ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 липня 2010 р.                                                                                    № 64/102-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівВолік І.М.

Капацин Н.В.

Кролевець О.А.

розглянувши касаційні скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р.

у справі                               № 64/102-10

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київгума"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення 219 103,43 грн.

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

встановив:

Відкрите акціонерне товариство (надалі –"ВАТ") "Київгума" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця (надалі –"ФОП") ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 219 103,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 512/09 від 13.04.2009 р. та ст.ст. 526, 629 ЦК України.

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ВАТ "Київгума" про визнання договору № 512 від 13.04.2009 р. неукладеним у зв’язку з його невідповідністю ст. 638 ЦК України та зобов’язання ВАТ "Київгума" забрати товари, поставлені ФОП ОСОБА_4 на підставі даного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2010 р. (суддя Добреля Н.С.) повернуто зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_4 без розгляду на підставі норм п.п. 3, 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р. (судді Істоміна О.А., Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано та відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви з посиланням на норми ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р. у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм ст.ст. 54 –57, 60, 63, 109  ГПК України при її прийнятті, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 60 ГПК України визначено, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

При цьому підставою для прийняття зустрічного позову є його взаємна пов'язаність із первісним позовом.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 60 ГПК України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, тобто із додержанням вимог ст.ст. 54 –58 ГПК України щодо форми, змісту позовних заяв та з доданням відповідних документів.

Так само питання прийняття, повернення чи відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви вирішується на підставі відповідних норм процесуального законодавства, що регулюють порядок прийняття, повернення чи відмови у прийнятті позовних заяв.

Вичерпний перелік підстав для відмови у прийнятті позовної заяви міститься у ст. 62 ГПК України. Серед іншого суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України (п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України).

Заява не підлягає розгляду в господарських судах України, якщо її подано з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам, встановлених статтею 12 ГПК України. Поняття "підвідомчість" розкривається за змістом даної статті через перелік категорій справ, які підпадають під юрисдикцію господарських судів, тобто повноважень судів вирішувати спори про право та інші правові питання.

Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Лише у випадку невідповідності поданого позову зазначеним нормам процесуального законодавства підлягає застосуванню п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Апеляційним господарським судом зазначено, що ФОП ОСОБА_4 подано зустрічний позов про визнання договору № 512 від 13.04.2009 р. неукладеним та зобов’язання ВАТ "Київгума" забрати товари, поставлені ФОП ОСОБА_4 на підставі даного договору.

Дослідивши зміст зазначених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність обраного ФОП ОСОБА_4 способу захисту порушеного права нормам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Втім, колегія суддів зазначає про неврахування апеляційним господарським судом того, що невідповідність предмету позову встановленим законом або договором способам захисту права є підставою для відмови у позові, а не відмови у прийнятті позовної заяви за її непідвідомчістю суду.

Відповідно, постанова суду апеляційної інстанції є такою, що винесена із порушенням норм процесуального законодавства та у відповідності до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підлягає скасуванню.

 В той же час, перевіривши ухвалу місцевого господарського суду на предмет застосування судом норм процесуального законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно норм п.п. 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та документи про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Місцевим господарськими судами встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що при зверненні із зустрічним позовом ФОП ОСОБА_4 не подано доказів сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в установленому законом порядку та розмірі, рівно як і доказів надсилання зустрічного позову ВАТ "Київгума".

Якщо позовну заяву за зустрічним позовом подано з порушенням вимог, викладених у ст.ст. 54 –58 ГПК України, вона підлягає поверненню господарським судом на підставі ст. 63 ГПК України.

Зокрема, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України у випадку неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також на підставі п. 10 ст. 63 ГПК України, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи дані норми процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість повернення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви без розгляду.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального законодавства.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: –визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв’язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11110, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р. у справі № 64/102-10 скасувати.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.2010 р. у справі № 64/102-10 залишити без змін.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя          І. Волік

Судді:          Н. Капацин

                                                                                             О. Кролевець