ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 травня 2010 року 15:47 № 2а-234/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,
за участю:
представника позивача – Київський міський центр зайнятості – Коновальчука О.М.,
відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості (далі – КМЦЗ) до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 2395,73 грн.,
в с т а н о в и в:
У січні 2010 року КМЦЗ звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 2395,73 грн. – суму отриманого нею матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Позов обґрунтовуються тим, що відповідач, у період знаходження на обліку в Соло-м’янському районному центрі зайнятості (далі – СРЦЗ) як безробітна і отримання матеріаль-ного забезпечення на випадок безробіття, відносилася до зайнятого населення, оскільки перебувала у трудових відносинах із Комунальним підприємством "Промінь" (далі – КП "Промінь") та отримала дохід, про що не повідомила державну службу зайнятості.
У судовому засіданні представник КМЦЗ позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
Відповідач проти позовних вимог заперечила. Пояснила, що вона, перебуваючи на обліку як безробітна, віднайшла у базі даних центру зайнятості вакансію у КП "Промінь". Вона декілька днів відпрацювала, проте працевлаштована не була, розрахунок за виконану роботу не отримала. Лише через деякий час їй повідомили з підприємства про те, що вона може отримати певну винагороду. Зазначала, що під час реєстрації у СРЦЗ вона ознайомлю-валася із пам'яткою про обов’язки. Стверджувала, що говорила ОСОБА_3 про те, що піде влаштовуватися на роботу, проте, оскільки фактично працевлаштована не була, не пові-домляла державну службу зайнятості, бо уважала, що не має про що повідомляти, а також не передбачала наслідки. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_3 (інспектор центру зайнятості) пояснила, що ОСОБА_2 не повідомляла її про своє працевлаштування у КП "Промінь".
Заслухавши пояснення сторін та свідка, розглянувши матеріали справи, суд уважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 5 листопада 2008 року ОСОБА_2 звернулася до СРЦЗ із заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, у якій зазначила, що не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію і не зареєстрована як фізична особа – підприємець.
З 5 листопада 2008 року по 15 вересня 2009 року ОСОБА_2 перебувала на об-ліку в СРЦЗ як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю, що підтверджується нака-зами ДРЦЗ від 5 листопада 2008 року № 15099/2919, від 15 вересня 2009 року № 12465/5309.
СРЦЗ проведено перевірку КП "Промінь" з метою підтвердження інформації держав-ної податкової інспекції щодо доходів ОСОБА_2, за результатами якої складено Акт від 27 жовтня 2009 року № 89, підписаний керівником КП "Промінь" без зауважень.
Вказаним Актом зафіксовано, що ОСОБА_2 працювала в КП "Промінь".
Із наданих позивачем документів убачається, що відповідачу направлено повідом-лення від 2 листопада 2009 року, яке отримано ОСОБА_2 16 листопада 2009 року, про повернення нею матеріального забезпечення на загальну суму 2395,73 грн., у зв'язку із наданням недостовірних відомостей, на підставі яких було призначено матеріальне забезпечення.
У підтвердження суми виплаченого ОСОБА_2 матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) за період з 23 лютого 2009 року по 19 липня 2009 року, надано довідку СРЦЗ від 11 грудня 2009 року № 3027. Згідно довідки СРЦЗ від 22 березня 2010 року № 1067 загальна сума виплачених коштів за період перебування на обліку з 5 листопада 2008 року по 14 вересня 2009 року становить 4500,42 грн.
Про перерахування цих сум на рахунок відповідача свідчать Відомості виплат допомоги по безробіттю за відповідний період, Дані про виконані платежі, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Зазначена у цих документах інформація відповідає інформації, яка зазначена у Виписці по рахунку за період з 4 грудня 2008 року по 28 липня 2009 року, що була представлена ОСОБА_2
Відносини у сфері зайнятості населення в Україні і страхування на випадок безробіття регулюються Законом України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" (далі – Закон № 803-ХІІ), Основами законодавства України про загально-обов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, Законом України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі – Закон № 1533-ІІІ) тощо.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються громадяни працездат-ного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо-давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Статтею 11 Закону № 803-ХІІ передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість, а особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.
Держава, відповідно до пп. "е", пп. "є" п. 1 ст. 4 Закону № 803-ХІІ, гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установле-ному порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім’ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги, а також безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом № 1533-ІІІ.
Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, а відповідно до п. 4 ч. 5 цієї ж статті тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.
Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 2). Суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 3).
Диспозицією норми передбачено декілька необхідних умов, за наявністю яких застосовується відповідна санкція. Зокрема, такими умовами є: умисне невиконання застрахованою особою своїх обов’язків або зловживання ними .
Умисел має місце, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій, передбачає його негативні наслідки, і бажає (прямий) або свідомо припускає (непрямий) їх настання.
Проте достатніх доказів того, що ОСОБА_2 умисно не повідомила державну службу зайнятості (маючи на безпідставно отримати допомогу на випадок безробіття, наприклад) або зловживає своїми правами чи обов'язками, у справі немає.
Доводи позивача ґрунтується на трудовій угоді від 11 березня 2009 року, копія якої додана до позовної заяви, та з посиланням на те, що працевлаштувавшись, особа втратила статус безробітної.
Згідно вказаної трудової угоди КП "Промінь" в особі заступника директора і ОСОБА_2 домовилися про те, що буде виконана робота поваром 3-го розряду з 23 лютого по 27 лютого 2009 року, за буде виплачено винагороду у розмірі 180 грн.
Дослідивши дану угоду, суд не приймає її як належний доказ перебування відповідача у трудових відносинах із КП "Промінь" і отримання доходу у розмірі 180 грн., оскільки в трудовій угоді відсутній підпис ОСОБА_2 про її укладення та отримання винагороди (проведення розрахунків).
Водночас, суд враховує пояснення самої ОСОБА_2, яка, заперечуючи проти укладення письмової угоди, підтверджує, що п'ять днів відпрацювала, за що отримала винагороду у розмірі 135 грн., хоча у подальшому працевлаштована не була.
При цьому, оцінюючи характер дій ОСОБА_2, суд бере до уваги її пояснення щодо отримання винагороди через певний проміжок часу після припинення відносин із КП "Промінь".
За таких обставин, суд уважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній умисел та зловживання.
Аналізуючи фактичні обставини цієї справи, а також доводи сторін, приймаючи доводи свідка, суд уважає позовні вимоги необґрунтованими.
Доказів або переконливих аргументів, які б дали суду підстави дійти іншого висновку, позивач не представив.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити Київському міському центру зайнятості в задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закін-чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко