2 групи основних фондів - банкомат замість 4 групи основних фондів; Харківською Філією ВАТ „Банк Кіпру" до складу основних фондів 2 групи міні-АТС, джерела безперебійного живлення, комутатора замість 1 групи основних фондів, до 3 групи основних фондів системи сигналізації замість 1 групи основних фондів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційна мережа - це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням, а під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.

Водночас, згідно з ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005, кінцеве обладнання —це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг.

З аналізу ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005, видно, що кінцеве обладнання телекомунікаційних послуг не входить до телекомунікаційної мережі, а лише приєднується до неї на умовах надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 2 «Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою КМ України № 1442 від 28.10.2004, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації, тощо будь-якого походження та виду на відстань(лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо)».

З огляду на викладене, а також враховуючи, що підключення офісного обладнання (міні-АТС, маршрутизатор, джерело безперервного живлення, система відеонагляду) не потребує створення земельних поліпшень, міні-АТС, маршрутизатор, джерела безперервного живлення, система відео нагляду є кінцевим обладнанням в розумінні ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005.

За таких умов суд приходить до висновку, що міні-АТС, маршрутизатор, джерела безперебійного живлення відносяться до 2 групи основних фондів як офісне обладнання та прилади до них; система відеонагляду відноситься до 3 групи основних фондів як інші основні фонди, не включені до 1, 2 та 4 груп.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП належних правових підстав для висновку про порушення ВАТ «Банк Кіпру» пп.пп. 4.1.2, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, абз. «4»пп.5.3.9, п.5.3, пп.пп. 5.4.2, 5.4.6, 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп.пп. 7.6.1, 7.6.4 п.7.6 ст.7, пп. 8.1.1, п. 8.1, пп.пп. 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1 п.8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 11.3.6 п. 11.3 ст.11, пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 641 643, 89 грн.

За таких умов, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП неправомірно та з порушенням чинного законодавства були нараховані позивачу штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням №0000734310/3 від 08.02.2010 у розмірі 3 685 995, 33 грн.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення п СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0000734310/3 від 08.02.2010.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000734310/3 від 08.02.2010  СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000734310/3 від 08.02.2010 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені ЗАТ «Будсоцсевіс», присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 1,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000734310/3 від 08.02.2010.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»(03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний номер 19358784) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко