ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2010 року            18:16                  № 2а-330/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі – ДПІ) до фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1000,00 грн.,

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року ДПІ звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по сплаті єдиного податку у розмірі 1000,00 грн.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представників.

Відповідач до суду не з'являвся, явку представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся. У зв'язку з цим судовий розгляд справи відкладався.

Суд ухвалив розглядати справу без представників сторін, за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову. При цьому суд виходить із такого.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 14 травня 2007 року Свідоцтво НОМЕР_2. Ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платників податків форми № 4-ОПП від 15 травня 2007 року № 632/14/29-19651, відповідач взятий на облік ДПІ 15 травня 2007 року за № 19651.

Згідно із заявою від 25 травня 2007 року з відміткою податкового органу про прийняття, ОСОБА_1 перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2007 рік.

Протягом 2007 року відповідач сплачував суми єдиного податку за ставкою 200,00 грн. на місяць не у повному розмірі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 1000,00 грн., про свідчить облікова картка платника.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) ДПІ сформувало на підставі облікових даних картки платника податків та напра-вило ОСОБА_1 першу податкову вимогу № 1/3425 від 26 липня 2007 року про стягнення боргу у сумі 200,00 грн. (станом на 26 липня 2007 року) та другу податкову вимогу № 2/654 від 13 березня 2008 року про стягнення боргу у сумі 1000,00 грн. (за період 2007 року), яка отримана відповідачем    20 березня 2008 року, що підтверджується поштовим корінцем про вручення.

Податкові вимоги в адміністративному та в судовому порядку не оскаржувалися. Разом з тим, сума боргу у розмірі 1000,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення), відповідно до пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону № 2181-ІІІ є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Функції державних податкових інспекцій в районах у містах визначені у ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні". Так, державні податкові інспекції в районах у містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства (п. 6); подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (п. 11).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності у відповідача податкового боргу у визначеній податковим органом сумі суд вважає встановленим.

Відповідачем не спростовано правильність розрахунку його податкової заборгованості з єдиного податку, несплата податку у розмірі заявленому до стягнення підтверджується даними облікової картки платника податків – відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що докази надані позивачем підтверджують обґрунтованість його позовних вимог, відповідачем не надано доказів, які спростовували доводи та аргументи позивача, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 50, 69, 70, 71, 104, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Задовольнити адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

2.          Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (рахунок: УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, Банк одержувача: ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) податкову заборгованість у розмірі 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.).

  Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки встановлені ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 16 травня 2010 року.

  Суддя                                                                                                              Д.А. Костенко