< Список >
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2010 року Справа № 2а-1835/08/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого –судді Яковлєва О.В.;
суддів - Сагун А.В., Пасічник Ю.П.;
при секретарі –Дигас В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов»язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позов в якому ставить вимоги до Генеральної прокуратури України, а саме:- визнання неправомірних дій та бездіяльності Генеральної прокуратури України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 31.10.07 року щодо не виконання доручення Генеральної прокуратури України від 5.12.06 року прокуратурі Кіровоградської області та Міністерству охорони здоров»я України про проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 невідповідності висновку комісії щодо смерті його сина результатам судово-медичної експертизи; зобов»язання відповідача розглянути скаргу ОСОБА_1 від 31.10.07 року.
Вимоги обґрунтував тим, що у листопаді 2006 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою на бездіяльність прокуратури Кіровоградської області та Міністерства охорони здоров»я України в якій просив визнати бездіяльність зазначених суб»єктів щодо неналежного проведення перевірки факту смерті його сина. За наслідками розгляду скарги відповідачем дано доручення від 5.12.06 року зазначеним суб»єктам щодо проведення перевірки. В результаті неналежно проведених перевірок позивач повторно звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 31.10.07 року в якій вказував на факт не виконання прокуратурою Кіровоградської області та МОЗ України вимог Генеральної прокуратури України від 5.12.07 року.
Відповідачем за наслідками розгляду скарги направлено лист від 7.11.07 року яким повідомлено про наслідки розгляду скарги МОЗ України, а також про направлення скарги на адресу прокуратури Кіровоградської області для проведення перевірки.
Вважає дії та бездіяльність відповідача неправомірними, так як останні направлено на невиконання вимог законодавства щодо розгляду звернення від 31.10.07 року, так як факти викладені в скарзі стосуються порушень які допущені працівниками прокуратури Кіровоградської області, а у відповідності до ч.4 ст.7 ЗУ «Про звернення громадян», передача скарги на розгляд органу дії якого оскаржуються не допускається.
Крім того, відповідачем повідомлено про розгляд скарги МОЗ України з роз»ясненням щодо оскарження дій останніх до суду. Однак, факти викладені у повідомленні не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав у відповідності до обґрунтувань викладених у позовній заяві.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та пояснив, що на звернення позивача до Генеральної прокуратури України останніми надано обґрунтовану відповідь щодо дій МОЗ України. В частині фактів викладених відносно необхідності проведення перевірки органами прокуратури повідомлено про направлення скарги до прокуратури Кіровоградської області для організації перевірки з подальшим повідомленням скаржника. За наслідками перевірки прокуратура Кіровоградської області повідомила скаржника листом № 06/2-1993 від 27.11.07 року. Вважає, що дії відповідача вчинено у відповідності до законодавства України.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч.1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також, статтею 15 ЗУ «Про звернення громадян»встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 даного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Також, статтею 20 Закону встановлено, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
У відповідності до ч.4 ст.7 даного Закону, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Судом встановлено, що у листопаді 2006 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою на бездіяльність прокуратури Кіровоградської області та Міністерства охорони здоров»я України в якій просив визнати бездіяльність зазначених суб»єктів щодо неналежного проведення перевірки факту смерті його сина.
За наслідками розгляду скарги відповідачем дано доручення від 5.12.06 року прокуратурі Кіровоградської області та Міністерству охорони здоров»я України щодо проведення перевірки.
Позивач повторно звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 31.10.07 року в якій вказував на факт не виконання прокуратурою Кіровоградської області та МОЗ України вимог Генеральної прокуратури України.
За наслідками розгляду скарги позивачу направлено лист від 7.11.07 року яким повідомлено про наслідки розгляду скарги МОЗ України, а також про направлення скарги на адресу прокуратури Кіровоградської області для організації проведення перевірки.
Прокуратурою Кіровоградської області повідомлено скаржника про наслідки перевірки згідно листа № 06/2-1993 від 27.11.07 року.
Аналізуючи зібрані у справі докази суд вважає, що дії відповідача, в частині надання відповіді по перевірці проведеній МОЗ України, вчинено у відповідності до вищезазначених норм, а саме письмова заява позивача прийнята та розглянута по суті уповноваженим органом з наданням обґрунтованої письмової відповіді, у передбачений законом строк. Відповідь містить вичерпну інформацію по факту звернення з посиланням на відповідні норми закону.
В частині направлення скарги позивача до прокуратури Кіровоградської області суд вважає, що дані дії прямо суперечать ч.4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», так як у скарзі викладено факти не належного виконання прокуратурою Кіровоградської області доручення Генеральної прокуратури України від 5.12.07 року, а також загальних порушенням при проведенні перевірок за зверненням ОСОБА_1 по факту загибелі його сина.
Суд вважає, що Генеральна прокуратура України повинна провести ретельну перевірку по факту не виконання прокуратурою Кіровоградської області вимог від 5.12.07 року та надати обґрунтовану відповідь ОСОБА_1
Постанова підлягає частковому задоволенню з обставин викладених вище, а також відсутності неправомірної бездіяльності, так як направлення скарги до іншого органу є дією, а не бездіяльністю.
Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, а саме витрати пов»язані з прибуттям до суду –188,25 гривень, добові –140 гривень. Судовий збір - покладенню за рахунок Держави, так як позивач є інвалідом 2 групи та звільняється від сплати судового збору.
Витрати на оплату правової допомоги покладаються на позивача, так як відсутній розрахунок останніх..
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 7, 15, 19, 20, 25 ЗУ «Про звернення громадян», ст.ст. 2, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов»язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірні дії Генеральної прокуратури України щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 31.10.07 року, в частині виконання прокуратурою Кіровоградської області доручення Генеральної прокуратури України від 5.12.06 року.
Зобов»язати Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 31.10.07 року, в частині виконання прокуратурою Кіровоградської області доручення Генеральної прокуратури України від 5.12.06 року, у відповідності до ст.ст.15, 19, 20 ЗУ «Про звернення громадян».
В інших вимогах відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати пов»язані з прибуттям до суду –188,25 гривень, добові –140 гривень. Судовий збір, у сумі 3,40 гривень віднести за рахунок Держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з дня складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Повний текст судового рішення виготовлено 15.03.10 року.
Головуючий Суддя О.В. Яковлєв
Судді Ю.П. Пасічник
А.В. Сагун