ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 травня 2010 року 20:00 № 2а-2240/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,
за участю представників:
позивача – Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському
районі м. Києва – Нестеренка Д.О.,
відповідача – Дочірнього підприємства "Надра-сервіс" – Васіна Ю.М., Кравченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Шевченків-ському районі м. Києва (далі – УПФ) до Дочірнього підприємства "Надра-Сервіс" (далі – ДП) про стягнення заборгованості у розмірі 107128,02 грн.,
в с т а н о в и в:
У лютому 2010 року Перший заступник прокурор Шевченківського району м. Києва в інтересах УПФ звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із ДП заборгованість із перерахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі – страхові внески) у розмірі 107128,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно поданих ДП розрахунків сум страхових внесків що підлягають сплаті за відповідний період, виявлено заборгованість (недоїмку) по перерахуванню страхових внесків за період з серпня по грудень 2009 року.
У ході розгляду справи, позивачем 18 травня 2010 року подано заяву про уточнення суми позовних вимог – просить стягнути заборгованість із сплати страхових внесків у розмірі 76588,36 грн.
Розгляд справи відкладався за клопотанням представників осіб, які приймають участь у справі.
У розгляді справи оголошувалися перерва з метою отримання додаткових матеріалів.
До судового засідання, яке відбулося 26 травня 2010 року представник прокурора на прибув, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Під час розгляду справи представники позивача і прокурора підтримали позовні вимоги.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позовних вимог та доповнення до них, зі змісту яких слідує, що ДП своєчасно нараховувалися страхові внески та надавалися обслуговуючому банку платіжні доручення для перерахування до Пенсійного фонду коштів в рахунок сплати страхових внесків. Водночас кошти у загальному розмірі 128000,00 грн. не були перераховані банком на рахунок органу Пенсійного фонду. Посилаючись на ч. 5 і ч. 9 ст. 20 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV), стверджував про виконання ДП свого обов'язку по сплаті страхових внесків та відсутність його вини. У підтвердження доводів надав суду відповідні матеріали.
Підчас розгляду справи представники відповідача заперечили проти позову, посилаючись на обставини, зазначені у запереченнях та надані документи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з такого.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
ДП згідно із п. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV є страхувальником, платником страхових внесків, базовий звітний період якого – календарний місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV відповідач зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (п. 4); нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6).
Згідно із ч. 6 та ч. 12 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Судом встановлено, що за період серпень–грудень 2009 року відповідач подавав до УПФ Розрахунки сум страхових внесків, що підлягають сплаті за відповідний звітний період, згідно із якими загальна сума страхових внесків склала: за ставкою 33,2% – 123278,20 грн., за ставкою 4% – 7579,60 грн., а разом – 130857,80 грн. Дані суми відображені у Картках особового рахунку страхувальника.
За вказані звітні періоди відповідачем сплачено до Пенсійного фонду страхових внесків на зага-льну суму 144409,27 грн. (у т.ч.: 136642,00 грн. – за ставкою 33,2%, 7767,27 грн. – за ставкою 4%), що підтверджується обліковими даними у Картках особового рахунку страхувальника.
Як убачається, ДП сплачувалися страхові внески у більшому розмірі аніж слід, тому суд конс-татує, що у відповідача не виникла недоїмка за період, який вказаний у позовній заяві.
З приводу вимоги УПФ про сплату недоїмки № Ю-4198/1911 від 1 грудня 2009 року на суму 126928,96 грн. суд зазначає наступне.
Ця вимога сформована УПФ на суму недоїмки станом на 1 грудня 2009 року.
Зазначена у вимозі недоїмка виникла на протязі 2009 року і не включає місяці – листопад, грудень 2009 року, оскільки строк сплати страхових внесків, визначений ст. 20 Закону № 1058-IV, за ці звітні періоди не настав.
Окрім того, сума недоїмки не підтверджується обліковими даними Карток особового рахунку страхувальника, відповідно до яких, станом на кінець листопада 2009 року загальна заборгованість склала 124528,96 грн. (у т.ч.: 116073,22 грн. – за ставкою 33,2%, 8455,74 грн. – за ставкою 4%), що на 2400,00 грн. менше ніж зазначено у вимозі, а станом на 1 грудня 2009 року – 114628,96 грн. (у т.ч.: 106873,22 грн. – за ставкою 33,2%, 7755,74 грн. – за ставкою 4%), що на 12300,00 грн. менше ніж зазначено у вимозі.
Щодо наявності заборгованості суд зазначає наступне.
Із пояснень представників осіб, які приймають участь у справі, та матеріалів справи убачається, що, фактично, спірні правовідносини виникли у зв'язку із ненадходженням на рахунок УПФ страхових внесків у березні 2009 року. Дана обставина не заперечувалася сторонами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 лютого 2010 року по справі № 4/18 зобов'я-зано Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра") перерахува-ти з поточного рахунку № 26001013155002 кошти за платіжними дорученнями: № 242 від 2 березня 2009 року на суму 77000,00 грн. (внесок до Пенсійного фонду за лютий 2009 року), № 325 від 18 бе-резня 2009 року на суму 40000,00 грн. (внесок до Пенсійного фонду за березень 2009 року), № 285 від 13 березня 2009 року на суму 11000,00 грн. (платежі до Пенсійного фонду за березень 2009 року).
Рішення набрало законної сили 1 березня 2010 року та звернуто до примусового виконання.
Даним рішенням встановлено, що 27 грудня 2004 року між ВАТ КБ "Надра" та ДП укладено договір № 3155 банківського рахунку, а 20 січня 2004 року між зазначеними особами укладено договір розрахунково-касового обслуговування. ДП надані для переказу наступні платіжні доручення: № 242 від 2 березня 2009 року на суму 77000,00 грн. (внесок до Пенсійного фонду за лютий 2009 року), № 325 від 18 березня 2009 року на суму 40000,00 грн. (внесок до Пенсійного фонду за березень 2009 року), № 285 від 13 березня 2009 року на суму 11000,00 грн. (платежі до Пенсійного фонду за березень 2009 року. Відповідач (ВАТ КБ "Надра") в порушення договірних зобов'язань перерахування грошових коштів за вказаними платіжними дорученнями не здійснив.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 5 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
У відповідності до положень ч. 9 ст. 20 Закону № 1058-IV днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду – день списання установою банку , суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
У матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про перерахування сум страхових внесків: № 242 від 2 березня 2009 року на суму 77000,00 грн., № 285 від 13 березня 2009 року на суму 11000,00 грн., № 325 від 18 березня 2009 року на суму 40000,00 грн. із відміткою ВАТ КБ "Надра" про проведення операції та Виписки по рахунку про списання банком, вказаних у платіжних дорученнях, сум платежів із банківського рахунку ДП 2, 13 та 19 березня 2009 року, відповідно. Даний факт не заперечується позивачем.
Таким чином, відповідачем сплачено суми страхових внесків у загальному розмірі 128000,00 грн. Та обставина, що списані із рахунку страхувальника кошти не були зараховані на банківський рахунок УПФ, не впливає на виконання ДП свого обов’язку по сплаті страхових внесків.
Частиною 2 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Отже, оскільки страхові внески фактично сплачені відповідачем, то підстав для вжиття заходів стягнення не має.
Суд уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків такі фінансові санкції: за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування) та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що докази надані відповідачем підтверджують обґрунтованість його запе-речень, та з огляду на викладені вище мотиви, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 9, 17, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки встанов-лені ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 2 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко