ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 25 червня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-13143/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Будсоцсевіс»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання дій протиправними, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо проведення виїзної позапланової перевірки незаконними та протиправними, визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо складання акту та скасувати акт позапланової виїзної перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 27.03.2009 року №168/1-23-05-16279814, а також визнати нечинним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 04.08.2009 року №0000282305/0.

21.01.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд визнати дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо проведення виїзної позапланової перевірки незаконними та протиправними, визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо складання акту та скасувати акт позапланової виїзної перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 27.03.2009 року №168/1-23-05-16279814, а також визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000282305/0 від 04.08.2009 року, №0000282305/1 від 09.06.2009 року, №0000282305/2 від 14.08.2009 року, №0000282305/3 від 16.10.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.06.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.03.2009 за результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Будсоцсевіс»ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було складено Акт № 168/1-23-05-16279814 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат на будівництво адміністративно-виставкового будинку на загальну суму 2592750,25 грн. та завищення збитків щодо операцій з цінними паперами (акціями) ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес", ВАТ "Спецнафтогазтехнологія" згідно додатку КЗ до декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 693 610, 93 грн.

У позовній заяві ЗАТ «Будсоцсевіс»посилається на порушення посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі міста Києва під час проведення вказаної перевірки вимог ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Водночас, відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову служу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ч. 9 ст. 111 Закону України «Про державну податкову служу в Україні»позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Згідно з ч. 1 ст.112 Закону України «Про державну податкову служу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд звертає увагу на те, що порушення процедури проведення перевірки працівниками органів податкової служби може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення перевірки. А відтак, якщо позивач вважав, що проведеною перевіркою йому заподіяно шкоду, внаслідок: порушення його прав працівниками органів державної податкової служби або вимог щодо проведення перевірок, він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встановлених законом.

Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 у справі №5/120-А.

За таких умов, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо проведення 27.03.2009 виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Будсоцсевіс»та складання акту позапланової виїзної перевірки №168/1-23-05-16279814 від 27.03.2009 року.

Крім того, позивач просить суд скасувати акт позапланової виїзної перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 27.03.2009 року №168/1-23-05-16279814.

Водночас, ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт –виданий суб’єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов’язкових правил поведінки, обмежених  в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії –виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта (суб’єктів), якому він адресований.

Обов’язковою ознакою як нормативно-правового, так  і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (суб’єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 у справі № К-1647/07.

Акт позапланової виїзної перевірки податкового органу не має юридичного характеру, оскільки не містить обов’язкового для платника податків припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких умов суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування акту позапланової виїзної перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 27.03.2009 року №168/1-23-05-16279814.

14.08.2009 на підставі Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0000282305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5201192,21 грн., в тому числі штрафні санкції —2605513,47 грн.

В подальшому, за результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України були прийняті рішення, якими скарги позивача були залишені без задоволення, у зв’язку з чим ДПІ у Голосіївському районі міста Києва були винесені податкові повідомлення-рішення №0000282305/1 від 09.06.2009 року, №0000282305/2 від 14.08.2009 року, №0000282305/3 від 16.10.2009.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до змісту роз’яснень Державної податкової адміністрації України, викладених у листі №5696/Г/15-0314 від 01.11.2006, у разі якщо будівництво об'єкта здійснюється з метою подальшої реалізації цього об'єкта (тобто об'єкт не входитиме до складу основних фондів платника податку), а також без застосування довгострокового договору, то поставлені у листі питання чітко врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) та іншими нормативно-правовими актами. Так, витрати підприємства-забудовника вказуються в кошторисній документації (кошторисних нормативах), яка складається відповідно до ДБН Д. 1.1-1-2000 (Правила визначення вартості будівництва, затверджені наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 27.08.2000 р. N 174). При визначенні вартості будівель (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, ДБН Д. 1.1-1-2000 носять обов'язковий характер, при будівництві за рахунок інших джерел фінансування - рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом. Відповідно до підпункту 1.3.1 п. 1.3 розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000 кошторисні нормативи повинні забезпечувати достовірне визначення вартості будівництва. Підпунктом 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону зазначені витрати повинні мати безпосередній зв'язок із господарською діяльністю платника податку. Отже, якщо витрати підприємства-забудовника, що пов'язані із будівництвом об'єкта, передбачено кошторисом (який забезпечує достовірне визначення вартості будівництва) і вони пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства, зазначені витрати належать до складу валових на підставі підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону. При цьому відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, платник податку має право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими (первинними) документами.

З аналізу викладених положень видно, що у разі якщо будівництво об'єкта здійснюється з метою подальшої реалізації цього об'єкта (тобто об'єкт не входитиме до складу основних фондів платника податку) та якщо витрати підприємства-забудовника, що пов'язані із будівництвом об'єкта, передбачено кошторисом (який забезпечує достовірне визначення вартості будівництва) і вони пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства, зазначені витрати належать до складу валових на підставі п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що між ТОВ «Сага-Україна»(Партнер-1) та ЗАТ «Будсоцсервіс»(Партнер-2) було укладено Договір № 1/1-08 від 30.08.2005 про дольову участь в будівництві Адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі вул. Вінницької та проспекту Повітрофлотського у Солом'янському районі м. Києва. Предметом договору є спільна діяльність по фінансуванню і будівництву інвестиційного проекту «Адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі вул. Вінницької та проспекту Повітрофлотського у Солом'янському районі м. Києва»(Об'єкт). Партнер-1 виступає в якості забудовника та замовника будівництва Об'єкту. Замовник замовляє, а генеральний підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по будівництву і здачі в експлуатацію об'єкту. Партнер -2 виступає в якості інвестора-забудовника об'єкту. Інвестиції Партнера-2 складаються із 100% фінансування будівництва об'єкта та проведення будівельних робіт. Партнер-2 виступає в якості генерального підрядника об'єкту. Партнери мають право самостійно реалізувати належну їм площу відповідно до дольової участі в інвестиційному проекті, обумовлену дійсною угодою та протоколом розподілу площі. Договір підписаний від імені сторін, підписи скріплені печатками.

15.02.2006 між ТОВ «Сага-Україна»(Довіритель) та ЗАТ «Будсоцсервіс»(Повірений) також було укладено Договір-доручення № 1/02-06-БУД, предметом якого є доручення Довірителем прийняття на себе зобов'язання Повіреним по будівництву Адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі вул. Вінницької та проспекту Повітрофлотського у Солом'янському районі м. Києва, яке здійснюється згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів № 204/925 від 29.06.2000р. та № 158/2734 від 17.03.2005р. про виділення земельних ділянок і дозволу на будівництво № 1587-Сл/Р від 23.08.2005р. Відповідно до умов договору-доручення № 1/02-06-БУД від 15.02.2006 Повірений зобов'язується, в тому числі, залучати співінвесторів, інвесторів, укладати договори з підрядними організаціями по будівництву та інші договори для забезпечення виконання функцій замовника.

Відповідно до пп. 1.3 розділу 1 Додаткової угоди № 2 від 30.08.2005р. до договору № 1/1-08 від 30.08.2005р. про дольову участь в будівництві Адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, кожний із партнерів має право реалізовувати тільки свою площу в Об'єкті. Угодою погоджено розподіл загальної площі поверхового плану об'єкту між учасниками договору. Загальна площа, що підлягає розподілу, складає 15 поверхів і становить 31388 кв. м. ТОВ «Сага-Україна»припадає 7282 кв. м., а саме площа другого, третього, четвертого та частина п'ятого поверхів. ЗАТ «Будсоцсервіс»припадає 24106 кв. м, а саме частина площі п'ятого, та із шостого до п'ятнадцятого поверхів.

Між ЗАТ «Будсоцсервіс»(Сторона-1) та ТОВ «Черкасизалізобетон»(Сторона-2) було укладено Інвестиційний договір № 22 від 22.02.2006 про дольову участь у будівництві. Предметом договору є спільне, в рівних частинах, інвестування власними коштами будівництва Адміністративного виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі вул. Вінницької та проспекту Повітрофлотського у Солом'янському районі м. Києва з інженерним забезпеченням та благоустроєм території у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією і технічною характеристикою Об'єкта та отримання доходу від реалізації цінних паперів, випущених під будівництво Об'єкту в рівних частинах. Відповідно до розділу 2 Договору сторони оцінюють виконані Стороною-1 роботи у 14150000,00грн., що є внеском Сторони-1 у спільне інвестування будівництва Об'єкту. Сторона-2 приймає на себе зобов'язання внести на поточний рахунок Сторони-1 суму 14150000,00грн., що є внеском Сторони-2 у спільне інвестування будівництва Об'єкту.

Сторона-1 приймає на себе зобов'язання нести всі витрати, пов'язані з відведенням земельної ділянки під будівництво Об'єкту, розробити та затвердити проектно-кошторисну документацію, отримати дозвіл на початок будівельних робіт, отримати дозволи від відповідних служб на будівництво.

Відповідно до розділу 3 Інвестиційного договору № 22 від 22.02.2006р., сторони протягом одного місяця з дня підписання договору зобов'язані виступити учасниками пайового інвестиційного фонду шляхом придбання інвестиційних сертифікатів. Протягом 10 днів, з дня виступу Сторонами учасниками інвестиційного фонду, Сторона 1 відчужує емітовані нею цінні папери по об'єкту вказаного пайового інвестиційного фонду (ПІФ) по номінальній вартості. При реалізації ПІФом емітованих Стороною-1 цінних паперів, Сторона 1 перераховує отримані від реалізації кошти підряднику будівництва Об'єкту згідно з графіком будівництва і фінансування Об'єкту.

Відповідно до розділу 4 Інвестиційного договору № 22 від 22.02.2006р. «Розподіл доходу, отриманого від реалізації об'єкту», сторони домовились, що спільний дохід формується як різниця між сумою, отриманою від реалізації цінних паперів, і витрат понесених Сторонами на будівництво. Дохід, який буде отримано Стороною-1 у результаті економії фінансування будівництва, розподіляється між сторонами в рівних частинах.

Таким чином, з аналізу договору між ЗАТ «Будсоцсервіс»та ТОВ «Сага-Україна»№ 1/1-08 від 30.08.2005 про дольову участь в будівництві Адміністративно-виставкового будинку, Додаткової угоди № 2 від 30.08.2005 до договору № 1/1-08 від 30.08.2005, Договору-доручення № 1/02-06-БУД від 15.02.2006, а також Інвестиційного договору про дольову участь у будівництві № 22 від 22.02.2006 між ЗАТ «Будсоцсервіс»та ТОВ «Черкасизалізобетон»видно, що Адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе на розі вул. Вінницької та проспекту Повітрофлотського у Солом'янському районі м. Києва, будується позивачем з метою подальшого продажу.

Аналогічна позиція висловлена у експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, які у висновку судово-економічної експертизи №1298 від 29.03.2010 вказали, що висновки акта ДПІ у Голосіївському районі міста Києва "Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ "Будсоцсервіс" від 27.03.2009  № 168/1-23-05-16279814 щодо порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено валові витрати за 2006 рік на загальну суму 2592750, 25 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

За таких умов, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ЗАТ «Будсоцсервіс»до складу валових витрат на підставі п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрат на будівництво адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе на розі вул. Вінницької та проспекту Повітрофлотського у Солом'янському районі м. Києва на загальну суму 2592750, 25 грн., та, відповідно, про відсутність у ДПІ у Голосіївському районі міста Києва належних правових підстав для висновку про порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та донарахування йому у зв’язку з цим відповідних податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Щодо правомірності висновку ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про порушення позивачем пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок завищення позивачем збитків щодо операцій з цінними паперами (акціями) ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес", ВАТ "Спецнафтогазтехнологія" згідно додатку КЗ до декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 693 610, 93 грн., судом встановлено наступне.

Згідно з пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Як встановлено судом, позивачем було придбано 2093133 акцій ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес" загальною вартістю 523 610,93 грн. на підставі договору № Д1516 від 01.10.2007 з ЗАТ «Фундація індустріального розвитку», а також 680000 акцій ВАТ "Спецнафтогазтехнологія" загальною вартістю 170000,00 грн. на підставі договору №Т-01/26/1 від 26.01.2007 з ТОВ «Інвестиційна компанія «Агентство фондових технологій».

Вартість зазначених акцій була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а вказані акції ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес" та ВАТ "Спецнафтогазтехнологія" були зараховані на рахунок ЗАТ «Будсоцсервіс»в цінних паперах, відкритий на підставі договору з ЗАТ ІК «Обрій Капітал»№ 151546 від 04.10.2007.

Розпорядженнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 25-С-А від 26.03.2008 та № 11-С-А від 21.02.2008 було скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Спецнафтогазтехнолологія»та ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес»відповідно, у зв’язку з чим зберігач ЗАТ «ІК «Обрій Капітал»листами № 47 від 07.04.2008 та № Д-609 від 10.04.2008 повідомив ЗАТ «Будсоцсервіс»про списання з його особистого рахунку відповідних акцій ВАТ «Спецнафтогазтехнолологія» та ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес».

Таким чином, враховуючи, що скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес»та ВАТ Спецнафтогазтехнологія»відбулись після операцій ЗАТ «Будсоцсервіс», пов'язаних з купівлею-продажем вказаних акцій, суд приходить що висновку, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій з купівлі акцій ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес»та ВАТ Спецнафтогазтехнологія»у третіх осіб у ЗАТ «Будсоцсервіс»були всі документальні та нормативні підстави для відображення відповідних витрат у розмірі 693 610, 93грн. у податковому обліку за правилами, встановленими п. 7.6 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічна позиція висловлена у висновку судово-економічної експертизи №1298 від 29.03.2010 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого висновки акта ДПІ у Голосіївському районі міста Києва "Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ "Будсоцсервіс" від 27.03.2009  № 168/1-23-05-16279814 щодо порушення позивачем пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено збитки щодо операцій з цінними паперами (акціями) ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес", ВАТ "Спецнафтогазтехнологія" згідно додатку КЗ до декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 693 610, 93 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень №0000282305/0 від 04.08.2009, №0000282305/1 від 09.06.2009, №0000282305/2 від 14.08.2009, №0000282305/3 від 16.10.2009.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282305/0 від 04.08.2009, №0000282305/1 від 09.06.2009, №0000282305/2 від 14.08.2009, №0000282305/3 від 16.10.2009 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0000282305/0 від 04.08.2009, №0000282305/1 від 09.06.2009, №0000282305/2 від 14.08.2009, №0000282305/3 від 16.10.2009 ДПІ у Голосіївському районі.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені ЗАТ «Будсоцсевіс», присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 1,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Закритого акціонерного товариства «Будсоцсевіс»задовольнити частково.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №0000282305/0 від 04.08.2009, №0000282305/1 від 09.06.2009, №0000282305/2 від 14.08.2009, №0000282305/3 від 16.10.2009.

3.          Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Закритого акціонерного товариства «Будсоцсевіс»про скасування акту позапланової виїзної перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №168/1-23-05-16279814 від 27.03.2009.

4.          У задоволенні решти позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Будсоцсевіс»відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Будсоцсевіс» (03150, м. Київ, вул. Горького, 54, оф. 415; ідентифікаційний номер 16279814) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 13 коп. (одна гривня 13 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко