ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-3/205-4/402 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"12" вересня 2007 р. 14:54 м. Севастополь
За адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельна фірма „Севстрой”
(вул. Фіолентовське шосе, 9 А, місто Севастополь, 99053)
до відповідача: Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополь, 99042)
про визнання податкового повідомлення-рішення №922 від 17.09.2004 недійсним,
Суддя Остапова К.А.,
при секретарі Єрмолаєвій О.Ю.,
Представники сторін:
позивач –Воина В.В., довіреність № б/н від 09.06.2006;
позивач - Чекараміт М.Х., директор, наказ № н-р 3/1 від 05.01.1999;
відповідач –Шинкаренко О.П., довіреність № 2641/10 від 05.04.2006;
відповідач –Медведєва І.Г., довіреність № 4075/10 від 24.05.2007,
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельна фірма “Севстрой” звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000022650/0/922 від 17.09.2002.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 08.11.2005, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2006 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельна фірма “Севстрой” задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 та рішення господарського суду м. Севастополя від 08.11.2005 у справі № 20-3/205 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду м.Севастополя.
У своєму рішенні суд касаційної інстанції зазначив на те, що при розгляді справи повинні застосовуватись правила частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства замість правил статті 33 Господарського процесуального кодексу України, якими обов’язок доведення покладено на кожну із сторін та правил підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” згідно з якими обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладається на платника податків та на необхідність витребування та перевірки судом декларацій про прибуток позивача за період виконання договору підряду.
Вищим адміністративним судом зроблений висновок, що, оскільки строк виконання робіт сторонами узгоджено не було, віднесення договору до довгострокових контрактів можливе лише на підставі бухгалтерської звітності позивача.
Ухвалою суду від 06.12.2006 справа прийнята до провадження, справі привласнений №20-3/205-4/402 та відкрито провадження по даній справі, призначено попереднє судове засідання на 18.01.2007.
У зв’язку з тим, що при розгляді даної справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, суд призначив по справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Справа разом з висновком експерту повернута Севастопольським філіалом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса до господарського суду міста Севастополя, у зв’язку з чим ухвалою суду від 21.08.2007 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 11.09.2007.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.09.2007.
Позивач наполягає на позовних вимогах, вважає, що в нього не виникло зобов’язання по сплаті податку на додану вартість по договору підряду від 10.01.2002, оскільки позивачем здійснено будівництво тепличного комплексу із власних матеріалів та своїми силами, замовник не прийняв та не сплатив роботи та тепличний комплекс є власністю позивача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що, оскільки актами приймання виконаних робіт підтверджується виконання позивачем робіт за договором підряду на будівництво тепличного комплексу, позивач згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” повинен був нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість, у зв’язку з чим, за результатами розгляду матеріалів перевірки, керівництвом ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 47609,00 грн.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Згідно зі статтями 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 № 1771), статті 10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002, статті 18 Закону України «Про мови»від 28.10.1989, статтям 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 № 350), статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України і клопотанню представників сторін, вони давали пояснення по справі російською мовою.
Відповідно до статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права і обов'язки сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд,
в с т а н о в и в:
15.09.2004 Державною податковою інспекцією в Балаклавському районі міста Севастополя (далі –ДПІ у Балаклавському районі) проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Севстрой” (далі –ТОВ “ПБФ “Севстрой”) з питань фінансово-господарської діяльності з ТОВ “Агропартнер” по дотриманню податкового законодавства за період з 01.01. 2002 по 30.06. 2002.
За результатами перевірки складений акт № 177/26-216 від 15.09.2004 в якому викладені виявлені порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: занижена сума податку на додану вартість у розмірі 38 406,00 грн.
На підставі акту перевірки 17.09.2004 ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022650/922, яким ТОВ “ПБФ “Севстрой” визначено податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 38 406,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 19 203,00 грн.
Позивач не згодний з вказаним податковим повідомленням-рішенням, а тому просить суд визнати його недійсним.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.01.2002 між ТОВ “ПБФ “Севстрой” та ТОВ “Агропартнер” укладено договір підряду на будівництво тепличного комплексу. Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються поетапно, по факту виконаних робіт. Виконані роботи оформлюються актами (Ф № 2).
Відповідно до пункту 3.1 Договору виконання робіт, які є предметом цього Договору, здійснюється у строки, що оговорюються між сторонами по договору.
Таким чином, строк дії договору не встановлений, а тому він є укладеним на невизначений строк.
14.10.2002 ТОВ “Агропартнер” надіслало ТОВ “ПБФ “Севстрой” листа з проханням надати акти виконаних робіт за серпень, вересень, жовтень 2002 року та попередженням, що з 15.10.2002 рахунки на оплату виконаних робіт прийматися не будуть.
З 15.10.2002 позивач припинив виконання будівельних робіт за договором підряду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.08.2005 по справі № 20-5/177-9/350, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ТОВ “ПБФ “Севтрой” про стягнення з ТОВ “Агропартнер” заборгованості та штрафних санкцій в сумі 587391,87 грн. за виконані будівельні роботи згідно з договором від 10.02.2002, відмовлено. В цьому рішення судом зроблений висновок, що виконані роботи за договором підряду не були прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” належним чином.
Згідно з деклараціями позивача з податку на додану вартість за період з 01.01.2002 по 30.06.2002 сума зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, склала 175,00 грн., у тому числі за перший квартал –150,00 грн., за другий квартал –25,00 грн.
Пунктом 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що у випадку коли після продажу товару (робіт, послуг) виникає будь-яка зміна суми компенсації за проданий товар (роботи, послуги), нарахований податок в зв’язку з таким продажем перераховується згідно зі змінами бази оподаткування.
Позивач не здійснював коригування сум податку на додану вартість у зв’язку із прийняттям рішення про відмову в позові про стягнення коштів за виконані роботи. Натомість позивач не відносив до складу податкового кредиту суми за актами приймання-здачі робіт, посилаючись на наявність довгострокового контракту.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платника податку по продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка приходиться на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з дій, що відбулася раніше:
- або датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів( робіт, послуг), які підлягали продажу, а у випадку продажу товарів (робіт, послуг) за грошові кошти готівкою –датою їх оприбуткування в касі платника податку;
- або датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –датою оформлення документів, які підтверджують факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Як свідчать матеріали справи, в період, за який проводилася перевірка, ТОВ “ПБФ “Севстрой” знаходилось на спрощеній системі оподаткування і являлось платником єдиного податку по ставці 6%.
З 30.07.1997 підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ Балаклавського району м. Севастополя (свідоцтво платника ПДВ №395784557).
Оподаткування по спрощеній системі регламентується Указом України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Відповідно до п. 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, що перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності самостійно вибирає одну із наступних ставок єдиного податку:
- 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”;
- 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору у випадку включення податку на додану вартість у склад єдиного податку.
Згідно п. 6 Указу суб’єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість крім випадків коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів по єдиному податку по ставці 6%, та платником податку на прибуток підприємств.
Відповідно до пункту 4 Указу за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, розраховують суму єдиного податку, виходячи з виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок чи\і в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
В ході розгляду справи виникли питання, які потребують спеціальних знань, у зв’язку з чим судом призначено судову економічну експертизу.
Судом досліджені результати судової економічної експертизи, яка проведена Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса.
Судовим експертом зроблений висновок, з яким погоджується суд, що висновки Акту перевірки № 177/26-216 від 15.09.2004 “За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “ПБФ “Севстрой” з питання взаємин з ТОВ “Агропартнер” за період з 01.01.2002 по 30.06.2002” про порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, у частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, усього в сумі 57609,00 грн. документально не підтверджуються.
В ході експертизи були досліджені бухгалтерські документи ТОВ “ПБФ “Севстрой” за період січень-вересень 2002 року: регістри бухгалтерського обліку (оборотні відомості, журнали-ордери по рахунку 20 “Матеріали”, журнали-ордери по рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками” (4)) і роздруку “Списання витрат на теплиці”.
Витрати на будівельно-монтажні роботи позивача з будівництва теплиць за період січень-вересень 2002 року відбиті в оборотних відомостях по рахунку 15/1 “Капітальне будівництво”, затвердженому Планом рахунків (4). Витрачені матеріали при будівництві теплиць за період січень-серпень 2002 року відбиті в журналах-відомостях по рахунку 20 “Матеріали” (4). У відомостях “Списання витрат на теплиці” відбиті витрачені матеріали по рахунку 20 (4) і інші витрати, що використовувались при виробництві.
Висновком судової експертизи, здійсненим на підставі представлених бухгалтерських документів, підтверджується, що будівельні роботи позивачем при взаємовідносинах із ТОВ “Агропартнер” здійснювались впродовж 9 місяців.
Відповідно до п.п. 7.10.2 п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном довгостроковий договір (контракт) слідує розуміти любий договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, які будуть входити до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів при умові, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передплати).
Таким чином, договір підряду, укладений між ТОВ “ПБФ “Севстрой” та ТОВ “Агропартнер” носить довгостроковий характер.
Судовим експертом в ході проведення експертизи було вивчено Книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг) позивача за 2002 рік, яка заповнена відповідно до вимог Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1998 N 477 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12.10.1999 N 554), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за N 713/4006. Згідно з даними Книги, надходження коштів від ТОВ “Агропартнер” не здійснювалось.
Відповідно до підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.
З викладеного випливає, що у позивача були відсутні підстави для збільшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючі вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000022650/0/922 від 17.09.2002 такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000022650/0/922 від 17.09.2002, про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Севстрой” податкового зобов’язання по податку на додану вартість за 2002 рік в сумі 38406,00 грн. та застосування штрафних санкції в сумі 19203,00 грн.
3. Примирники постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
14.09.2007