ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 липня 2010 року 17:08 № 2а-7513/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача: Дутової І.М., відповідача: Головко І.І., прокурора: Керезвас А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (далі – УПФ) до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (далі – ВАТ) про стягнення заборгованості в сумі 356087,12 грн.,
в с т а н о в и в:
Заступник Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах УПФ звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із ВАТ заборгованість із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі – страхові внески) у розмірі 356287,12 грн., яка виникла за період з 1 березня по 22 квітня 2010 року.
Під час розгляду справи представники позивача і прокурора підтримали позовні вимоги. УПФ надало додаткові пояснення та докази у підтвердження своїх доводів, а також розрахунок суми заборгованості, щодо якої заявлено позовні вимоги про стягнення.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, зі змісту яких слідує, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем у ВАТ утворилася заборгованість по страховим внескам строк сплати, яких настав у розмірі 356087,12 грн. Водночас частина заборгованості у сумі 36772,00 грн. була сплачена ВАТ, у підтвердження чого надали довідку від 9 липня 2010 року № 449. Просить відмовити УПФ у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 36772,00 грн.
Представник відповідача пославшись на обставини, зазначені у запереченнях, просила задовольнити позовні вимоги частково, без врахування сплачених страхових внесків.
Заслухавши пояснення представників осіб, які приймають участь у справі, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Судом встановлено, що ВАТ згідно із п. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV є страхувальником, платником страхових внесків, базовий звітний період якого – календарний місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV відповідач зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (п. 4); нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6).
Згідно із ч. 6 та ч. 12 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 2 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом 10-ти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом 3-х робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058-IV суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій .
Згідно п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєс-трована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі – Інструкція № 21-1), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом 5-ти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно із п. 8.3 вказаної Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.
Судом встановлено, що за березень 2010 року відповідач подавав до УПФ Розрахунок сум стра-хових внесків, що підлягають сплаті у сумі 356087,12 грн. (у т.ч.: 334981,01 грн. – за тарифом 33,2 %, 21106,11 грн. – за тарифом 2%, 1-5%), проте зазначені суми в установлені строки (до 20 квітня 2010 року) не були сплачені, у зв'язку з чим виникла недоїмка із сплати страхових внесків, що не запере-чується відповідачем та підтверджується Картками особового рахунку страхувальника, Довідкою УПФ від 6 травня 2010 року № 2247/11.
На підставі облікових даних карток особових рахунків страхувальника, УПФ сформувало і нап-равило відповідачу вимогу про сплату недоїмки № Ю-0545 від 6 квітня 2010 року на суму 356087,12 грн., яка була отримана ВАТ 9 квітня 2010 року, про що свідчить поштовий корінець про вручення.
Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання цієї вимоги, відповідач суми заборгованості не сплатив, вимогу не узгоджував та не оскаржував.
Як убачається із Карток особового рахунку страхувальника, матеріалів позовної заяви від 8 квітня 2010 року про стягнення із ВАТ заборгованості по страховим внескам за період січень-лютий 2010 року, у відповідача існує несплачений борг за попередні звітні періоди, який частково сплачувався відповідачем, у тому числі й у березні-квітні 2010 року. Разом з тим, суми які надійшли від ВАТ до УПФ зараховувалися в рахунок сплати наявного боргу за попередні звітні періоди.
Суд зазначає, що суми, сплачені відповідачем, враховані у Картках особового рахунку страхувальника. На ці суми зменшувався загальний розмірі заборгованості відповідно до календарної черговості її виникнення, що узгоджується із ч. 5 ст. 106 Закону № 1058-IV.
Оцінюючи твердження представника відповідача та надану довідку ВАТ від 9 липня 2010 року № 449, суд додатково зауважує, що належним доказом, який підтверджує сплату страхувальником відповідних сум страхових внесків є платіжне доручення або інший платіжний документ на перерахування коштів на рахунок УПФ, які суд пропонував надати представникові відповідача під час розгляду справи. Водночас представлена відповідачем довідка від 9 липня 2010 року № 449 не є безумовним доказом сплати страхових внесків за березень 2010 року за відсутності при цьому належним чином оформлених платіжних документів.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 23, п. 7 ст. 64 та ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право звертатися до суду з позовною заявою про стягнення із страхувальників заборгованості із сплати страхових внесків.
Згідно ч. 2 ст. 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що докази надані позивачем підтверджують обґрунтованість його позовних вимог, відповідачем не надано доказів, які спростовували доводи та аргументи позивача, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 17, 50, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Задовольнити адміністративний позов і стягнути із Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (код 14312364) на користь Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (код 26087978) заборгованість у розмірі 356087,12 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч вісімдесят сім гривень 12 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки встанов-лені ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 19 липня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко