Справа № 2-1692-2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
21 червня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,
при секретарі Муравєй А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Васюті І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання неправомірною відмову органу Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії та зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплату,-
Встановив:
У квітні 2010 року до суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання неправомірною відмову органу Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії та зобов’язання провести її перерахунок та виплату, у якому просив суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови йому у перерахунку та виплаті пенсії відповідно ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці зробити перерахунок пенсії та виплатити її відповідно до норм ст. 50, 54, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22 травня 2008 року з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, та мінімального розміру пенсії, який для інваліда 2, що групи не може бути нижчим 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком визначених правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступним перерахунком її згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно з рішенням Конституційного суду України за № 10-РП від 22 травня 2008 року.
Даний позов аргументований тим, що позивач має статус особи, яка постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, встановлено ІІ групу інвалідності в зв'язку із роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, проте при нарахуванні та виплаті йому пенсії відповідач порушує положення Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наведеною нормою також встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Крім того, відповідно до ст. 50 цього Закону інвалідам II групи призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву з позовними вимогами не погодився посилаючись на те, що на даний час пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності з вимогами постанов Кабінету Міністрів України, а тому у відповідача відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії у розмірі зазначеному в позовній заяві. Крім того, як зазначає відповідач після скасування Конституційним судом України змін, внесених в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» єдиними нормативно-правовими актами, які регулюють питання обчислення пенсії даної категорії громадян є Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечила, мотивуючи це тим, що Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, нараховує позивачу пенсію по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При визначенні права на пенсію, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, управління керується Законом України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28.02.1991 року.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28.02.1991 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, можуть призначатися із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1900 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: ст. 50 викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 гр. - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Частину третю і четверту ст. 54 викласти в такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році, по 2 гр. інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ряду пунктів закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі положення п.28 розділу II.
Таким чином, після скасування Конституційним Судом України змін, внесених в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», єдині нормативно-правові акти, які регулюють питання обчислення пенсій даної категорії громадян є Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
З урахуванням викладеного, представник позивача просила суд у задоволенні позову відмовити.
Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1, згідно із посвідченням НОМЕР_1, виданого 14 грудня 1996 року, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (а.с. 3).
Відповідно до довідки НОМЕР_2 від 05 червня 2003 року позивач є інвалідом ІІ групи (а.с. 4).
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року, позивачу як особі, віднесеної до І категорії, встановлюється пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
При цьому, ст. 50 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28 лютого 1991 року передбачено, що особам, віднесеним до категорії І, інвалідам ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Також, в силу вимог ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28 лютого 1991 року, розмір пенсії позивача як інваліду ІІ групи, враховуючи, що даний статус він отримав в результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується експертним висновком № 109 від 07 липня 1992 року (а.с. 8), не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ряду статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до внесених змін, ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по ІІ групі інвалідності 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ч. 1 ст. 50 – що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.
Також, як було встановлено в судовому засіданні, що позивач 16 листопада 2009 року звертався із письмовою заявою до відповідача, у якій просив здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності із ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком (а.с. 5).
Відповідно до відповіді відповідача, Управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці від 17 листопада 2010 року за № 120/І-1-4, ОСОБА_1 нарахування та виплата пенсії здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи у судді є чинними положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в них змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», так як положення останнього Закону щодо внесення змін визнані неконституційними і втратили чинність.
Таким чином, судом встановлено, що наявні всі правові підстави для перерахунку позивачеві пенсії по інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень вищезазначених нормативно-правових актів, зокрема, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в нього змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22 травня 2008 року, з моменту винесення прийняття Рішення Конституційного Суду України, оскільки вказане рішення не має зворотної сили в часі.
Так, відповідно до п.6 ч. І ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Оскільки Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, останнім - своїми нормативно правовими актами змінювати положення законів, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися саме положеннями закону, зокрема, статей 1 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, відповідно до яких виключно цим законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Аналогічні положення також містяться і у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 67: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю...».
При цьому варто зазначити, що при встановленні розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року є неправомірним застосування положення будь-який підзаконних нормативно-правових актів.
Наведене повністю відповідає судовій практиці Верховного суду України, у тому рахунку висновкам, що викладені у ч. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», відповідно до яких: “оскільки Конституція України, як визначено у її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суду при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».
За таких обставин, при визначенні мінімальної пенсії за віком при обчисленні пенсії, що підлягає виплаті позивачу згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений законом.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії, діяло необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а відтак неправомірно.
Судом не можуть бути задоволенні вимоги позивача, щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити перерахунки пенсії згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян із розрахунку прожиткового мінімуму відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, а тому перерахунок та виплату пенсії позивачу слід здійснити станом на день ухвалення рішення.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними у здійсненні перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню.
Згідно п. 18 ч. 1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21 січня 1993 року, позивач під час подачі позовної заяви до суду був звільнений від сплати держмита (судового збору), відповідно до п 34 ст. 4 цього ж Декрету, відповідач також звільнений від сплати державного мита (судового збору), а тому на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК, України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання неправомірною відмову органу Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії та зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплату - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії відповідно ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці зробити перерахунок пенсії та виплатити ОСОБА_1 відповідно до норм ст. 50, 54, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22 травня 2008 року по 21 червня 2010 року, з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, та мінімального розміру пенсії, який для інваліда 2 групи не може бути нижчим 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком визначених правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судові витрати щодо сплати судового збору - компенсувати за рахунок держави.
На рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: