Справа  № 2-2497/10                                                  

    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

02  серпня  2010 року                                                                               м. Сімферополь

    Київський районний  суд  м. Сімферополя  в складі:  головуючого, судді    Харченко  І.О.,  при   секретарі   Мевлюдовій Ф.І.,   розглянувши   у   відкритому    судовому засіданні  в  м. Сімферополі   цивільну     справу  за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2,  третя  особа  -  Київський   ВДВС  Сімферопольського  МУЮ,  про  стягнення   пені  за   прострочення  сплати  аліментів,  -  

в с т а н о в и в :

01.10.2009 року  ОСОБА_1 звернулася  до   суду з  позовом до  ОСОБА_2 про  стягнення  суми  пені  за  прострочення  сплати  аліментів. Свої  вимоги   позивачка   мотивувала  тим, що  знаходилася  з  відповідачем  у зареєстрованому  шлюбі  з  серпня 1994 року. Від  шлюбу  мають  доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. У 2003 року  шлюб між ними  розірвано. Рішенням  Київського районного суду м. Сімферополя  від 19.11.2003  року з  відповідача  на  її  користь  стягнуто  аліменти  на  утримання  дітей у розмірі 1/3 частки всіх  видів  заробітку до  їх  повноліття. Однак  відповідач рішення   суду  не  виконує,  має заборгованість  по  аліментам. Просить  стягнути  з  відповідача на  її  користь неустойку (пеню) за весь час  прострочення  сплати  аліментів.

05.02.2010 року  позивачка  уточнила розмір  пені (а.с. 69), просила  стягнути з відповідача  на  її користь  пеню у  розмірі  135753 грн. 85 коп.

23.07.2010 року позивачка подала до суду розрахунок пені (а.с.121-123),  відповідно до  якого просила  стягнути з  відповідача  на  її користь  пеню за  прострочення сплати   аліментів  за  період  з 01.07.2006 року  по  31.08.2009  року  у  розмірі  125334 грн. 55 коп.

Ухвалою  суду  від   30.11.2009  року   до  участі  у справі  в якості  третьої  особи  залучено  Київський   ВДВС Сімферопольського МУЮ (а.с. 19).

Позивачка  у  судовому засіданні  позовні   вимоги  підтримала  та   просила   їх   задовольнити   у   повному  обсязі.

Відповідач  у  судовому  засіданні   позовні   вимоги  не  визнав  та  пояснив,  що  ніде  не  працює, немає  ніяких доходів,  оскільки  постійно ходить  до  суду  та  райвідділу  міліції  за  заявами  ОСОБА_1  Проти  стягнення  пені  заперечував,  оскільки  в нього  немає  ніяких  грошей.

Представник   Київського ВДВС Сімферопольського  МУЮ  в  останнє  судове  засідання   не  з’явилася,  про  слухання  справи  сповіщена  належним  чином.  У засіданні  напередодні  надала  довідку  та  пояснила, що  у  відповідача  станом  на  31.08.2009  року  мається  заборгованість   по   аліментам   у   розмірі  22516 грн. 80 коп.

Вислухавши  позивачу, відповідача,  дослідивши  матеріали   справи  та  докази,  надані   сторонами   відповідно  до  приписів  ст.ст. 10, 60  ЦПК  України ,   суд   дійшов   висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з  наступного.       Судовим   розглядом   встановлено ,  що  позивачка  ОСОБА_1  знаходилася з відповідачем  ОСОБА_2  у   зареєстрованому   шлюбі,  який   між  ними  розірвано (а.с. 6). Від  шлюбу  сторони  мають   дітей: доньку   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,  та  сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).  ІНФОРМАЦІЯ_5  у  сторін   народилася   донька  ОСОБА_4 (а.с. 7 зворот).

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 19.11.2003 року  з відповідача  ОСОБА_2 стягнуто  аліменти   на  користь  позивачки  на утримання дітей: доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1,  та  сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,   у  розмірі  1/3  частки   всіх   видів  заробітку   відповідача   до  їх  повноліття (а.с. 35). 03.12.2003 року Київським  районним судом м. Сімферополя  видано  виконавчий  лист № 2-2801 (а.с. 12), на підставі   якого  у Київському ВДВС Сімферопольського  МУЮ  відкрите  виконавче   провадження  з  примусового  виконання  рішення.  

Ці дані встановлені судом, ніким  не заперечуються, підтверджені матеріалами  цивільної   справи,  що  розглядається.

Судом  також  встановлено,  що станом  на 31.08.2009 року  скоїлася  заборгованість  по  сплаті  ОСОБА_2  аліментів   за  вищезазначеним   рішенням  суду  у розмірі 22516 грн. 80 коп., що   підтверджується  довідкою  Київського ВДВС Сімферопольського   МУЮ   (а.с. 124-125).

Відповідно  до  ч. 1 ст. 196 СК України  при  виникненні  заборгованості з вини  особи,  яка  зобов’язана  сплачувати  аліменти  за  рішенням  суду,  одержувач   аліментів  має право на стягнення  неустойки  (пені)  у  розмірі  одного  відсотка  від  суми несплачених   аліментів  за  кожен  день   прострочення. Підставою до відповідальності боржника  за несвоєчасну виплату  аліментів є правопорушення, одним  із  елементів якого  є  вина. Зазначеною  нормою  Закону  встановлено  презумпцію   вини  боржника, внаслідок  чого  стягувач  при  пред’явленні  позову  повинен  доказати факт порушення  зобов’язання  (сплати  аліментів), розмір  збитків (заборгованості) і  причинний зв'язок між  порушенням  зобов’язання  і  наслідками.  Він  звільняється  від  обов’язку доказувати  вину  боржника, тягар  доказування  відсутності  вини  в  порушенні  зобов’язання  полягає  на  боржника.

Суд,   проаналізувавши   наявні  по  справі   докази, надані  сторонами  на  засадах  змагальності, вважає, що  з  боку  стягувача  ОСОБА_1  суду  надано  достатньо  доказів  на  підтвердження  прострочення  сплати  аліментів   боржником  ОСОБА_2  та  виниклої у  зв’язку  з  цим  заборгованості. В  свою  чергу  ОСОБА_2  не  доведено, що  у  виниклій  заборгованості  по  аліментам  відсутня  його  вина.

З  урахуванням  того, що  згідно з  положеннями СК України  аліменти  призначаються  та  виплачуються (стягуються)   щомісячно,  тому  за  змістом ст. 196 СК України  пеня  нараховується  не  на  всю  суму  заборгованості, а її  нарахування  обмежується лише сумою  несплачених  аліментів  за той місяць, в  якому  не  проводилося  стягнення   аліментів.  Це  пов’язано з тим, що  відповідно  до  ст. 61 Конституції  України  ніхто не  може   бути  притягнутий  до  юридичної  відповідальності   одного  виду  за   одне  й  те  саме   правопорушення, а  за  положенням ч. 2 ст. 550 ЦК  України   відсотки  на   неустойку (як  повторна пеня)  не  нараховується. У зв’язку  з  цим,  сума  заборгованості  зі   сплати  аліментів  за  попередні  місяці   не  додається   за   наступні, а  кількість  днів   прострочення   обчислюється  виходячи  з того, скільки  днів   прострочено   до  сплати   певної   суми  заборгованості.

Суд,  розглядаючи  таку  категорію справ, має з’ясувати  загальну  суму  заборгованості,  чи  мало  місце  повідомлення    боржника  про  її  наявність  та  про  строк   погашення   державним   виконавцем,  оскільки  саме  з  цієї  дати  у  одержувача  аліментів   виникає  право  на   стягнення  пені  та  з  цієї  дати  слід  нараховувати   пеню  за  кожен  день   прострочення   виплати  заборгованості  до  її  повного   погашення.

З матеріалів  справи, а  саме:  з  листа  Київського  ДВС  Сімферопольського  МУЮ  (а.с. 62)  вбачається, що   відповідач  ОСОБА_2  особисто  29.05.2006  року   був   повідомлений   про   наявність   заборгованості  по  аліментам  на  суму 3190 грн. 00 коп.  Таким   чином,  пеня   має  нараховуватися  на   суму  заборгованості  по   аліментам   після   цієї   дати,  а   не   на   всю  суму  заборгованості,   яка  вже  утворилася   станом  на  29.05.2006  року   та   зросла  у   наступному.    

 Розмір  пені  за  період  з 01.07.2006 року (з  урахуванням  часу  для  добровільного  погашення  заборгованості)   по  31.08.2009  року,  згідно  до  заявлених  позовних   вимог,   складає  125334 грн. 55 коп. Розрахунок  пені  зроблений  правильно,  а тому суд   погоджується  з   цією  сумою.

Частина 1 статті 196 СК  України   надає  право  одержувачу  аліментів  на  стягнення  неустойки  за  кожен  день  прострочення  аліментів. Між тим, розмір  неустойки, згідно  з ч. 2 ст. 196 цього Кодексу, може бути зменшений судом з урахуванням  матеріального  та  сімейного  стану  платника  аліментів.

При  визначенні  остаточного  розміру  неустойки, яку  необхідно стягнути з відповідача  на  користь  позивачки, суд приймає  до  уваги  відсутність  в матеріалах справи  доказів  про  те, що  відповідач  має  у  власності  майно, працевлаштований  або  має  бізнес і його матеріальний стан свідчить про  постійну  та  достатню   платоспроможність.   Крім  того, суд  враховує,  що  розмір  неустойки  на час  розгляду  справи (125334 грн. 55 коп.)  майже   в  шість  разів  перевищує  розмір  заборгованості  по аліментам (22516 грн. 80 коп.). Тому  суд вважає  доцільним  обмежити  розмір  неустойки, яку  необхідно стягнути  з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1  подвійним   розміром   заборгованості  по   аліментам, а   саме: 22516 грн. 80 коп. х 2 = 45033 грн. 60 коп.

Розглянувши  дану  цивільну  справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених вимог, на основі  дотримання  принципів диспозитивності,    змагальності   і  справедливості    судочинства,   всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,  перевірки   їх   наданими    сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у    сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального  закону, суд    дійшов     висновку,   що   вимоги    позивачки    підлягають   частковому  задоволенню.

Відповідно до  приписів  ст. 88 ЦК  України  судові  витрати  стягуються  з  відповідача   пропорційно  задоволених   вимог, а тому з  ОСОБА_2 в  дохід   держави   підлягає  стягненню  судовий  збір  в  сумі - 450 грн. 34 коп.,  на  інформаційно-технічне   забезпечення   розгляду   справи  Київським   районним  судом  м. Сімферополь  -  120  грн. 00 коп.

На   підставі   ст.ст. 184, 194, 196  СК України,  ч. 2 ст. 550 ЦК  України,      керуючись ст. ст. 10, 11, ч.3  ст. 60,  88, 209,  212, 214-215, 218  ЦПК  України,  с у д  -

                                                В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, третя   особа  -  Київський   ВДВС  Сімферопольського  МУЮ,  про   стягнення   пені  за  прострочення   сплати  аліментів  -   задовольнити    частково.

Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь ОСОБА_1    пеню   за   несвоєчасне  сплачення   аліментів  на   утримання  неповнолітніх  дітей за  період  з  01.07.2006  року  до  31.08.2009 року   в   сумі  -  45033 грн.  60  коп.

В задоволені   решти   вимог  відмовити.

  Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь  держави   судовий  збір  -  450    грн. 34 коп.,  витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи   Київським  районним  судом  м. Сімферополь  -  120 грн. 00 коп.

  Рішення  може  бути  оскаржено  в   апеляційному   порядку   до  Апеляційного   суду   АР Крим  через  суд  першої  інстанції   шляхом  подачі  в 10-денний  строк  з  дня   проголошення   рішення   апеляційної   скарги.

    Суддя: