ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.06.2010 р.                                                                                 № 12/128-09  

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Кочана В.М.,

секретаря судового засідання Іщук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

   ОСОБА_1    

до       Служби Безпеки України  

провизнання протиправним і скасування наказу про звільнення з військової служби,  

визнання протиправними дій та зобов"язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги,

                                             В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому  просить визнати  протиправним рішення і скасувати наказ СБ України №1241-ос від 31.07.2007 року про звільнення з військової служби у відставку за п.п. "в" пункту 65 та п.п. "в" пункту 66 (за станом здоров"я) Положення про проходження служби за контрактом  та кадрової військової служби у Службі безпеки України ОСОБА_2; визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй одноразової грошової допомоги після смерті чоловіка (ОСОБА_2.) в розмірі          138 321,60 гривень.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і пояснили, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Службі безпеки України.

У 2007 році ОСОБА_2 тяжко захворів, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Наказом Т.в.о. Голови СБ України №1241-ос від 31.07.2007 року ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у відставку за п.п. "в" пункту 65 та п.п. "в" пункту 66 (за станом здоров"я).

Зазначений наказ, на думку позивачки та його представника, є протиправним, оскільки ОСОБА_2 протягом червня 2007 року - липня 2007 року перебував на стаціонарному лікуванні, був без свідомості, а тому не міг усвідомлювати своїх дій і керувати ними.  

Рапорт про звільнення ОСОБА_2 не подавав, а підписи на рапорті та на висновку вчинено не ОСОБА_2, а іншою особою.

Крім того, як зазначили позивачка та її представник, відповідач, всупереч вимог частини         1 статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" не виплатив позивачці одноразову допомогу  у розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.  

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили і пояснили, що позивач добровільно подав рапорт про звільнення зі служби, а тому з урахуванням медичного висновку такий рапорт був задоволений, а позивач звільнений зі служби у відставку.

Смерть позивача настала не у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а тому вимога позивачки про виплату одноразової допомоги  у розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою не підлягає задоволенню.   

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити  з урахуванням наступного.

Наказом Т.в.о. Голови СБУ України №1241-ос від 31.07.2007 року ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у відставку за п.п. "в" пункту 65 та п.п. "в" пункту 66 (за станом здоров"я) Положення про проходження служби за контрактом  та кадрової військової служби у Службі безпеки України та виключено зі списків особового складу з 31 липня 2007 року.

Підставою для видання зазначеного наказу, крім рапорту ОСОБА_2, було свідоцтво про хворобу №137/3217 від 30.07.2007 року, видане ЦВЛК ВМУ (ГМЦ) СБ України, яким ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.  

В ході розгляду справи на здобуто переконливих доказів того, що рапорт про звільнення зі служби було підписано не ОСОБА_2

Так, факт підписання ОСОБА_2 рапорту про звільнення зі служби підтвердив свідок ОСОБА_4

Внаслідок візуального огляду та порівняння підписів ОСОБА_2 на рапорті та на контрольному листі ознайомлення військовослужбовця з особовою справою можна зробити висновок, що підпис на рапорті від 27.06.2007 року та на поданні про звільнення від         30.07.2007 року вчинено ОСОБА_2  

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, видаючи наказ про звільнення ОСОБА_2 з військової служби, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" в разі загибелі військовослужбовця Служби безпеки України у зв'язку з виконанням службових обов'язків сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку він займав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі місячного посадового окладу.

На законодавчому рівні поняття "виконання службових обов"язків" врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Пунктом 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1)          на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2)          на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3)          поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4)          під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5)          під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З наявних у справі доказів слідує, що:

- ОСОБА_2 був звільнений з військової служби наказом СБУ від        31.07.2007 року №1241 з 31.07.2007 року;

- 01.08.2007 року ОСОБА_2 встановлено 1 групу інвалідності у зв"язку із захворюванням, що пов'язане із проходженням військової служби".

Таким чином, на час звільнення з військової служби ти настання смерті ОСОБА_2 він не виконував обов'язки військової служби, а причина його смерті не пов'язана з виконанням обов"язків військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Зазначений порядок та умови визначені постановою Кабінету Міністрів України від            28 травня 2008 року № 499.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, що мале місце в період проходження військової служби - у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам               І групи.

Цим же пунктом передбачено, що грошове забезпечення визначається для звільнених зі служби військовослужбовців у разі інвалідності, що сталася включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 10 квітня 1996 р. №925.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач обчислив допомогу ОСОБА_2 відповідно до діючих нормативно-правових актів, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, 100 % надбавки відповідно до Указу Президента України від 10 квітня 1996 р. №925, та виплатив 23 712,00 грн.

З огляду на викладене, із урахуванням того, що смерть ОСОБА_2 не була пов'язана з виконанням ним службових обов'язків, правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у відповідності до частини 1 статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" не вбачається, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача         138 321,60 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                                 Кочан В.М.   

Постанову складено у повному обсязі 01.07.2010 року.