ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2010 р. Справа № 2a-2030/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача: Лебедь О.О.
представника відповідача: Тимів С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан, ЛТД",
до відповідача: Івано-Франківської митниці Державної митної служби України,
про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 206000006/2010/000687/1 від 19.05.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
01.06.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Галеан, ЛТД» звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №206000006/2010/000687/1 від 19.05.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 18.05.2010 року відмовлено позивачу в митному оформленні та самостійно визначено митну вартість товару аскорбінової кислоти (далі – товар), який імпортувався за ціною контракту №06/2010 від 23.04.2010 року. Вважає такі дії позивача протиправними та вчиненими всупереч вимогам Митного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з вказаних в позовній заяві підстав та поданого в судовому засіданні письмового доповнення. Зазначив, що митна вартість імпортованого позивачем товару повинна складати ціну визначену в контракті та відповідному додатку до нього №1, за яким імпортований товар придбаний позивачем, а саме 8,72 долл.США за 1 кілограм. Однак відповідачем безпідставно, з порушеннями вимог Митного кодексу України та інших нормативних актів визначено митну вартість товару на рівні 12,72 долл.США за 1 кілограм. Такі протиправні дії відповідача призвели до збільшення суми нарахованих податків та митних зборів. Просив скасувати рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №206000006/2010/000687/1 від 19.05.2010 року.
В судовому засіданні представником відповідача подано письмове заперечення до позову, в якому зазначено, що шляхом проведення перевірки відомостей, заявлених позивачем в декларації митної вартості та документах поданих для підтвердження заявленої митної вартості, у митниці виник обгрунтований сумнів стосовно їх достовірності. Так, згідно декларації митної вартості №206000009/2010/002307 від 18.05.2010 року, Івано-Франківською митницею було запропоновано позивачу додатково надати: калькуляцію фірми - виробника; договір з третіми особами (між постачальником та виробником). Законність даних вимог обгрунтовує з посиланням на ст.267 МК України, постанову КМУ від 20.12.2006 року “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про їх підтвердження”, постанову КМУ від 09.04.2008 року “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”. Відсутність даних документів вплинуло на визначення митної вартості товару та унеможливило в подальшому об’єктивно і правильно визначити митну вартість, а в подальшому дало підстави посадовій особі митниці для коригування заявленої митної вартості. Про витребування додаткових документів здійснена відповідна відмітка в декларації митної вартості.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів вказаних у письмовому запереченні. Вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими. Просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
23.04.2010 року позивачем укладено контракт за №06/2010 з компанією «Соrtex Chemicals Sp. z o.o.» та додаток №1 до контракту про купівлю аскорбінової кислоти (Витамін С) Е 300 в кількості 5 000 кг по ціні 8,72 долл. США за кілограм (а.с. 9-13).
Встановлено, що компанія «Соrtex Chemicals Sp. z o.o.» не є виробником даного товару.
В травні місяці поточного року позивачем імпортовано на митну територію України даний товар. З метою його митного оформлення, 18.05.2010 року відповідачу надано митну декларацію №206000009/2010/002307 (форма МД-2) та декларацію митної вартості №206000009/2010/002307 (форма ДМВ-1) з додатками, де вказано митну вартість товару на рівні ціни визначеної відповідною Специфікацією та товарно - супроводжуючими документами в сумі 8,72 долл. США за кілограм.
В декларації митної вартості від 18.05.2010 року №206000009/2010/002307 (форма ДМВ-1) митним органом зроблено відмітку про необхідність декларанту надати додаткові документи, а саме: калькуляцію фірми - виробника; договір з третіми особами (а.с.56).
В даному випадку суд зазначає, що вимоги відповідача про необхідність надання позивачем додаткових документів з метою підтвердження вартості і походження товару були обгрунтованими та законними. Однак, декларант відмовився від надання додаткових документів, про що свідчинь відмітка на звороті декларації (а.с.56).
Беручи до уваги вищенаведене, відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №20600009/0/00235 від 19.05.2010 року. В даній картці зазначено, що товар не підлягає митному оформленню з причин подачі запиту у ВКМВ по вартості з вимогою подати митні декларації після винесення рішення ВКМВ (а.с. 22).
При цьому, митний орган прийняв оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів №206000006/2010/000687/1 від 19.05.2010 року за резервним методом. Згідно даного рішення, відповідач визначив ціну на рівні 12,72 долл.США за 1 кілограм (а.с.48).
19.05.2010 року в зв’язку з незгодою щодо митної вартості позивачем подано заяву №36 (а.с. 36), згідно якої, у відповідності до п.15 “Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” затвердженого Постановою КМ України від 20 грудня 2006 р. N1766, Івано-Франківською митницею було надано Дозвіл на випуск товарів які надійшли на адресу позивача у вільний обіг під гарантійні зобов’язання (грошову заставу). Враховючи наведене, позивачем подано нові декларації про митну вартість товару, в яких було вказано митну вартість товару на рівні ціни визначеної митним органом і проведено митне оформлення по ціні визначеній митним органом.
Суд вважає що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
До обов’язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.
Так, стаття 259 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно положень якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 266 Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України визначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, положення даної статті передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Пунктом 2 "Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.04.2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.
Порядок декларування митної вартості таварів передбачений нормами "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року (далі - Порядок).
Згідно пункту 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Згідно п.п. 13, 14 Порядку, декларант зобов’язаний подати додаткові документи, визначені у п.11 цього Порядку (на які посилається відповідач), протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовженим. У разі ж відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. І лише у випадку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як підтверджено матеріалами справи, наявна в митниці інформація дозволила визначити митну вартість спірного товару та скоригувати її до рівня цін відповідно до автоматизованої інформаційної бази ДМСУ (а.с. 49-50).
Тому виходячи із вищевикладених обставин і неможливості застосувати інші методи визначення митної вартості товару митним органом застосовано 6 метод (резервний) визначення ціни товару.
Судом не взято до уваги прайс листи інших виробників, які представлені представником позивача в судовому засіданні як докази вартості товару (а.с. 40-47), оскільки в даних документах не зазначено загальних характеристик товару, що унеможливлює провести порівняння їхньої ціни з визначеною митною вартістю імпортованого товару. Не представлено також будь-яких інших документів у підтвердження своїх доводів про те, що митна вартість товару визначена відповідачем вища вартості аналогічного товару інших виробників чи постачальників.
Крім того, не підтверджено позивачем документально в судовому засіданні і факт неможливості отримати (на момент митного оформлення) від поставщика товару компанії «Соrtex Chemicals Sp. z o.o.» калькуляції фірми – виробника та договору з третіми особами (між постачальником та виробником). При цьому, судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача щодо долучення до матеріалів як доказів запиту направленого на адресу постачальника від 19.05.2010 року та відповіді від 22.06.2010 року, оскільки дані документи не надавались в процесі митного оформлення, а вказана відповідь отримана вже після оформлення.
Поряд з цим, в судовому засіданні відповідачем доведено, що мало місце непідтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості товару і що таке непідтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Таим чином, рішення про визначення митної вартості товару, яке є предметом спору, митним органом винесено із дотриманням встановленого порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про скасування рішення Івано-Франківської митниці за №206000006/2010/000687/1 від 19.05.2010 року про визначення митної вартості товарів безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 26.07.2010 року.