ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 травня 2010 року 19:39 № 2а-6965/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача – Державної митної служби України – Мощенок Т.В.,
відповідача – Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Сальника С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної митної служби України (далі – ДМС) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ДДВС) про скасування постанови від 14 квітня 2010 року ВП № 9801603 про накладення штрафу,
в с т а н о в и в:
У травні 2010 року ДМС звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДДВС про скасування постанови від 14 квітня 2010 року ВП № 9801603, якою на ДМС (боржника у виконавчому провадженні) накладено штраф у розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що штраф накладено безпідставно, оскільки ДМС була позбавлена можливості апеляційного оскарження ухвали Луцького міськрайо-нного суду Волинської області від 3 лютого 2009 року, а державним виконавцем ця ухвала не оскаржувалася; посада старшого інспектора митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці штатним розписом цієї митниці не передбачена.
На судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просила задовольнити позов.
Представник відповідача не визнав позовних вимог. Усні заперечення мотивував відсутністю інформації щодо виконання рішення суду та поважних причин невиконання рішення суду, правомірністю накладення державним виконавцем ДДВС штрафу.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову. При цьому суд виходить із такого.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2008 ро-ку по адміністративній справі № 2а-545/2008 поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці з 16 липня 2008 року. Постанова у частині поновлення ОСОБА_3 на посаді допущена до негайного виконання додатковою постановою цього ж суду від 23 жовтня 2008 року.
На підставі виконавчого листа по справі № 2а-545/2008, виданого Луцьким міськ-районним судом Волинської області 23 жовтня 2008 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді, за заявою стягувача від 27 жовтня 2008 року, державним виконавцем ДДВС відкрито виконавче провадження, про що 4 листопада 2008 року винесено постанову ВП № 9801603. Цією ж постановою ДМС встановлено семиденний строк з дня її отримання для добровіль-ного виконання рішення суду.
Копія постанови отримана ДМС 18 листопада 2008 року вх. № 24789/11, що підтвер-джується реєстраційним штампом на листі ДДВС від 9 листопада 2008 року № Щ-30285-25.
ДМС звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою від 25 листопада 2008 року про відстрочення виконання постанов від 22, 23 жовтня 2008 року.
Зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року, копія якої є у справі, слідує, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2008 року відмовлено ДМС у задоволенні цієї заяви.
2 грудня 2008 року державним виконавцем ДДВС винесено вимогу № 9801603/11, яка отримана ДМС 4 грудня 2008 року вх. № 26088/11, згідно з якою у термін до 12 грудня 2008 року ДМС видати наказ про поновлення ОСОБА_3 на посаді, а також надати ДДВС копію відповідного наказу та акт про фактичне допущення працівника до виконання попередніх обов'язків.
ДМС, у відповідь на вказану вимогу, направила до ДДВС листа від 12 грудня 2008 ро-ку № 21/1-2328, у якому повідомила про апеляційне оскарження рішень суду першої інстан-ції, відсутність у штатному розписі відповідної посади та порушила перед державним виконавцем питання про звернення до суду із заявою про роз'яснення виконання постанов від 22, 23 жовтня 2008 року № 2а-545/2008 та зупинення виконавчого провадження.
10 січня 2009 року державним виконавцем підготовлено заяву № 9801603/11 до Луцького міськрайонного суду Волинської області про встановлення чи зміну способу та порядку подальшого виконання рішення суду, а також винесено постанову, затверджену заступником директора - начальником відділу примусового виконання рішень ДДВС, про зупинення виконавчого провадження до розгляду судом заяви.
Вказані документи направлені до суду та сторонам виконавчого провадження, ДМС отримала 22 січня 2009 року вх. № 1031/13.
Листами від 17 серпня 2009 року № 12-0-33-09/4 та від 15 жовтня 2009 року № Щ-665-25-09/4 (повторно) ДДВС звертався до суду та просив повідомити про результати розгляду заяви і прийняте рішення.
Листами від 21 жовтня 2009 року № 34532 та від 30 жовтня 2009 року № 36064 (повторно) Луцький міськрайонний суд Волинської області повідомив ДДВС про те, що ухвалою від 3 лютого 2009 року у задоволенні заяви державного виконавця відмовлено.
ОСОБА_3 звернувся до ДДВС із заявою про поновлення виконавчого прова-дження (отримана 25 березня 2010 року вх. № Щ-7371).
Постановою державного виконавця від 16 березня 2010 року, затверджена заступ-ником директора-начальником відділу примусового виконання рішень ДДВС, поновлено ви-конавче провадження, у зв'язку із відмовою суду в задоволенні заяви державного виконавця.
Постанова направлена до суду та сторонам виконавчого провадження, ДМС отримала 18 березня 2010 року вх. № 4391/5.20.
Станом на 14 квітня 2010 року, інформації щодо виконання вимог виконавчого листа № 2а-545/2008 від 23 жовтня 2008 року до ДДВС не надійшло, у зв'язку з чим державним виконавцем прийнято постанову ВП № 9801603 про накладення на ДМС штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду.
У той же день ДДВС листом № 665-25-10/4 направив копію цієї постанови до ДМС (отримана 19 квітня 2010 року вх. № 6702/5.20), державним виконавцем винесено вимогу про надання боржником інформації про наслідки виконання рішення, та повідомлено ДПА про наслідки повторного і подальшого невиконання рішення суду без поважних причин.
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу накладення державним виконавцем на боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду про поновлення особи на роботі (посаді), яке допущено судом до негайного виконання.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Обов’язковість рішень суду є однією із конституційних засад здійснення судочинства встановленою у п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
Згідно із ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) поста-нова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та органі-зацій, посадових та службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах, згідно ч. 4 ст. 257 КАС, здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-XIV).
Преамбулою Закону № 606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою.
ДДВС є органом державної виконавчої служби згідно із ст. 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".
Згідно із ч. 2 ст. 1 цього ж Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
При цьому, у відповідності до положень ст. 5 Закону № 606-XIV вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій є обов’язком державного виконавця.
Відповідно до ст. 76 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою ст. 87 цього Закону.
Виконання рішення про поновлення на роботі визначено у ст. 77 Закону № 606-XIV, відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Статтею 87 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу в розмірі від 2-х до 10-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі– н.м.д.г.), на посадових осіб – від 10-ти до 20-ти н.м.д.г. і на боржника – юридичну особу – від 20-ти до 30-ти н.м.д.г. та призначає новий строк для виконання.
Під час судового засідання встановлено і це не заперечувалося представником позивача, що, станом на 14 квітня 2010 року, ДМС не виконала рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді (роботі): наказ про поновлення на посаді та акт про допущення до роботи на посаді прийняті не були. Не виконано рішення суду і на момент вирішення справи.
Разом з тим, позивач стверджує, що штраф накладено безпідставно, оскільки ДМС була позбавлена можливості апеляційного оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 лютого 2009 року, а державним виконавцем ця ухвала не оскаржу-валася; посада старшого інспектора митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці штатним розписом цієї митниці не передбачена.
З урахуванням викладених фактів та аналізу норм чинного законодавства, суд уважає, що наведені позивачем причини невиконання рішення суду не є поважними і не звільняють ДМС від визначеного Конституцією та законами України обов'язку негайного виконання рішення суду. Крім того, обставини, на яких ґрунтуються вказані доводи, суду не доведені.
Суд зауважує, що до повноважень державного виконавця не входить оцінка законності та обґрунтованості рішень суду, і він зобов'язаний здійснювати виконання судового рішення у будь-якому випадку. Більш того, апеляційне оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 лютого 2009 року, якою державному виконавцю відмовлено у задоволенні заяви про встановлення чи зміну способу та порядку подальшого виконання рішення суду, ніяким чином не перешкоджає поновленню на посаді ОСОБА_4
Як убачається із матеріалів справи, за період з дня отримання ДМС постанови про відкриття виконавчого провадження (4 грудня 2008 року) боржником лише порушено питання перед державним виконавцем про звернення до суду із заявою про роз'яснення виконання постанови. При цьому суд звертає увагу, що дана заява ДМС була датована останнім днем строку, встановленого вимогою державного виконавця ДДВС від 2 грудня 2008 року № 9801603/11. Заходів щодо фактичного виконання рішення суду не вживалося.
У матеріалах справи не має належних доказів того, що боржник здійснив заходів по виконанню судового рішення або мав намір здійснити, але, в силу певних об’єктивних і поважних причин, не здійснив, у період від поновлення виконавчого провадження. При цьому ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22, 23 жовтня 2008 року та ухвалу від 23 грудня 2008 року залишені без змін. Крім того, позивач був обізнаний про ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 лютого 2009 року, оскільки на неї послався державний виконавець у постанові від 16 березня 2010 року про поновлення виконавчого провадження. Водночас, маючи намір оскаржити в апеляційному порядку цю ухвалу (як стверджується позивачем), ДМС не вжила будь-яких заходів ні щодо отримання копії цієї ухвали, ні щодо її апеляційного оскарження, ні щодо повідомлення державного виконавця про хід та результати виконання рішення суду.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено відсутності його вини у невиконанні рішення суду, а державним виконавцем правомірно накладено на ДМС (юридичну особу) штраф у розмірі 20-ти н.м.д.г. – 340 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем не наведено жодного переконливого аргументу та не представлено доказів, які б доводили обґрунтованість його вимог та спростовували доводи відповідача. Окрім тверджень представника позивача про необхідність скасування постанови державного виконавця, ніщо не вказує на те, що вона прийнята безпідставно та необґрунтовано.
Враховуючи все вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167, 181 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити Державній митній службі України в задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закін-чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 1 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко