Справа № 2-1155/10                                                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 липня  2010 року Глобинський районний  суд  Полтавської  області  в складі:

                                головуючої         - судді Свістєльнік Ю.М.

                                при секретарі         - Логвин А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Глобине справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської  області  про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов»язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1  звернулася до Глобинського районного суду Полтавської  області  з  зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Глобинському районі, в якому прохає визнати   бездіяльність і відмову  відповідача щодо нарахування і виплати їй щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01 січня 2010 року по 25 травня 2010 року – протиправною, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни,  доплату до пенсії за період з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01 січня 2010 року по 25 травня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з її розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, набрав чинності 1.01.2006 року) відповідно до якої з 1 січня 2006 року особам зі статусом «дитина війни» пенсії підвищуються щомісячно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що визначається частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлювався Законом  України  «Про державний бюджет України на 2009 рік», але відповідач вказаного підвищення не застосовував і не виплачував.

В судове засідання позивач, представник відповідача не з»явилися. Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. В заявах, адресованих суду, прохали розглянути справу у їх відсутності. Позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує.

 Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву вказав, що позов не визнає, прохав у його задоволенні відмовити. Вважає свої дії правомірними, оскільки при виплаті надбавки (підвищення)   до пенсії дітям війни керувався вимогами Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та  порядком нарахування підвищення до пенсії, встановленим Кабінетом Міністрів України. Вказав на безпідставність  позовної вимоги про застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього закону.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач має статус «Дитина війни», що підтверджено пенсійним посвідченням, а тому  відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на  підвищення (надбавку)  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

У 2009-2010 роках Законами України дія ст.60 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносилися.

  Згідно ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

 Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 28 закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835- VІ (ст.54) установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року для осіб, які втратили працездатність, розмір прожиткового мінімуму –  573 грн.

30 % від зазначеної суми складає – 171 грн. 90 коп. (573 х 30%).

Таким чином, управління ПФУ впродовж 2009 року виплатою підвищення до пенсії в сумі 49 грн. 80 коп. порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії в розмірі встановленому законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

           Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Відповідачем  по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого  встановленого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Глобинському   районі Полтавської  області, за місцем проживання позивача.

  Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

 Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

              За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

 Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

 Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-   призначення пенсії;

-   підготовки документів для її виплати;

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

             Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

              Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але він не вчиняв передбачених Законом дій  для нарахування цих коштів та їх виплати у встановленому розмірі, суд вважає, що відповідач - Управління Пенсійного Фонду України у Глобинському районі не виконувало своїх повноважень, а отже діяло протиправно.

 Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154-VІ, розмір пенсії осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня - 695 грн., з 01 квітня – 706 грн.

Встановивши, в межах позовних вимог, наявність права у позивача на отримання підвищення до пенсії, та обов’язку у відповідача щодо нарахування та виплати позивачу  підвищення (надбавки) до пенсії, відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01 січня 2010 року по 25 травня 2010 року, суд прийшов до висновку, що позов ґрунтується на законі, і підлягає задоволенню.

        Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач надав суду  докази про сплату ним 8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

             Відповідач, відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, тому витрати позивача, понесені на сплату судового збору мають компенсуватися за рахунок держави; витрати понесені ним на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  стягуються судом на його користь з відповідача.

    Керуючись ст. 6, 22, 46, 64, 92, 124, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законами України «Про державний бюджет України…» на 2009, 2010 роки, ст.ст. 10, 11, 30, 60, 81,88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В   И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області - задовольнити.

Визнати бездіяльність і відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області щодо проведення нарахування і виплати ОСОБА_1  щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по 25 травня 2010 року – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської  області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з   підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з її розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести  відповідні виплати за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по 25 травня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору  в сумі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської  області на користь ОСОБА_1  у відшкодування витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 гривень.

           Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  його проголошення  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 СУДДЯ                                       Ю.М. СВІСТЄЛЬНІК