АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5841                                         Головуючий у 1 інстанції             2010  р.                                           Дюженко Л.А.

                                                      Суддя-доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“05” серпня 2010 року                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

        Головуючого:    Бондаря М.С.

        Суддів :               Калашнікової О.В.

                            Гончара О.С.

    При секретарі:   Мосіній О.В.

              розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

          на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “03” червня 2010 року по справі за поданням

Головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління про примусове проникнення до житла боржника, -

ВСТАНОВИЛА:

    У червні 2010 року Головний державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника, ОСОБА_4, в якому зазначав, що до Ленінського ВДВС ЗМУЮ на виконання надійшов виконавчий лист № 2-272/10 виданий 26.05.2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” боргу в сумі 860 360,19 грн. 28.05.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документу. Для перевірки майнового стану боржника з метою виконання рішення суду, 25.06.2010 року головним державним виконавцем здійснено вихід за фактичною адресою помешкання боржника ОСОБА_4: АДРЕСА_1. В ході проведення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду встановлено, що до помешкання боржника потрапити неможливо у зв’язку з відсутністю доступу до будинку. Посилаючись на вказані обставини Головний державний виконавець Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ просив суд постановити вмотивоване рішення про примусове проникнення до помешкання боржника ОСОБА_4 з метою виконання рішення про стягнення боргу в сумі 860 360,19 грн. з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” – будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від “05” липня 2010 року подання задоволено. Дозволити Головному державному виконавцю Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ примусово проникнути до помешкання боржника ОСОБА_4, а саме до буд.. АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу якою в задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 25.05.2010 року про стягнення з ОСОБА_4, ПП „ВДВ-Бізнес” у солідарному порядку на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Запорізької філії „ЗРУ” ПАТ „Банк Фінанси та Кредит” 860 360 грн. 19 коп.  

Згідно ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець має право при виконанні судових рішень безперешкодно входить на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення.  

В ході примусового виконання рішення суду головним державним виконавцем Литвиненко О.Г. були вжиті заходи щодо проведення виконавчих дій, зокрема здійснено вихід в жиле приміщення за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, між тим потрапити до житла боржника він не зміг, оскільки мешканці будинку відмовили йому в наданні доступу, про що державним виконавцем було складено акт від 25.06.2010 року (а. с. 5).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.  

З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проте за вказаною адресою він не проживає, його речі у квартирі відсутні, що підтверджується актом, складеним працівниками ЖЕД № 37. В жилому будинку АДРЕСА_1 зареєстрована дружина боржника ОСОБА_6 В матеріалах справи також міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2010 року, в якій місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1.

Апелянтом не надано доказів, які б свідчили про те, що він не мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

  Апеляційну скаргу   ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від “05” липня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: