ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2010 року 16:36 Справа № 2а-3753/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шабали І.А., представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою ОСОБА_1
до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції
третя особи на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»
про визнання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2010р., визнання незаконним акту опису й арешту майна від 01.06.2010р., зобов’язання зупинити виконавче провадження та скасувати накладений постановою від 04.06.2010р. арешт на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі – Ленінський ВДВС ЗМУЮ) про визнання дії державного виконавця Ленінського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо примусового виконання виконавчого напису за реєстровим номером 349, виданого 15 березня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міської нотаріального округу незаконними, визнання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 червня 2010 року незаконною та скасування, визнання актів опису й арешту майна від 01 червня 2010 року незаконними.
Ухвалою суду від 25.06.2010 як третю особу на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі – ПАТ «ПУМБ»).
Позивач свої вимоги мотивує тим, що за його заявою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2009 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 Зазначеною ухвалою також було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, одним з яких є ПАТ «ПУМБ». Однак, порушуючи приписи ухвали Господарського суду Запорізької області, 16.04.2010 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу – виконавчого напису нотаріуса від 15.03.2010 року і проведено ряд дій щодо опису й арешту майна позивача. Як зазначає позивач, оскільки зазначене майно складає ліквідаційну масу та знаходиться у стадії продажу відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то на це майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження не допускається. Також, провадячи виконавчі дії щодо арешту майна позивача під час процедури банкрутства Ленінський ВДВС ЗМУЮ порушив ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», що зумовлює обов’язкове зупинення виконавчого провадження у відношенні боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство. Про наявність ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.08.2010 відповідача було повідомлено, однак з невідомих причин виконавче провадження зупинено не було. Таким чином, на думку позивача, проведення Ленінським ВДВС ЗМУЮ дій щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса грубо порушують норми чинного законодавства, а тому є незаконними.
Заявою від 30.06.2010 та 02.07.2010 позивачем уточнені позовні вимоги. Позивач просить визнати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 червня 2010 року незаконною та скасувати її, визнати акт опису й арешту майна від 01 червня 2010 року незаконним, зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби ЗМУЮ зупинити виконавче провадження, зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби ЗМУЮ скасувати накладений постановою від 04.06.2010 арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га; кадастровий номер: 2310100000:04:008:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби ЗМУЮ скасувати накладений постановою від 04.06.2010 арешт на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.
Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач проти позову заперечив, посилаючись на ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Вважає, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови Ленінського ВДВС ЗМУЮ, передбачений ст.181 КАС України. Крім того, вважає, що дії державного виконавця по виконанню виконавчого напису нотаріуса законні і відповідають діючому законодавству, тому постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 червня 2010 року не підлягає скасуванню. Також зазначає, що у виконавчому документі боржником вказано фізичну особу ОСОБА_1 і, навіть, при встановленні державним виконавцем в процесі виконавчого провадження факту, що дана фізична особа є підприємцем, виконавче провадження не може бути закінчено на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях.
Третьою особою на стороні відповідача подані аналогічні заперечення проти позову.
Представник третьої особи на стороні відповідача – ПАТ «ПУМБ» в судовому засіданні із доводами позивача не погоджується та вважає вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, вказаних у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд враховує, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст.100 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.181 КАС України – учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Заявляючи клопотання про поновлення строку, позивач пояснює, що копія постанови про арешт майна та заборону на його відчуження від 04.06.2010, копія акту опису й арешту майна від 01.06.2010 були отримані ним по пошті лише 11.06.2010.
Вказаний факт не заперечується відповідачем та третьою особою та підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.
21.06.2010 позивачем на адресу суду був направлений адміністративний позов про скасування вищевказаних постанов та актів опису майна та визнання дій державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ щодо примусового виконання виконавчого напису №349, виданого 15.03.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу незаконними, що підтверджується штемпелем поштампу на конверті.
Таким чином, суд вважає, що позивачем строк, передбачений ст.181 КАС України, для подачі позову до суду дотримано.
08.08.2007 між ЗАТ «ПУМБ» (іпотекодержатель) та гр. ОСОБА_1 (іпотекодавець), який є майновим поручителем по зобов’язаннями за кредитним договором №5571230 від 08.08.2007 між ЗАТ «ПУМБ» та гр. ОСОБА_1, укладено договір іпотеки №5571452. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно. Згідно з п.1.2.1 предметом іпотеки є жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для його обслуговування.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2010 за заявою ПАТ «ПУМБ» відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 15.03.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Літенко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №349, про звернення стягнення на майно: жилий будинок №14 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимоги ПАТ «ПУМБ» у розмірі 169706,90 доларів США та 39886 грн. 14 коп.
Вказаний виконавчий напис вчинено згідно з договором іпотеки №5571452 від 08.08.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1890.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2010 боржнику було встановлено строк для добровільного виконання виконавчого документа до 22.04.2010.
16.04.2010 постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана позивачу, що підтверджується супровідним листом №8728, який був надісланий разом із постановою про відкриття виконавчого провадження.
01.06.2010 старшим державним виконавцем відділу Шабалою І.А. Лінінського ВДВС ЗМУЮ складено акт опису й арешту нерухомого майна серії АА №855729 – жилого будинку №14 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.
04.06.2010 старшим державним виконавцем відділу Шабалою І.А. Лінінського ВДВС ЗМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Вказані акт опису й арешту нерухомого майна від 01.06.2010 серії АА №855729, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2010 були направлені Лінінським ВДВС ЗМУЮ на адресу позивача супровідним листом від 04.06.2010 за №15173.
18.06.2010 старшим державним виконавцем відділу Шабалою І.А. Лінінського ВДВС ЗМУЮ внесено записи про реєстрацію в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності боржникові ОСОБА_1
18.06.2010 старшим державним виконавцем відділу Шабалою І.А. внесено записи про реєстрацію в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із діями Ленінського ВДВС ЗМУЮ по проведенню опису й арешту майна, позивач звернувся до суду.
Посилаючись на ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач вважає, що Закон не передбачає можливості накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута. При цьому посилаючись на ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вважає, що накладення арешту в період банкрутства грубо порушують норми чинного законодавства.
Розглядаючи правомірність винесення виконавчого документу, необхідно враховувати, що 15.03.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Літенко Л.В. вчинено виконавчий напис за №349 про звернення стягнення на майно: жилий будинок №14 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, для задоволення вимоги ПАТ «ПУМБ» у розмірі 169706,90 доларів США, 39886 грн. 14 коп. Зазначені обставини справи позивачем не заперечуються. При цьому на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, Ленінським ВДВС ЗМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2010 і проведені дії щодо його виконання, а саме: винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Примусове виконання рішень в Україні відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження» покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання виконавчих написів нотаріусів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі – виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що супровідним листом від 16.04.2010 за вих. №8728 копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена позивачу.
Як повідомив у судовому засіданні старший державний виконавець Ленінського ВДВС ЗМУЮ Шабала І.А., копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2010 надсилалась позивачу супровідним листом простою кореспонденцією, яка до Ленінського ВДВС ЗМУЮ не поверталась.
Таким чином, державним виконавцем в повному обсязі виконані вимоги ст.ст. 24, 27 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Як повідомив у судовому засіданні старший державний виконавець Ленінського ВДВС ЗМУЮ Шабала І.А. оскільки копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2010, яка надсилалась позивачу супровідним листом простою кореспонденцією, до Ленінського ВДВС ЗМУЮ не поверталась, то ним було розпочато примусове виконання виконавчого документа. Такі дії державного виконавця не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження».
Заходами примусового виконання рішень відповідно до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» є, зокрема: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
З огляду на наведене та враховуючи норму ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
01.06.2010 державним виконавцем складено акт опису й арешту майна серії № АА 855729 жилого будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Долученими до справи доказами підтверджується, що під час здійснення виконавчих дій, державним виконавцем Ленінського ВДВС ЗМУЮ 04.06.2010 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: жилий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Частиною 2 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.
У той же час слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, незалежно від суми зобов’язання, яке забезпечувалося іпотекою, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язання шляхом звернення стягнення саме на предмет іпотеки.
Згідно з ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Пунктом 4.1. договору іпотеки №5571452 від 08.08.2007, укладеного між позивачем та 3-ю особою передбачено, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця в таких випадках:
- у разі невиконання чи неналежного виконання Основного зобов'язання;
- у разі невиконання вимог іпотекодержателя про дострокове виконання Основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, Кредитного договору чи цього Договору.
Пунктом 4.2. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя.
До уваги не приймаються доводи позивача про те, що виконавчий документ, пред'явлений до виконання не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою, є виконавчі написи нотаріусів.
Згідно з п.287 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за №283/8882 (далі – «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»), виконавчий напис має містити:
- дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ),
прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;
- найменування та адресу стягувача;
- найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для
фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних
осіб);
- строк, за який провадиться стягнення;
- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому
числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення;
- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає
стягненню з боржника;
- зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на
підставі яких вчинено виконавчий напис;
- номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій;
- підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.
Виконавчий напис, вчинений на договорі іпотеки №5571452 від 08.08.2007, який укладений між позивачем та ПАТ «ПУМБ» повністю відповідає вимогам «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», а тому враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд визнає дії Ленінського ВДВС ЗМУЮ правомірними, оскільки державний виконавець Ленінського ВДВС ЗМУЮ відкрив виконавче провадження та проводив виконавчі дії на підставі виконавчого документа – виконавчого напису нотаріуса №349 про звернення стягнення на майно: жилий будинок №14 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, для задоволення вимоги ПАТ «ПУМБ» у розмірі 169706,90 доларів США, 39886 грн. 14 коп., який на момент розгляду справи є дійсним і підлягає виконанню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 20.08.2009 у справі №19/166/09 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено Баранову Олену Русланівну.
При цьому, згідно з ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктом права власності є фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи, і водночас, не виокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа - підприємець. Таким чином, реєстрація права власності на об’єкти, що підлягають згідно з вимогами закону державній реєстрації здійснюється саме за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи як виконавчі написи. Тобто, виконавчий напис є виконавчим документом, який в обов’язковому порядку підлягає виконанню державною виконавчою службою. У вказаному виконавчому документі боржником виступає саме фізична особа ОСОБА_1. В іпотечному договорі, що є невід’ємною частиною виконавчого напису також вказано, що іпотекодавцем є саме ОСОБА_1.
Враховуючи вищевикладене, встановлено, що у виконавчому документі боржником просто вказано фізичну особу, навіть якщо при встановленні державним виконавцем в процесі виконавчого провадження факту, що дана фізична особа є підприємцем, виконавче провадження не може бути закінчено на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
У ч.4 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.
Таким чином, в частині визнання незаконним акту опису й арешту майна від 01.06.2010 серії АА №855729 суд визнає, що вказаний документ не підлягає розгляду, оскільки не є правовим актом індивідуальної дії, що породжує чи скасовує права та обов’язки, і такі вимоги суперечать матеріально-правовому способу захисту порушеного права.
Згідно з ч.3 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про арешт майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача та представника відповідача, позивач не оскаржував постанову державного виконавця про арешт майна боржника начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, а звернувся з адміністративним позовом до суду.
Можливість скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника відноситься до прав начальника органу державної виконавчої служби, а отже не можна зобов’язати його зробити те, що відноситься до його прав.
Крім того, виходячи з вище наведеного, підстави для скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2010 та акту опису й арешту майна від 01.06.2010 серії АА №855729 відсутні.
Таким чином, вимоги позивача в частині зобов’язання Ленінський ВДВС ЗМУЮ скасувати накладений постановою від 04.06.2010 арешт на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є не обґрунтованими.
Також суд зазначає, що відповідно до п.8 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Згідно з абз.3 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для цілей цього Закону термін «боржник» вживається у такому значенні: боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
У ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що боржником у виконавчому провадженні є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Враховуючи, що правовий статус фізичної особи – підприємця і простої фізичної особи є різним, банкрутство простої фізичної особи чинним законодавством України не передбачено, виконавче провадження здійснюється відносно простого громадянина ОСОБА_1, а банкрутство здійснюється відносно фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, то за таких обставин виконавче провадження не підлягає обов'язковому зупиненню відповідно до п.8 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 червня 2010 року незаконною та скасування її, визнання акту опису й арешту майна від 01 червня 2010 року незаконним, зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ зупинити виконавче провадження, зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ скасувати накладений постановою від 04.06.2010 арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га; кадастровий номер: 2310100000:04:008:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ скасувати накладений постановою від 04.06.2010 арешт на жилий будинок з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98-100, 158-163, 167, 181 КАС України; ст.ст. 3-5, 11, 24, 37, 52, 55, 62-1 «Про виконавче провадження»; ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ст.33 Закону України «Про іпотеку»; ст.325 Цивільного кодексу України; п.287 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за №283/8882, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2010р., визнання незаконним акту опису й арешту майна від 01.06.2010р., зобов’язання зупинити виконавче провадження та скасувати накладений постановою від 04.06.2010р. арешт на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя О.О. Прасов
Постанова в повному обсязі виготовлена 07.07.2010.