ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 червня 2010 року 13:41 № 2а-7027/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України – Ковальця І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі – ГКЕУ ЗСУ) про визнання дії (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міс-та Києва із позовом, у якому, з урахуванням заяви від 2 червня 2010 року про зміну позовних вимог, просить визнати протиправними дії (бездіяльність) ГКЕУ ЗСУ з ненадання своєчасної відповіді на його скаргу та з ненадання відповіді на поставлені у скарзі три питання, а також зобов'язати надати письмову відповідь на поставлені у скарзі три питання.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 звернувся до ГКЕУ ЗСУ із скаргою від 1 березня 2010 року, в якій порушив три питання щодо отримання ГКЕУ ЗСУ довідки-доповіді начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (далі – Севастопольська КЕЧМ) від 25 грудня 2009 року № 9/12-3143, її обліку та реєстрації. Відповіді від ГКЕУ ЗСУ на поставлені питання надано не було. Водночас дана скарга була направлена для розгляду начальнику Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі – Київське КЕУ) лише 2 квітня 2010 року.
Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, надав додаткові письмові пояснення в обґрунтування заявленого позову. Пояснив, що порушені у скарзі питання стосу-ються саме ГКЕУ ЗСУ і необхідності у направленні скарги до Київського КЕУ не було, тим більше, що відповідь Київського КЕУ від 19 квітня 2010 року на скаргу від 1 березня 2010 року не містить у собі вирішення порушених у скарзі питань. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача не визнав позовних вимог, посилаючись на п. 1.9 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затверджена наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за № 1171/13045, відповідно до якого усі питання, пов'язані із наданням та забезпе-ченням житловою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку. Зазначив, що оскільки скаржником порушувалися питання, пов'язані із наданням та забезпеченням його житловою площею, відповідачем у місячний строк було направлено скаргу для розгляду до Київського КЕУ, яким і надана відповідь ОСОБА_1 Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 1 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГКЕУ ЗСУ із скаргою, у якій просив надати відповідь з наступних питань: 1) На підставі яко-го чинного нормативно-правового акта отримана ГКЕУ ЗСУ оригінальна довідка-доповідь із Севастопольської КЕЧМ від 25 грудня 2009 року № 9/12-3143 протягом 2-х місяців після її отримання не облікована, не опрацьована, а навпаки приховувалася? 2) Чому протягом 2-х місяців після отримання дана довідка не облікована, не опрацьована, а навпаки прихову-валася? 3) Хто безпосередньо винний у цьому?
Скарга отримана ГКЕУ ЗСУ 1 березня 2010 року, про що свідчить реєстраційна відмітка на скарзі.
Листом від 2 квітня 2010 року № 303/4/15/609 ГКЕУ ЗСУ направило звернення ОСОБА_1 для розгляду начальнику Київського КЕУ, про що повідомлено позивача.
Даний лист прийнятий поштовим відділенням для пересилання 8 червня 2010 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на конверті.
19 квітня 2010 року листом за № 303/25/6-447 Київський КЕУ повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги від 1 березня 2010 року.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі – Закон № 393/96-ВР) регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання гро-мадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
З метою вдосконалення роботи із зверненнями громадян у Міністерстві оборони України і Збройних Силах України та приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до вимог чинного законодавства України, наказом Міністра оборони України від 3 грудня 2005 року № 722, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 року за № 1512/11792, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі – Інструкція № 722).
Ця Інструкція встановлює порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, об'єднаннях, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та визначає порядок контролю за його дотриманням.
ГКЕУ ЗСУ є органом військового управління згідно Переліку органів військового управління, прирівняних до управлінь видів Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 15 грудня 1998 року № 455 (у редакції наказу Міністра оборони України від 27 квітня 2005 року № 246), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 1998 року за № 832/3272.
Статтею 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, під-приємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Згідно із положеннями ст. 3 цього ж Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Законом № 393/96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ч. 1 ст. 5). Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7). Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше 5-ти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч. 3 ст. 7).
У відповідності із ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 19 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єдна-ння громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийня-того рішення; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15-ти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45-ти днів.
Згідно із п. 1.6 Інструкції № 722 усі звернення громадян, що надходять до Міністер-ства оборони України та підпорядкованих йому органів військового управління, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими ст. 3 Закону № 393/96-ВР їх видами, а саме: про-позиції, заяви та скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених ст.ст. 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Згідно із п. 2.14 Інструкції № 722 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'яти-денний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у ст. 8 Закону № 393/96-ВР.
Підпунктом 2.5.3 та п. 3.7 Інструкції № 722 передбачено, що відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення (розв'язання) порушених у зверненнях питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки згідно з письмовим наказом (або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління).
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення (п. 3.6 Інструкції № 722).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України у контексті встановлених судом фактичних обставин справи, що розглядається, суд дійшов наступних висновків.
Скарга ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року направлена ГКЕУ ЗСУ 2 квітня 2010 року для розгляду до Київського КЕУ з порушенням п'ятиденного терміну, встановленого ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР та п. 2.14 Інструкції № 722. Доводи представника відповідача щодо не пропущення місячного строку суд вважає необґрунтованими, оскільки цей строк встановлений для розгляду та вирішення звернення, а не для направлення звернення для розгляду до іншого органу чи посадової особи.
Зі змісту скарги слідує, що порушені у ній питання стосуються порядку роботи ГКЕУ ЗСУ з документами й ведення діловодства, а саме: надходження до ГКЕУ ЗСУ довідки-доповіді із Севастопольської КЕЧМ від 25 грудня 2009 року № 9/12-3143, несвоєчасної, на думку позивача (скаржника), реєстрації ГКЕУ ЗСУ цієї довідки та передачі до Київського КЕУ, а також, за наявності порушень, причетності винних осіб ГКЕУ ЗСУ.
Дані питання відносяться до компетенції ГКЕУ ЗСУ, оскільки воно є окремим органом військового управління, має свою систему діловодства і, як вбачається із самої довідки-доповіді Севастопольської КЕЧМ від 25 грудня 2009 року № 9/12-3143 та поштового конверту (фотокопії яких містяться у справі), даний документ направлявся до ГКЕУ ЗСУ.
Суд уважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що поставлені у скарзі питання безпосередньо пов'язані із наданням та забезпеченням житловою площею ОСОБА_1 Хоча зазначена вище довідка-доповідь і має значення для вирішення питання щодо забезпечення позивача житловою площею, водночас це питання у скарзі не порушу-валося, що підтвердив на судовому засіданні позивач. Якщо ж, на думку відповідача, порушені питання якимось чином стосувалися забезпечення ОСОБА_1 житловою площею, то скаргу слід було би направити до Київського КЕУ для розгляду у частині, відповідно до компетенції останнього. Очевидно, що Київське КЕУ не могло вирішити та прийняти обґрунтоване рішення, щодо отримання ГКЕУ ЗСУ довідки-доповіді, що підтверджується і змістом відповіді Київського КЕУ від 19 квітня 2010 року № 303/25/6-447.
Оскільки скарга від 1 березня 2010 року була подана ОСОБА_1 до ГКЕУ ЗСУ, до компетенції якого входить розгляд і вирішення порушених у скарзі питань, тому відповідач зобов'язаний розглянути всі поставлені в ній питання, прийняти обґрунтоване рішення повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги і прийняте рішення, а за необхід-ності – про прийняті заходи реагування.
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що станом на момент вирі-шення справи ОСОБА_1 отримав відповідь від ГКЕУ ЗСУ на поставлені у своїй скарзі від 1 березня 2010 року питання. Дані обставини представником відповідача не заперечувалися.
Наведені обставини дають підстави для висновку, що неналежний розгляд ГКЕУ ЗСУ скарги ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року та несвоєчасне направлення ГКЕУ ЗСУ скарги ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року до Київського КЕУ допущено з порушенням вимог ст. 40 Конституції України, положень Закону № 393/96-ВР та Інструкції № 722, чим поруше-но права та інтереси ОСОБА_1, тому такі дії і бездіяльність слід визнати протиправними.
Визначаючи спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд виходить з того, що при надходженні звернення до органів державної влади, органів місце-вого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, дане звернення оцінюється на предмет відповідності його вимогам закону, повторності, встановлюється ряд інших обставин, які мають значення для розгляду звернення та вирішення порушених питань. З цих мотивів та тому, що дані обставини не були предметом розгляду й дослідження судом, запропонований позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом зобов'язання ГКЕУ ЗСУ надати відповідь на поставлені у скарзі від 1 березня 2010 року три питання не може бути застосований у повній мірі.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не наведено жодного переконливого аргументу та не представлено доказів, які б доводили обґрунтованість його заперечень та спростовували доводи позивача.
З огляду на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи визначені у ст. 2 КАС завдання адміністративного судочинства і критерії оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, положення ст. 6 і 19 Конституції України, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій ГКЕУ ЗСУ щодо несвоєчасного пересилання скарги ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року до Київського КЕУ та бездіяльності ГКЕУ ЗСУ щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 1 бе-резня 2010 року, а також зобов’язати відповідача розглянути скаргу ОСОБА_1 від 1 берез-ня 2010 року відповідно до чинного законодавства України про звернення громадян.
Враховуючи все вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 частково.
2. Визнати протиправними дії Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України щодо несвоєчасного пересилання скарги ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року за належністю до Київського квартирно-експлуатаційного управління.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного квартирно-експлуатаційного упра-вління Збройних Сил України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року.
4. Зобов'язати Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 1 березня 2010 року відповідно до чинного законодав-ства України про звернення громадян.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закін-чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 2 липня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко