ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" липня 2010 р. Справа № 2a-1931/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюк П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
прокурора: Савчук Л.Є.,
представника позивача: управління Пенсійного фонду України в Долинському районі - Кос Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Долинському районі,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Лістранссервіс",
про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 33995,66 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
26.05.2010 року Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Долинському районі (далі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лістранссервіс" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 33995,66 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що проведеною перевіркою прокуратурою Долинського району дотримання чинного законодавства про пенсійне забезпечення було встановлено, що внаслідок систематичної несплати страхових внесків відповідач допустив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши думку представника позивача, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підставний і належний до задоволення виходячи із наступних підстав:
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лістранссервіс" зареєстроване 16.01.2008 року Долинською державною районною адміністрацією, взяте на облік управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
В судовому засіданні досліджено, що відповідачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 33995,66 грн., а саме: за березень 2010 року – 33995,66 грн (а.с.6). Вказані обставини підтверджуються поданим відповідачем звітом (а.с. 7-8).
Стаття 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не представлено.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лістранссервіс" заборгованість на загальну суму 33995,66 грн. щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лістранссервіс" (77501, вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 35401618) на користь управління пенсійного фонду України в Долинському районі прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 33995 (тридцять три тисячі дев’ятсот дев’яносто п’ять) гривень 66 копійок.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 19.07.2010 року.