ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 травня 2010 року 13:10 № 2а-1384/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю: позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Солодкої Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України Медведька Олександра Івановича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати проти-правною бездіяльність Генерального прокурора України Медведька О.І. щодо невжиття заходів передбачених ст. 15 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про про-куратуру" (далі – Закон № 1789-ХІІ) щодо спрямування своїх підлеглих прокурорів та щодо контролю за їх діяльністю, а саме – заступника начальника управління Генеральної прокура-тури України Корявого С. на виконання вимог ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) та зобов'язати Генерального прокурора України Медведька О.І. вжити заходів щодо організації перевірки заяви про злочин щодо притягнення до кримінальної відповідальності заступника Міністра юстиції України Богатиря В.В.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що внаслідок допущеної відповідачем бездіяль-ності та не вжиття передбачених ст. 15 Закону № 1789-ХІІ заходів щодо спрямування своїх підлеглих прокурорів та контролю за їх діяльністю, зокрема заступника начальника управ-ління–начальника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян Генеральної прокуратури України Корявого С., у відповідь на свою заяву від 4 грудня 2009 року про злочин позивач отримав лист Генеральної прокуратури України від 25 грудня 2009 року № 07/1/1р за підписом Корявого С. про направлення цього звернення для перевірки до Міністерства юстиції України та не отримав повідомлення про розгляд його заяви про злочин у порядку встановленому ст.ст. 97, 982 чи 99 КПК.
Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача надала письмові заперечення проти задоволення позову, зі змісту яких слідує, що приводів для прийняття рішення передбаченого ст. 97 КПК не було, а питання, порушені у заяві позивача від 4 грудня 2009 року, відносяться до компетенції Мініс-терства юстиції України, тому Генеральною прокуратурою України правомірно направлено заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України.
Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обста-вини зазначені у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Представник відповідача позову не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила про відсутність бездіяльності зі сторони відповідача.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових від-носин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних уп-равлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повно-важень (ч. 1). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи без-діяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2).
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ст. 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1). Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2). Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоря-джається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3).
Отже, згідно із наведеними положеннями КАС, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяль-ністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) пору-шення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допу-стимими доказами саме позивач.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 – захисником підсудного ОСОБА_7, в інтересах останнього була подана до Генерального прокурора України заява від 4 грудня 2009 року про злочин, у якій посилаючись на наявність у діях заступника Міністра юстиції України Богатиря В. ознак злочину, передбаченого ст. 397 Кримінального кодексу України, просив притягнути його до кримінальної відповідальності.
Листом від 25 грудня 2009 року № 07/1/1р за підписом заступника начальника управ-ління–начальника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян Генеральної прокуратури України Корявого С. вказану заву направлено до Міністерства юстиції України для проведення перевірки у межах компетенції.
Копії зазначених документів містяться у справі.
Ініційований позивачем спір і заявлені позовні вимоги стосуються бездіяльності саме Генерального прокурора України Медведька О.І. щодо розгляду у Генеральній прокуратурі України заяви ОСОБА_1
Водночас, як зазначив позивач та убачається із матеріалів справи, він (позивач) не оскаржує відповідь Генеральної прокуратури України, викладену у листі від 25 грудня 2009 року № 07/1/1р за підписом Корявого С. та (або) дії чи бездіяльність останнього, а також не просить зобов'язати прийняти певне рішення.
Вирішуючи спір суд виходить із такого.
У відповідності до ст.ст. 121-123 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, яку очолює Генеральний прокурор України. Організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються законом.
Згідно із ст. 14 Закону № 1789-ХІІ Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників. Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.
Повноваження Генерального прокурора України по керівництву органами прокура-тури визначено у ст. 15 Закону № 1789-ХІІ, відповідно до п. 1 ч. 1 якої Генеральний прокурор України спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю.
Відповідно до Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30 вересня 2005 року № 53 (далі – Регламент), керівництво Генеральною прокуратурою України здійснює Генеральний прокурор України. Заступники Генерального прокурора України організовують, спрямовують та контролюють роботу структурних підрозділів згідно із встановленим Генеральним прокурором України розподілом обов'язків, приймають рішення управлінського та процесуального характеру з питань, віднесених до їх компетенції (п. 1.2). Начальники структурних підрозділів Генераль-ної прокуратури України, їх заступники є безпосередніми організаторами роботи у підрозділах (п. 1.3).
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону № 1789-ХІІ прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Під поняттям "прокурор" у ч. 1 ст. 12 цього Закону слід розуміти: Генеральний проку-рор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші поміч-ники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші проку-рори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції (ст. 56 Закону № 1789-ХІІ).
У пунктах 6.2, 6.3, 6.4 Регламенту визначено, які документи передаються Генераль-ному прокурору України, його заступникам та керівникам самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, після їх реєстрації.
Як убачається заяву ОСОБА_1 від 4 грудня 2009 року розглянув заступник начальника управління–начальника відділу Генеральної прокуратури України Корявий С., що узгоджується із п. 6.4 Регламенту.
Відповідь (рішення) керівника структурного підрозділу Генеральної прокуратури України Корявого С., його дії або рішення чи дії інших структурних підрозділів Генеральної прокуратури України з приводу прийняття та розгляду заяви від 4 грудня 2009 року позивач не оскаржував ні до Генерального прокурора України чи його заступників, ні до суду. Заяв, пропозицій до керівництва Генеральної прокуратури України не подавав. У публічні відно-сини, безпосередньо із Генеральним прокурором України Медведьком О.І. (як керівником Генеральної прокуратури України) з приводу дій підлеглого, не вступав.
Позивач не навів суду обставин невиконання Генеральним прокурором України Медведьком О.І. своїх обов'язків, відносно розгляду Корявим С. заяви ОСОБА_1 від 4 грудня 2009 року, та фактів бездіяльності відповідача.
Посилання на ст. 15 Закону № 1789-ХІІ суд уважає необґрунтованими, оскільки дана норма, поміж іншим, встановлює повноваження Генерального прокурора України щодо спрямовування роботи органів прокуратури і здійснення контролю за їх діяльністю, проте вона не визначає ті чи інші форми контролю, способи здійснення контролю, заходи, які повинен вживати Генеральний прокурор України.
Суд констатує, що позивачем не наведено жодного переконливого аргументу щодо дійсного порушення його прав, свобод чи інтересів зі сторони відповідача.
Виходячи із меж позовних вимог, враховуючи наведені вище обставини та мотиви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закін-чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 2 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко