ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 травня 2010 року 18:06 № 2а-7154/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача – Державної митної служби України – Мощенок Т.В.,
відповідача – Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Сальника С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної митної служби України (далі – ДМС) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ДДВС) про скасування постанов від 16 квітня 2010 року ВП № 16948526 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 28 квітня 2010 року ВП № 18954131 про відкриття виконавчого провадження,
в с т а н о в и в:
У травні 2010 року ДМС звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДДВС, у якому з урахуванням доповнення до адміністративного позову від 20 травня 2010 року № 21/1-907, просить скасувати постанову від 16 квітня 2010 року ВП № 16948526 про стягнення з боржника виконавчого збору і постанову від 28 квітня 2010 року ВП № 18954131 про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ДМС (боржником у виконавчому прова-дженні) рішення суду виконано у добровільному порядку, тому постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 850,00 грн. та наступну постанову про відкриття виконавчого провадження по стягненню цього виконавчого збору прийнято безпідставно.
На судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просила задовольнити позов.
Представник відповідача не визнав позовних вимог. Усні заперечення з посиланням на положення Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-XIV) мотивував тим, що державний виконавець ДДВС правомірно прийняв постанову про стягнення виконавчого збору, а оскільки це виконавче провадження було закінчено, то по даній постанові відкрито нове виконавче провадження.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши у судо-вому засіданні матеріали виконавчих проваджень ВП № 16948526 і ВП № 18954131, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця ДДВС від 26 січня 2010 року ВП № 16948526 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконав-чого листа по адміністративній справі № 2а-578/09/1570, виданого Одеським окружним адмі-ністративним судом 24 грудня 2009 року, про зобов'язання ДМС поновити ОСОБА_3 на рівнозначній посаді у службі боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягорлицької митниці з 20 листопада 2008 року. Постанова Одеського окру-жного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року у цій частині допущена до негайного виконання.
ДМС отримано постанову 5 лютого 2010 року вх. № 1944/5.20, що підтверджується реєстраційним штампом на супровідному листі ДДВС від 1 лютого 2010 року № К-1419-25/5.
22 лютого 2010 року до Міністерства юстиції України (далі – МЮ) надійшла заява ДМС від 17 лютого 2010 року № 21/1-318 про відкладення виконавчих дій, у якій повідом-ляється про те, що боржником вживаються заходи з виконання постанови Одеського окруж-ного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року по справі № 2а-578/09/1570 та пору-шується питання про винесення постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Оскільки у визначений строк рішення виконано не було, державним виконавцем ДДВС винесено вимогу від 27 лютого 2010 року № К-1419-25/5 про негайне виконання виконавчого листа від 24 грудня 2009 року № 2а-578/09/1570.
Ця вимога надійшла до ДМС 4 березня 2010 року вх. № 3544/5.20.
Листом від 4 березня 2010 року № 21/1-421 ДМВ за результатами розгляду постанови про відкриття виконавчого провадження повідомила ДДВС (надійшов до МЮ 10 березня 2010 року) про те, що наказом ДМС від 3 березня 2010 року № 268-к поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Ягорлицької митниці з 20 листопада 2008 року та порушено питання про закінчення виконавчого провадження з підстави встановленої п. 8 ст. 37 Закону № 606-XIV. До листа додавалася копія наказу ДМС.
15 березня 2010 року ДДВС, за результатами розгляду заяви ДМС про відкладення виконавчих дій від 22 лютого 2010 року, повідомив останню про відсутність підстав для відкладення. У це же день державний виконавець ДДВС звернувся до ОСОБА_3 із запитом про повідомлення щодо поновлення стягувача на рівнозначній посаді та фактичне допущення до виконання попередніх обов'язків, про що надіслати відповідну заяву.
26 березня 2010 року до МЮ надійшла заява ОСОБА_3 від 9 березня 2010 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із поновленням його на посаді відповідно до наказу ДМС від 3 березня 2010 року № 268-к.
31 березня 2010 року ДДВС листом № 42-0-33-10-25, 3504-0-33-10-25 повідомив ДМС про те, що питання про закінчення виконавчого провадження буде вирішено після надхо-дження до ДДВС заяви ОСОБА_3 про фактичне допущення його до виконання обов'язків.
16 квітня 2010 року державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що згідно наказу ДМС від 3 березня 2010 року № 268-к та заяви стягувача від 9 березня 2010 року рішення виконано фактично повністю згідно з виконавчим документом у добровільному порядку, тому виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV.
16 квітня 2010 року державний виконавець ДДВС на підставі ст. 46 Закону № 606-XIV прийняв постанову ВП № 16948526, затверджена заступником директора ДДВС-началь-ником відділу примусового виконання рішень, про стягнення із ДМС 850,00 грн. виконавчого збору.
Постанова мотивована тим, що боржником у встановлений державним виконавцем для добровільного виконання строк рішення суду виконано не було.
У зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно виконавчого документа, державний виконавець ДДВС на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV прийняв постанову від 16 квітня 2010 року, затверджена заступником директора ДДВС-начальником відділу примусового виконання рішень, про закінчення виконавчого провадження по приму-совому виконанню виконавчого листа від 24 грудня 2009 року по справі № 2а-578/09/1570 та виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору.
Постановою державного виконавця ДДВС від 28 квітня 2010 року ВП № 18954131 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови ДДВС від 16 квітня 2010 року ВП № 16948526 про стягнення із ДМС 850,00 грн. виконавчого збору.
Станом на момент розгляду справи у суді, сума виконавчого збору сплачена не була.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах, згідно із ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), здійснюється в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.
Преамбулою Закону № 606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно із частиною 2 ст. 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, згідно із ст. 2 зазначеного Закону, становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Відповідно до частини 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стягнення державним виконавцем із боржника виконавчого збору врегульовано ст. 46 Закону № 606-XIV.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону № 606-XIV у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання , з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
За змістом наведеної норми, виконавчий збір стягується з боржника після повного виконання рішення немайнового характеру у тому випадку, якщо таке рішення не було виконано боржником протягом строку, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання.
Як убачається, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 26 січня 2010 року державним виконавцем встановлено семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення суду.
Зазначений строк узгоджується із ч. 2 ст. 24 Закону № 606-XIV, відповідно до положень якої в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Постанова отримана боржником 5 лютого 2010 року, тобто строк для добровільного виконання ДМС рішення закінчувався 12 лютого 2010 року.
Рішення виконано повністю лише 3 березня 2010 року.
Отже, боржником виконано рішення суду після закінчення строку, встановленого державним виконавцем для його добровільного виконання.
Дана обставина, фактично, представником позивача не заперечувалася.
Таким чином, державним виконавцем правомірно прийнято постанову від 16 квітня 2010 року ВП № 16948526 про стягнення із ДМС 850,00 грн. виконавчого збору.
Твердження позивача щодо повідомлення державного виконавця про обставини, які ускладнюють виконання рішення, та про порушення державним виконавцем вимог ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV суд уважає необґрунтованими із таких підстав.
У заяві про відкладення виконавчих дій не вказано обставин, які перешкоджають проведенню виконавчих дій, а напроти – повідомлено, що ДМС вживаються заходи з виконання рішення суду. Із цією заявою, яка датована 17 лютим 2010 року, ДМС звернулася після закінчення строку для добровільного виконання рішення, хоча боржник мав можли-вість зробити це своєчасно, після отримання ухвали про відкриття виконавчого провадження. Позивач ототожнює обставини, які перешкоджають здійсненню виконавчого провадження, та обставини, які ускладнюють виконання рішення, наявність яких може бути підставою для відстрочки виконання рішення (ст. 33 Закону № 606-XIV), і про які сторона зобов’язана своєчасно письмово повідомити державного виконавця (ст. 111 Закону № 606-XIV). Водночас у справі не має належних доказів того, що позивач своєчасно письмово повідомив державного виконавця про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення.
Строк для добровільного виконання рішення пов’язаний із днем отримання боржни-ком постанови про відкриття виконавчого провадження, а не обмежений певною датою. Зі змісту службової записки юридичного департаменту ДМС від 10 лютого 2010 року № 21/1-249 слідує, що боржник був обізнаний про встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 гру-дня 2009 року.
Суд звертає увагу на зміст листа ДМС від 4 березня 2010 року № 21/1-421, у якому зазначено, що ДМС " мала намір добровільно виконати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року ".
Щодо постанови державного виконавця ДДВС від 28 квітня 2010 року ВП № 18954131 про відкриття виконавчого провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 46 Закону № 606-XIV у разі коли виконавче провадження закін-чено, виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Постановою державного виконавця ДДВС від 16 квітня 2010 року ВП № 16948526 закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-578/09/1570 від 24 грудня 2009 року.
Оскільки виконавчий збір не стягнуто, то постанову державного виконавця ДДВС від 16 квітня 2010 року ВП № 16948526 про стягнення із ДМС виконавчого збору у розмірі 850,00 грн. виділено в окреме провадження.
За таких обставин та згідно із вимогами ст.ст. 18, 24 Закону № 606-XIV, державний виконавець ДДВС правомірно прийняв до виконання та відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню постанови про стягнення із ДМС виконавчого збору.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем не наведено жодного переконливого аргументу та не представлено доказів, які б доводили обґрунтованість його вимог та спростовували доводи відповідача. Окрім тверджень представника позивача про необхідність скасування постанов державного виконавця, ніщо не вказує на те, що вони прийняті безпідставно та необґрунтовано.
Враховуючи все вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167, 181 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити Державній митній службі України в задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закін-чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 2 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко