ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 травня 2010 року 15:20 № 2а-14902/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,
за участю представників:
позивача – Овчаренко Т.М., відповідача – Ральченка В.П., прокурора – Міщенко Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (далі – УПФ) до Відкритого акціонерного товариства "Київський санітарно-технічний завод" (далі – ВАТ) про стягнення заборгованості у розмірі 42677,24 грн.,
в с т а н о в и в:
Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах УПФ звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із ВАТ заборгованість із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі – страхові внески) у розмірі 108541,01 грн., яка виникла на підставі вимоги про сплату недоїмки від 3 вересня 2009 року № Ю-1415.
У ході розгляду справи позивачем подано заяву від 12 квітня 2010 року про уточнення позовних вимог – просить стягнути заборгованість із сплати страхових внесків у розмірі 42677,24 грн.
Розгляд справи відкладався у зв'язку із необхідністю повторного виклику представників відпо-відача, а також за клопотанням представника відповідача про надання часу для підготовки заперечень.
У розгляді справи оголошувалися перерви з метою отримання додаткових матеріалів.
Під час розгляду справи представники позивача і прокурора підтримали позовні вимоги. УПФ надало додаткові пояснення та докази у підтвердження своїх доводів, а також розрахунок суми заборгованості, щодо якої заявлено позовні вимоги про стягнення. Просили задовольнити позов, з урахуванням уточнення позовних вимог.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, зі змісту яких слідує, що ВАТ постійно погашається заборгованість, позивачем не надано розрахунку позовних вимог.
Представник відповідача усні заперечення мотивував незрозумілістю формування і стягнення заборгованості. Надав суду платіжні доручення про сплату страхових внесків.
Заслухавши пояснення представників осіб, які приймають участь у справі, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Судом встановлено, що ВАТ згідно із п. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV є страхувальником, платником страхових внесків, базовий звітний період якого – календарний місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV відповідач зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (п. 4); нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6).
Згідно із ч. 6 та ч. 12 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 2 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом 10-ти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом 3-х робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058-IV суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Згідно п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєс-трована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі – Інструкція № 21-1), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом 5-ти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно із п. 8.3 вказаної Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.
Судом встановлено, що за період листопад 2008 року–липень 2009 року відповідач подавав до УПФ Розрахунки сум страхових внесків, що підлягають сплаті (оригінали яких досліджені судом, завірені копії містяться у справі), проте зазначені суми в установлені строки сплачувалися ВАТ не пов-ністю, у зв'язку з чим виникла недоїмка із сплати страхових внесків і заборгованість із сплати фінан-сових санкцій (штрафів) та пені, що не заперечується відповідачем та підтверджується Картками осо-бового рахунку страхувальника, Актами звірок станом на 1 січня 2009 року, на 20 серпня 2009 року, на 1 січня 2010 року.
На підставі облікових даних карток особових рахунків страхувальника, УПФ направляло від-повідачу вимоги про сплату недоїмки за відповідний період № Ю-1415: від 8 січня 2009 року на суму 141265,23 грн., від 3 лютого 2009 року на суму 189588,32 грн., від 4 березня 2009 року на суму 204690,35 грн., від 29 квітня 2009 року на суму 258266,03 грн., від 5 червня 2009 року на суму 292955,56 грн., від 3 липня 2009 року на суму 313495,64 грн., від 3 серпня 2009 року на суму 343810,61 грн., які були отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях вимог та поштові корінці про вручення.
Ці вимоги формувалися під одним номером на всю суму боргу, який обліковувався за ВАТ станом на відповідний звітний період, що узгоджується із положеннями п.п. 8.2, 8.3 Інструкції № 21-1.
Відповідачем дані вимоги про сплату недоїмки не оскаржувалися та не узгоджувалися.
Суми, вказані у вимогах, у повному обсязі сплачені не були, у зв'язку з чим, УПФ та проку-рором Святошинського району м. Києва вживалися заходи стягнення, у т. ч. позовного характеру. Так, відповідно до письмового пояснення УПФ від 4 лютого 2010 року, до Окружного адміністративного суду подавалися позови про стягнення із ВАТ заборгованості на підставі вимог № Ю-1415 від 8 січня, 3 лютого, 4 березня, 5 червня, 3 липня, 3 серпня 2009 року. Дані обставини не заперечувалися представником відповідача.
Станом на 1 вересня 2009 року загальна сума заборгованості склала 374918,49 грн. УПФ сфор-мовано і направлено відповідачу вимогу № Ю-1415 від 3 вересня 2009 року на вказану суму, яка отри-мана останнім 7 вересня 2009 року, про що свідчить корінець поштового повідомлення про вручення.
Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання цієї вимоги, відповідач суми заборгованості не сплатив, вимогу не узгоджував та не оскаржував.
У зв'язку із вжиттям заходів позовного характеру щодо стягнення заборгованості на підставі раніше направлених вимог і частковою сплатою відповідачем заборгованості, станом на момент вирішення справи, несплаченою залишилася заборгованість по вимозі № Ю-1415 від 3 вересня 2009 року в розмірі 42677,24 грн.
Суд зазначає, що суми, зазначені у платіжних дорученнях на перерахування страхових внесків, які були надані представником відповідача, повністю враховані у Картках особового рахунку страхувальника. На ці суми зменшувався загальний розмірі заборгованості відповідно до календарної черговості її виникнення, що узгоджується із ч. 5 ст. 106 Закону № 1058-IV.
Оцінюючи твердження представника відповідача, суд додатково зауважує, що незрозумілість для нього (представника) окремих положень чинного законодавства, зокрема Інструкції № 21-1, або непогодження із ними не є належним доказом неправомірних дій органу стягнення та не відноситься до предмету розгляду цієї справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 23, п. 7 ст. 64 та ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право звертатися до суду з позовною заявою про стягнення із страхувальників заборгованості із сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що докази надані позивачем підтверджують обґрунтованість його позовних вимог, відповідачем не надано доказів, які спростовували доводи та аргументи позивача, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 17, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
1. Задовольнити адміністративний позов заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.
2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства "Київський санітарно-технічний завод" (ідентифікаційний код: 01412450) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м Києва (р/р 256053012612 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869431) заборгованість із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 42677,24 грн. (сорок дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень 24 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки встанов-лені ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 1 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко