ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-1707/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю:
секретаря
судового засіданні Кузьменкової С.П.,
представника Київського міського центру зайнятості Ярмолицької О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявою Київського міського центру зайнятості
до ОСОБА_3
про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 1584грн. 83коп.,
ВСТАНОВИВ:
Київський міський центр зайнятості (далі – Центр зайнятості, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, відповідач) про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 1584грн. 83коп.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що за час перебування ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості їй була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 1584грн. 83коп.
Проте, перевіркою було виявлено, що під час перебування на обліку в Дніпровському районному центрі зайнятості відповідач була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Тому, ОСОБА_3 відносилася до зайнятої категорії населення і отримувала допомогу обманним шляхом. Своїми діями ОСОБА_3 порушила Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідач відзиву на позов не надав, у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, 02 червня 2009 року ОСОБА_3 зареєструвалася як така, що шукає роботу у Дніпровському районному центрі зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості.
09 червня 2009 року відповідачем подано заяву з проханням надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
З пам’яткою про права та обов’язки відповідач ознайомилася та у своїй заяві зазначила, що не зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 09 червня 2009 року за №8595 ОСОБА_3 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Відповідно до підпунктів «а», «б»пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; та інші.
Згідно з частинами другою та третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ (далі –Закон України №1533-ІІІ) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 39 Закону України №1533-ІІІ передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту п’ятого частини другої статті 12 Закону №1533-ІІІ, пункту шістнадцятого частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним.
Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, набрав законної сили 23 березня 2009 року (далі –Порядок №60/62).
Відповідно до пункту шостого Порядку №60/62, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з пунктом сьомим Порядку №60/62 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
У пункті 9 Порядку №60/62 передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України №1533-ІІІ, від 22 липня 2009 року №30 підтверджено факт реєстрації ОСОБА_3 як субєкта господарської діяльності в Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації 23 березня 1999 року (свідоцтво про державну реєстрацію №9332). Зазначена інформація ОСОБА_3 не була повідомлена та приховувалася під час перебування на обліку, а тому встановлено факт отримання допомоги по безробіттю обманним шляхом.
Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 22 липня 2009 року №10728 відповідача знято з обліку у зв’язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.
Згідно довідки Дніпровського районного центру зайнятості від 09 червня 2010 року №2494-07/27 за період з 09 червня 2009 року по 21 липня 2009 року ОСОБА_3 виплачено допомогу по безробіттю у сумі 1584грн. 83коп.
Так, законодавством України, зокрема Законом України №1533-ІІІ, на особу, яка знаходиться на обліку у відповідному центрі зайнятості покладено обов’язок своєчасно повідомляти останнього про фактичну зміну її статусу на зайняту особу, що усуває необґрунтоване нарахування та виплату коштів з Держаного бюджету України. Невиконання особами вказаних обов’язків передбачає відповідні відповідальність та санкції.
04 червня 2009 року за №5706-07/26 Дніпровським районним центром зайнятості направлено відповідачу повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 1584грн. 83коп.
Судом встановлено, що на час розгляду справи сума коштів у розмірі 1584грн. 83коп. ОСОБА_3 не перерахована.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київського міського центру зайнятості обгрунтовні та підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (02139 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 у Головному управлінні Державного казначейства м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03491091) 1584грн. 83коп. (одна тисяча п’ятсот вісімдесят чотири гривні 83коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька