ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 червня 2010 року < Час проголошення > № 12/70-09
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Манічевій, вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до
про
Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Рекашова А.М.
Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», не надано обґрунтованої відповіді на заяву позивача від 02.04.2008 року, не вирішені по суті питання, порушені позивачем в зазначеній заяві.
У зв’язку з наведеним, з урахуванням поданих уточнень позовних вимог, позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вирішення по суті порушених у заяві позивача від 02.04.2008 року питань; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не доведення до відома позивача обґрунтованої відповіді на його звернення від 02.04.2008 року; зобов’язати відповідача вирішити по суті порушені у заяві позивача від 02.04.2008 року питання; зобов’язати відповідача у місячний термін довести до відома позивача обґрунтовану відповідь на його заяву від 02.04.2008 року.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначив, що відповідь на звернення позивачу була надана вчасно та зауважив, що позивач зловживає своїми правами, наданими йому Законом «Про звернення громадян»та подає одні й ті ж самі звернення з одних і тих же питань.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
02.04.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати йому відповідь чи відповідає його скарга від 14.06.2007 року вимогам статті 85 Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно зазначив, що якщо скарга від 14.06.2007 року не відповідає зазначеним вимогам Закону, просив надати йому мотивовану відповідь: в чому саме скарга позивача від 14.06.2007 року не відповідає вимогам статті 85 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначена заява зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № П-12681 від 02.04.2008 року, що підтверджується відповідним штампом МЮ України, який міститься на заяві позивача від 02.04.2008 року (копія наявна в матеріалах справи).
Відповідачем направлений позивачу лист від 11.04.2008 року «Щодо розгляду звернень»(у відповідь, в тому числі, і на звернення позивача № П-12681) яким відповідач повідомив позивача, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах компетенції розглянуті звернення ОСОБА_1 стосовно виконання судового рішення та повідомлено, що вичерпні відповіді на порушені у зверненнях питання позивачу надані. Крім того, зазначеним листом відповідач проінформував позивача, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» письмові звернення не розглядаються одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, тому Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято рішення про припинення розгляду повторних звернень позивача.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 3 Закону «Про звернення громадян»під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті (стаття 19 Закону України «Про звернення громадян»).
Позивач у своїй заяві від 02.04.200 року просить відповідача повідомити чи відповідає його скарга від 14.06.2007 року вимогам Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не надана відповідь по суті викладених позивачем в заяві питань.
Судом враховується та обставина, що відповідачем неодноразово надавались позивачу відповіді по суті його звернень з питань, викладених в скарзі позивача від 14.06.2007 року. Так, зокрема, в матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України від 3.07.2007 року, яким позивача повідомлено про результати розгляду звернення позивача від 14.06.2007 року та надано відповіді на порушені позивачем у зверненні питання. Судом враховується також, що звернення позивача від 14.06.2007 року та дії відповідача щодо розгляду зазначеного звернення були предметом дослідження і у справі № 11/225, за наслідками розгляду якої Окружним адміністративним судом міста Києва винесена постанова від 16.09.2008 року, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності протиправною відмовлено повністю.
Слід звернути увагу, що Постановою Подільського районного суду міста Києва від 06.08.2007 року встановлено, що скарга ОСОБА_1 від 14.06.2007 року розглянута як його звернення та позивачу за наслідками розгляду надано вичерпну відповідь. Копія Постанови суду від 06.08.2007 року наявна в матеріалах справи.
Вищезазначена Постанова Подільського районного суду міста Києва від 06.08.2007 року залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 року, копія наявна в матеріалах справи.
Крім того, суд зазначає, питання позивача, поставлені в заяві від 02.04.2008 року, щодо того чи відповідає його скарга вимогам чинного законодавства України, тобто фактично прохання надати консультацію, не є обов’язком Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, надання консультації позивачу щодо відповідності його звернень та скарг вимогам чинного законодавства не входить до повноважень відповідача.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідь на заяву позивача від 02.04.2008 року надана відповідачем 11.04.2008 року, тобто у встановлений Законом строк.
Позивач посилається на те, що рішення про припинення розгляду повторних звернень позивача, викладене у листі відповідача від 11.04.2008 року, прийняте не уповноваженою на те особою. Таке рішення, на думку позивача, може приймати тільки Міністр юстиції України.
Такі посилання позивача спростовуються наступним.
Згідно статті 8 Закону України «Про звернення громадян»не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Як вбачається із вступної частини заяви позивача від 02.04.2008 року, вона адресована Директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції.
Лист від 11.04.2008 року, яким позивача повідомлено про припинення розгляду його повторних звернень, підписаний Директором Департаменту державної виконавчої служби, який є безпосереднім керівником органу, до якого звертався позивач, а тому вимоги статті 8 Закону України «Про звернення громадян»повністю дотримані відповідачем.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач діяв в межах компетенції, що визначені Конституцією України та чинним законодавством України.
Враховуючи наведене, суд приходить до виноску, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні, не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а тому є такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, враховуючи відсутність здійснених позивачем судових витрат пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються (ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 02.07.2010 року.