ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 

16.06.06                                                                                 Справа № 9/403н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи № 9/403н-ад за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Луганськ

до  Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганську

про скасування податкових повідомлень-рішень

в присутності представників:

від позивача -ОСОБА_2, дов. № НОМЕР_1 від 22.05.06, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2,

від відповідача -Комарова Г.О., стар.держ.под.інсп., дов. № 7479/10 від 06.06.06., Тарабанова М.В., гол.держ.под.рев.-інсп., дов. № 7600/10 від 08.06.06, Роздимаха С.М., стар.держ.под.інсп., дов. № 998/10 від 31.01.06.

 

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська:

·          № НОМЕР_3 від 15.11.05р.,

·          № НОМЕР_4 від 15.11.05р.,

·          №НОМЕР_5 від 12.12.05р.,

·          № НОМЕР_6 від 12.12.05р.,

·          № НОМЕР_7 від 20.02.06р.,

·          № НОМЕР_8 від 20.02.06р.

про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська:

·          № НОМЕР_3від 15.11.05р.,

·          № НОМЕР_4 від 15.11.05р.,

·          №НОМЕР_5 від 12.12.05р.,

·          № НОМЕР_6 від 12.12.05р.,

·          № НОМЕР_7 від 20.02.06р.,

·          № НОМЕР_8 від 20.02.06р.

У судовому засіданні 14.06.06р. позивач подав заяву про зміну позовних вимог, якою фактично збільшені позовні вимоги, позивач додатково просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 04.05.06р. та № НОМЕР_10 від 04.05.06р.

 

          Відповідач, ДПІ у Жовтневому р-ні м. Луганська, проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Відповідач посилається на результати позапланової документальної перевірки правомірності заявленого до відшкодування з бюджету сум ПДВ позивачем за липень 2005р., оформленої актом № НОМЕР_11 від 10.11.05р. та на акт додаткової перевірки № НОМЕР_12 від 21.01.06р. Податковий орган стверджує, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон 168), у зв'язку з чим податковим органом був зроблений висновок про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 305543,0 грн.

Позивач в обгрунтування своїх вимог зазначив таке.

У період з 11.10.05р. по 07.11.05р. головним державним податковим інспектором Жовтневої ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку правомірності заявленого позивачем до відшкодування сум ПДВ, результати якої оформлено актом перевірки № НОМЕР_11від 10 листопада 2005 року.

За висновками акту перевірки встановлено зазначені вище порушення, а саме встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 306670,5 грн. з придбання дитячого садку у червні 2005 року.

Такий висновок був зроблений на підставі того, що у договорі купівлі-продажу дитячого садку від 03.06.05р., який укладено з регіональним ФДМ України, у п. 5 договору на покупця покладено обов'язок використовувати придбаний об'єкт виключно для роботи з дітьми, а на думку податкового органу робота з дітьми підпадає під дію пп. 5.1.3 ст. 5 Закону 168. У зв'язку з цим, відповідно до пп. 7.4.2 цього Закону, суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

На підставі проведеної перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення:

·          № НОМЕР_4 від 15.11.05р. про завищення заявленої суми у розмірі 305543,0 грн. бюджетного відшкодування ПДВ,

·          № НОМЕР_3 від 15.11.05р. про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1127,5 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 451,0 грн.

Позивач на адресу податкового органу надіслав скаргу, у задоволенні якої було відмовлено (рішення про розгляд скарги від 12.12.05р. № 14256/17) та відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

·          №НОМЕР_5 від 12.12.05р.,

·          № НОМЕР_6 від 12.12.05р.

Позивач не погодився з таким рішенням та подав скаргу до ДПА України в Луганській області. При вивченні цієї скарги було призначено додаткову перевірку, яка була проведена у період з 17.01.06р. по 21.01.06р. та оформлена актом № НОМЕР_12 від 21.01.06р., висновки якого підтвердили висновки попереднього акту.

В результаті розгляду скарги ДПА України в Луганській області було прийнято рішення від 16.02.06р. № 2234/25-08, яким у задоволенні скарги було відмовлено, на підставі цього рішення прийнято податкові повідомлення-рішення:

·          № НОМЕР_8 від 20.02.06р.,

·          № НОМЕР_7 від 20.02.06р.

Позивач не згоден зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

03.06.05р. між регіональним відділенням ФДМ України по Луганській області та позивачем в результаті продажу на аукціоні державного майна дитячого садка, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Херсонська, б. 57-а, було придбано об'єкт нерухомого майна. В підтвердження права на податковий кредит продавцем було видано податкову накладну № 21 від 03.06.05р., згідно з якою сума ПДВ складає 306670,5 грн.

Однією з умов зазначеного договору є обов'язок використання придбаного об'єкту виключно для роботи з дітьми (п. 5 договору). Однак позивач вважає, що відповідно до пп. 7.4.1 Закону 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку,

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач вважає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто пп. 7.4.1 Закону 168 надає право на нарахування податкового кредиту незалежно від початку користування придбаного об'єкту.

На думку позивача, податковий орган при здійсненні перевірки зробив висновок про те, що мета придбання об'єкта нерухомості -використання основних фондів в операціях, які звільнені від оподаткування відповідно до пп. 5.1.3 Закону 168, але ним проігноровано те, що відповідно до цього підпункту звільняються від оподаткування тільки поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами мистецтв, будинками культури, послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Позивач вважає, що Законом України «Про державну податкову службу»податковим органам не надано права встановлювати мету придбання та подальшого використання об'єкту основних засобів, таким чином, висновки податкової служби про мету придбання та подальшого використання зроблені з перевищенням компетенції податкового органу.

Крім того, при проведенні перевірки, податковим органом не прийнято до уваги той факт, що відповідно до п. 1.6 укладеного спірного договору та відповідно до п. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найом, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Укладений договір, на думку позивача, не забороняє надавати придбане майно в оренду за плату з покладанням обов'язків стосовно використання такого об'єкту на орендаря.

У відповідності до вимог Закону 168 оренда є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%, враховуючи це позивачем здійснювалися оподатковувані операції за ставкою 20% та в цих операціях правомірно використовувалося придбане майно.

Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 Закону протягом такого звітного періоду у т.ч. у зв'язку з:

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до розділу 5 договору № НОМЕР_13 від 03.06.05р. підприємець ОСОБА_1 зобов'язана використовувати об'єкт придбання виключно для роботи з дітьми, а зазначені операції звільнені від оподаткування згідно з пп. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону 168. Крім того, відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податку придбаває товари та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які звільняються від оподаткування згідно ст. 5 цього Закону, суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що при проведенні перевірки податковим органом не було прийнято до уваги той факт, що у відповідності до п. 1.6 спірного договору купівлі-продажу придбане державне майно є об'єктом оренди за договором оренди № 000154/09 від 23.12.98р. між РВ ФДМУ по Луганській області та приватною школою 1-3 ступені «Альфа», та відповідно до п. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Це було враховано податковим органом як при проведенні додаткової перевірки, так і при розгляді скарг позивача. Приватна школа «Альфа», яка виступає за договором орендарем з 01.05.05р. за даними ДПІ не звітує, за юридичною адресою не знаходиться, орендна плата від школи «Альфа»не надходила. Таким чином від здачі в оренду дитячого садка позивач не отримував, податкові зобов'язання за даним договором не нараховувалися, акти виконаних послуг не підписувалися, тому зазначена операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність твердження позивача щодо не надання податковому органу права встановлювати мету придбання та подальшого використання об'єкту основних засобів. Твердження позивача спростовує аналіз пп. 7.4.1; 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону 168, відповідно до цієї норми податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, а якщо платник податку придбаває товари та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які звільняються від оподаткування згідно ст. 5 цього Закону, суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Таким чином, правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ залежить від того, чи будуть придбані основні фонди використовуватись в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, тобто від мети їх придбання.

Позивач посилається на той факт, що діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг, код за КВЕД 92, не звільнена від оподаткування, однак зазначений розділ включає в себе: діяльність у сферах кінематографії, відеопродукції, радіомовлення та телебачення, драматичного мистецтва та музики, культури, спорту, відпочинку та розваг тощо. Інша діяльність, яку визначає позивач, зокрема наданяння послуг з перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників різних професій, проведення навчальних семінарів, лекції різної тематики тощо, незалежно від форми власності особи, яка її надає, то вона включається до об'єкта оподаткування ПДВ, оскільки ніякого відношення до «виключно роботи з дітьми»не має. Щодо організації дитячих ігрових майданчиків, то зазначені послуги взагалі відсутні за КВЕД.

Послуги по роботі з дітьми визначені у пп. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону 168 та наведені у Переліку, затвердженому постановою КМУ від 08.06.05р. № 435. Позивачем не наведено правових норм, відповідно до яких він визначає перелік послуг «виключно для роботи з дітьми»та не доведено, що ним будуть здійснюватися послуги, які підпадають під «виключну роботу з дітьми»та не звільнені від оподаткування. Посилання позивача на те, що «послуги по роботі з дітьми»набагато ширше, ніж визначено податковим органом не можуть ґрунтуватися лише на припущеннях та міркуваннях позивача.

За таких обставин у задоволенню позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

 

п о с т а н о в и в:

 

1.            У задоволенні позову відмовити.

 

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20.06.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов