СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 червня 2009 року С права № 5020-5/697
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Фенько Т.П.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 301 від 05.02.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
представник відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 9 від 09.01.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_5;
представник відповідача, ОСОБА_6, довіреність № 144 від 30.01.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_5; третья особа, ОСОБА_7, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_7;
представник третьої особи, Байєрбах Людмила Михайлівна, довіреність № б/н від 17.02.09, закрите акціонерне товариство "Ресторан "Севастополь";
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 23.03.2009 року у справі № 5020-5/697
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) (АДРЕСА_1, 99057)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_4) (АДРЕСА_2, 99011)
за участю третіх осіб:
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_5)
Закритого акціонерного товариства "Ресторан "Севастополь" (пр. Нахімова, 8,Севастополь,99011)
про розподіл спільної часткової власності, виділення частки майна в натурі
За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2009 року у справі № 5020-5/697 (суддя І.В. Євдокімов) відмовлено у первісному позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, треті особи фізична особа-підприємець ОСОБА_7, закрите акціонерне товариство „Ресторан Севастополь” про розподіл загальної пайової частки, виділення частки майна в натурі.
Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності задоволений.
Визнано право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на об'єкт незавершеного будівництва другої та третьої черги реконструкції павільйону - кафе „Приморье” загальною площею 1060,80 кв.м., розташований в АДРЕСА_6.
З фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 стягнуто 85,00 грн. державного мита, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів здійснення поліпшення спільного майна. Крім того, спірні об’єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_7, будь-які документи на користування або володіння земельною ділянкою у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відсутні, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що спірні об’єкти нерухомості є самочинним будівництвом та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Задовольняючи позовні вимоги за зустрічною позовною заявою, господарський суд міста Севастополя вказав на те, що з матеріалів справи вбачається, що друга та третя черги реконструкції об'єкта незавершеного будівництва, розташованого в АДРЕСА_7, здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та закритим акціонерним товариством „Ресторан Севастополь”. Частиною 4 статті 357 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Виходячи з викладеного, судом першої інстанції прийнято рішення про визнання права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на об'єкт незавершеного будівництва, розташований в АДРЕСА_7.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована посиланнями фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам по справі, а саме, дозволам на реконструкцію № 311/310 від 09 жовтня 2002 року, № 171/310 від 24 червня 2003 року. Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 стверджує, що господарським судом міста Севастополя необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення по справі судової будівельно-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2009 року апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 була прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року провадження по справі зупинено у зв’язку з призначенням судової будівельно-бухгалтерської експертизи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 209 року у зв’язку з відпусткою головуючого судді Прокопанич Г.К. здійснена заміна судді Прокопанич Г.К. на суддю Ткаченко М.І. Головуючим суддею по справі призначено суддю Заплава Л.М.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 2009 року провадження у справі поновлено та справа призначена до розгляду на 09 червня 2009 року.
09 червня 2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, а також тим, що він не мав можливості ознайомитися з висновком експертизи, так як ухвалу про поновлення провадження по справі отримав лише 04 червня 2009 року у зв’язку з відправленням її за адресою: АДРЕСА_4, - тоді як він проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Судова колегія не знайшла підстав для задоволення заявленого клопотання, оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не надано доказів причин відсутності у судовому засіданні. Крім того, з ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 2009 року вбачається, що вона була направлена за адресами, зокрема: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2, що також підтверджується реєстром поштових відправлень Севастопольського апеляційного господарського суду. Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 мав можливість до розгляду справи ознайомитися з висновком експертизи.
Крім того, у судовому засіданні взяли участь два представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, а саме, ОСОБА_4 за довіреністю № 9 від 09 січня 2009 року та ОСОБА_6 за довіреністю № 144 від 30 січня 2009 року.
У судове засідання 09 червня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_7 не з’явився, про місце і час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою та є правом, а не обов’язком учасників судового процесу, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила можливим розглянути справу за відсутністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, за наявними в матеріалах справи доказами.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 1998 року між закритим акціонерним товариством „Ресторан Севастополь” (Продавець) та ОСОБА_5, ОСОБА_7 (Покупці) був укладений договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору Продавець продав, а покупці купили по 1/2 частці кожен павільйону із залізно-збірних конструкцій загальною площею 246,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_6.
Відповідно до рішення Севастопольської міської ради народних депутатів від 08 квітня 1993 року № 253 та договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 10 березня 1998 року підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Севастопольською міською державною адміністрацією в спільне постійне користування в рівних частках надана земельна ділянка загальною площею 0,0826 га для обслуговування торгового павільйону на майдані 300-річчя Російського флоту. Право постійного користування відповідною земельною ділянкою підтверджується Державним актом ІІ-КМ № 004209 № 641 від 19 травня 1998 року.
30 серпня 2000 року між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору Продавець продав Покупцю 1/2 частку павільйону загальною площею 248,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_6.
На підставі Державного акту на постійне землекористування № 641 від 19 травня 1998, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 195-р від 06 лютого 2001 року, договору купівлі-продажу від 30 серпня 2000 року, дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт була проведена реконструкція павільйону загальною площею 248,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_6.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1805-р від 18 листопада 2003 року затверджений акт державної технічної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію закінченої реконструкцією першої черги павільйону-кафе „Приморье” з літнім майданчиком на АДРЕСА_7.
23 січня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 видані свідоцтва про право власності на 1/2 частку павільйону-кафе „Приморье” з літнім майданчиком(перша черга) загальною площею 536,0 кв.м.
В подальшому на підставі дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт була проведена реконструкція павільйону-кафе „Приморье” з літнім майданчиком на АДРЕСА_7 (друга та третя черги).
Також з матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2002 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки громадсько-торгівельного центру.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору Продавець продав, а Покупець купив 1/2 частку громадсько-торгівельного центру, що знаходиться у АДРЕСА_8 та складається з гріль-бара (ракуш) літ. А 2-й поверх площею 104,3 м. кв., тераса (бет) літ. Б площею 33,8 м. кв., огорожі літ. 1-4, інших споруд літ. 5-8, І, ІІ.
В подальшому у 2005 році на підставі дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт була проведена реконструкція вказаного об’єкту нерухомості.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 1999 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Забудовник-1) та закритим акціонерним товариством „Ресторан Севастополь” (Забудовник-2) був укладений договір про спільну дольову участь в будівництві громадського торгового центру, розташованого на земельній ділянці площею 0,0557 га за адресою: місто Севастополь, майдан 300-річчя Російського флоту.
31 грудня 2000 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір про викуп частки у будівництві громадського торгового центру.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору Продавець продав, а Покупець купив 1/2 частки у будівництві громадського торгового центру, розташованого на земельній ділянці площею 0,0557 га за адресою: місто Севастополь, майдан 300-річчя Російського флоту.
Згідно з довідкою Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 16 січня 2009 року № П62/5-2 громадському торговому центру, якій будується за адресою: місто Севастополь, майдан 300-річчя Російського флоту, - надана адреса: АДРЕСА_9.
У грудні 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та просив змінити розмір часток спільної власності на об’єкт нерухомості павільйон-кафе „Приморье” з літнім майданчиком у місті Севастополі на АДРЕСА_7 та провести поділ майна, що є у спільній власності, в натурі.
Заявою від 06 лютого 2009 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були уточнені позовні вимоги, а саме, заявник просив:
визначити частку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в об'єкті спільної часткової власності –цілісному майновому комплексі - кафе „Приморье”, розташованому за адресою: АДРЕСА_7, збільшивши її з урахуванням поліпшень сумісного майна, які неможливо відокремити, здійснених позивачем за власні кошти;
виділити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в натурі частку майна, яке знаходиться у спільній частковій власності, з урахуванням визначеної позивачу частки в об'єкті спільної часткової власності та з урахуванням поліпшень сумісного майна, здійсненних позивачем за власні кошти у цілісному майновому комплексі - кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7;
визначити частку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в об'єкті спільної часткової власності –громадсько-торгівельному центрі, який розташований за адресою: АДРЕСА_8, збільшивши її з урахуванням поліпшень сумісного майна, які неможливо відокремити, здійсненних позивачем за власні кошти;
виділити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в натурі частку майна яке знаходиться у спільній частковій власності, з урахуванням визначеної позивачу частки в об'єкті спільної часткової власності та з урахуванням поліпшень сумісного майна, здійсненних позивачем за власні кошти у громадсько-торгівельному центрі, який розташований за адресою: АДРЕСА_8;
визнати право власності на будівельний об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_9.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на положення частини 3 статті 357 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Одночасно з уточненням позовних вимог фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09 лютого 2009 року вказане клопотання було задоволено, вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
24 лютого 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та просив визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва другої та третьої черги реконструкції павільйону - кафе „Приморье” загальною площею 1060,80 кв.м., розташованого в АДРЕСА_7, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланнями на положення частини 4 статті 357 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25 лютого 2009 року зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 прийнята до розгляду. До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, закрите акціонерне товариство „Ресторан Севастополь”.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Як було встановлено в ході розгляду справи, спірне нерухоме майно, яке розташоване за адресами: АДРЕСА_7; АДРЕСА_8, - належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, тобто, є спільною власністю вказаних осіб.
Частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України закріплено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частиною 1 статті 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
З матеріалів справи вбачається, що купівля-продаж спірних об’єктів нерухомості, які розташовані за адресами: АДРЕСА_7; АДРЕСА_8, - здійснювалась шляхом купівлі-продажу часток об’єктів нерухомості.
Відповідно до договорів купівлі-продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 належало:
- 1/2 частки павільйону-кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (договір купівлі-продажу від 30 серпня 2000 року).
- в подальшому 1/2 частки реконструйованого павільйону-кафе „Приморье” з літнім майданчиком (перша черга) загальною площею 536,0 кв.м. (свідоцтво про право власності від 23 січня 2004 року);
- 1/2 частки громадсько-торгівельного центру, що знаходиться у АДРЕСА_8 та складається з гріль-бара (ракуш) лі. А 2-й поверх площею 104,3 м. кв., тераса (бет) літ. Б площею 33,8 м. Кв., огорожі літ. 1-4, інших споруд літ. 5-8, І, ІІ (договір купівлі-продажу від 09 вересня 2002 року).
Відповідно до договорів купівлі-продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 належало:
- 1/2 частки павільйону-кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (договір купівлі-продажу від 10 березня 1998 року).
- в подальшому 1/2 частки реконструйованого павільйону-кафе „Приморье” з літнім майданчиком (перша черга) загальною площею 536,0 кв.м. (свідоцтво про право власності від 23 січня 2004 року);
- 1/2 частки громадсько-торгівельного центру, що знаходиться у АДРЕСА_8 та складається з гріль-бара (ракуш) лі. А 2-й поверх площею 104,3 м. кв., тераса (бет) літ. Б площею 33,8 м. Кв., огорожі літ. 1-4, інших споруд літ. 5-8, І, ІІ (договір купівлі-продажу від 09 вересня 2002 року).
Отже, спірне нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_7; АДРЕСА_8, - належало фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, частки у праві спільної часткової власності були рівними.
Частиною 3 статті 357 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Тобто, право на збільшення частки виникає за умов, якщо поліпшення спільного майна:
- не можна відокремити;
- зроблені за рахунок співвласника, який вимагає збільшення частки;
- зроблені за згодою всіх співвласників;
- зроблені з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
З доказів, наявних у матеріалах справи, а саме, робочих проектів на проведення реконструкції першої, другої та третьої черги об’єкту нерухомості - цілісного майнового комплексу - кафе „Приморье”, який розташований за адресою: місто Севастополь, майдан 300-річчя Російського Флоту, дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт № 37/310 від 20 лютого 2001 року, № 311/310 від 09 жовтня 2002 року, № 171/310 від 24 червня 2003 року, № 91/310 від 10 березня 2005 року, вбачається, що реконструкція здійснювалась за згодою співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна та зроблені поліпшення не можна відокремити.
З метою визначення чи були зроблені поліпшення майна за рахунок співвласника, який вимагає збільшення частки, по справі була призначена судова експертиза.
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 321/327 від 01 червня 2009 року вартість будівельних робіт, виконаних на спірних об'єктах, складає:
- кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7, - 1947049,80 грн. (один мільйон дев'ятсот сорок сім тисяч сорок дев'ять грн. 80 коп.);
- громадсько-торгівельний центр, який розташований за адресою: АДРЕСА_8, - 1245607,30 грн. (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч шістсот сім грн. 30 коп.).
Грошові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на будівництво (реконструкцію) спірних об'єктів нерухомості складають:
- кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 -1750500 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч п'ятсот грн.), тобто, 90%;
- громадсько-торгівельний центр, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 - 1040338,80 грн. (один мільйон сорок тисяч триста тридцять вісім грн.. 80 коп.), тобто, 84%.
Грошові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на будівництво (реконструкцію) спірних об'єктів нерухомості складають:
- кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 -196549,80 грн. (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять грн. 80коп.), тобто, 10%;
- громадсько-торгівельний центр, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 –205268,50 грн. (двісті п'ять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 50 коп.), тобто, 16%.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до положень частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Однією з підстав для відмови у задоволенні первісного позову було те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів здійснення поліпшення спільного майна. Та договори, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, не були визнані доказами проведення реконструкції, оскільки були укладені та виконані до надання відповідного дозволу на будівельні роботи – реконструкцію другої та третьої черги, враховуючи наведені норми процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
У матеріалах справи є дозволи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт:
- № 37/310 від 20 лютого 2001 року, наданий фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на проведення реконструкції кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7;
- № 311/310 від 09 жовтня 2002 року, наданий фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на проведення реконструкції кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7;
- № 171/310 від 24 червня 2003 року, наданий фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на проведення реконструкції (перша та друга черга) кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7
- № 91/310 від 10 березня 2005 року, наданий фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на проведення реконструкції (друга та третя черга) кафе „Приморье”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7.
Тобто, вже у червні 2003 року фізичні особи-підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мали дозвіл на проведення будівельних робіт –реконструкції, зокрема другої черги.
Вищенаведене спростовує висновок господарського суду міста Севастополя, а договори підряду та акти приймання виконаних робіт, які містяться у матеріалах справи та оглядались судовим експертом під час проведення судової експертизи, є належними доказами виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 поліпшень спільного майна.
Крім того, відмовляючи у задоволенні первісного позову, господарський суд міста Севастополя вказав на те, що спірні об’єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Отже, спірні об’єкти нерухомості є самочинним будівництвом та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, частиною 1 статті 30 Земельного кодексу України 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року № 2196-XII), який діяв у момент виникнення спірних земельних правовідносин, закріплено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Як було зазначено вище, відповідно до рішення Севастопольської міської ради народних депутатів від 08 квітня 1993 року № 253 та договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 10 березня 1998 року підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Севастопольською міською державною адміністрацією в спільне постійне користування в рівних частках надана земельна ділянка загальною площею 0,0826 га для обслуговування торгового павільйону на майдані 300-річчя Російського флоту.
ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2000 року придбав у ОСОБА_7 об’єкт нерухомості, а саме 1/2 частки павільйону загальною площею 248,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_6.
Отже, відповідно до наведених норм земельного законодавства фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримав право користування земельною ділянкою площею 0,0826 га.
Крім того, згідно з умовами договору про спільну дольову участь в будівництві громадського торгового центру, розташованого на земельній ділянці площею 0,0557 га за адресою: місто Севастополь, майдан 300-річчя Російського флоту, укладеного 20 квітня 1999 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Забудовник-1) та закритим акціонерним товариством „Ресторан Севастополь” (Забудовник-2) Забудовник-2 у якості внеску передав по акту земельну ділянку, яка знаходилась у нього у постійному користуванні на підставі рішення Севастопольської міської ради народних депутатів № 253 від 08 квітня 1993 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1/2 частки у будівництві громадського торгового центру, розташованого на земельній ділянці площею 0,0557 га за адресою: місто Севастополь, майдан 300-річчя Російського флоту.
Отже, відповідно до наведених норм земельного законодавства фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримав право користування земельною ділянкою площею 0,0557 га.
На підставі вказаного суд апеляційної інстанції вважає висновок господарського суду міста Севастополя про те, що спірні об’єкти нерухомості є самочинним будівництвом та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, таким, що не підтверджується матеріалами справи та не ґрунтується на нормах законодавства.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Враховуючи викладене, а також те, що поліпшення спільного майна зроблені за рахунок співвласника, який вимагає збільшення частки, а саме, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за згодою співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна та їх не можна відокремити, суд апеляційної інстанції вважає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відповідно до положень частини 3 статті 357 Цивільного кодексу України має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, тобто, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у частині визначення його частки у спірних об'єктах спільної часткової власності з урахуванням поліпшень сумісного майна, які неможливо відокремити, підлягає задоволенню.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 також були заявлені позовні вимоги про визнання права власності на будівельний об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_9.
Як було встановлено в ході розгляду справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за договором про викуп частки у будівництві громадського торгового центру від 31 грудня 2000 року викупив у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1/2 частки у будівництві громадського торгового центру, розташованого на земельній ділянці площею 0,0557 га за адресою: АДРЕСА_9.
З висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 321/327 від 01 червня 2009 року вбачається, що вартість будівельних робіт, виконаних на об'єкті, який розташований за адресою: АДРЕСА_9, - складає 625768,00 грн. (шістсот двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн.), з яких:
- грошові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - 621524,80 грн. (шістсот двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять чотири грн.80 коп.), тобто, 99%;
- грошові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - 4243,20 грн. (чотири тисячі двісті сорок три грн. 20 коп.), тобто, 1%.
Відповідно до положень частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельний об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_9, - такими, що підлягають задоволенню в частині визнання права власності на 99/100 частки будівельного об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_9.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 також були заявлені позовні вимоги про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до положень частини 1 статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
При цьому виділ частки повинен відбуватися за взаємною згодою співвласників та у разі, коли частка співвласника є ідеальною, тобто відповідає частці у натурі, яку можна виділити без завдання шкоди спільному майну.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5, який є співвласником спірного майна, яке знаходиться у спільній частковій власності, заперечує проти заявлених позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, тобто, відсутня взаємна згода співвласників на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Крім того, неможливо встановити, чи є частка співвласника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ідеальною, тобто, чи можливо її виділити без завдання шкоди спільному майну.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, оскільки, задовольняючи позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання права власності, господарський суд міста Севастополя виходив з того, що відповідно до положень частини 4 статті 357 Цивільного кодексу України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Однак, під час розгляду справи було встановлено, що на спірному об’єкті, який розташований в АДРЕСА_7, відповідно до робочих проектів та дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт проводилась реконструкція павільйону - кафе „Приморье”.
Згідно з положеннями Державних будівельних норм України „Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2-3-2004”, затверджених наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року № 8, реконструкція –це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
Отже, оскільки на спірному об’єкті нерухомості здійснювалась реконструкція (перебудова), яка не є добудовою чи прибудовою, господарський суд міста Севастополя дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог за зустрічною позовною заявою на підставі положень частини 4 статті 357 Цивільного кодексу України.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання права власності господарський суд першої інстанції визнав право власності на об'єкт незавершеного будівництва другої та третьої черги реконструкції павільйону - кафе „Приморье” загальною площею 1060,80 кв.м., розташований в АДРЕСА_6, а не на об'єкт незавершеного будівництва другої та третьої черги реконструкції павільйону - кафе „Приморье” загальною площею 1060,80 кв.м., розташований в АДРЕСА_7, тобто, фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
Державне мито та судові витрати підлягають стягненню відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2009 року у справі № 5020-5/697 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, треті особи фізична особа-підприємець ОСОБА_7, закрите акціонерне товариство „Ресторан Севастополь” про розподіл загальної пайової частки, виділення частки майна в натурі задовольнити частково.
5. Визначити частку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в об'єкті спільної часткової власності –цілісному майновому комплексі - кафе „Приморье”, розташованому за адресою: АДРЕСА_7, у розмірі 90/100.
6. Визначити частку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в об'єкті спільної часткової власності –громадсько-торгівельному центрі, який розташований за адресою: АДРЕСА_8, у розмірі 84/100.
7. Визнати право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на 99/100 частки будівельного об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_9.
8. В іншій частині первісного позову відмовити.
9. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.
10. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 127,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
11. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті вартості судової експертизи у розмірі 5423,28 грн.
12. Скасувати заходи до забезпечення позову, які були вжити на підставі ухвали господарського суду міста Севастополя від 09 лютого 2009 року.
13. Доручити господарського суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Т.П. Фенько
М.І. Ткаченко