Справа № 1 - 16

                                               2010 року

               ВИРОК

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   12 липня  2010 року                Віньковецький районний суд Хмельницької області

у складі  : головуючого --                  судді    Волкової О.М.

при секретарі --                                   Заєць М.З.

за участю   прокурора                        Гриньківа В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Віньківці кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  , уродженця та жителя АДРЕСА_1  ,  громадянина  України , із середньою спеціальною освітою ,  одруженого  ,  неповнолітніх дітей не має , приватного підприємця , раніше   не судимого  ,

у вчиненні злочинів , передбачених , ч.3 ст. 191 та  ч.1 ст.366   КК України ;

                В С Т А Н О В И В :

    У жовтні 2008 року   ОСОБА_2  , перебуваючи на посаді  виконуючого обов’язки  директора Віньковецького колективного малого підприємства «Моноліт»  , будучи наділеним організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов’язками ,  з метою  незаконної  реалізації всупереч вимогам статуту  підприємства   без рішення загальних зборів колективу співвласників   автомобіля УАЗ -31512 д/н НОМЕР_1   ОСОБА_3  , що належав   на праві спільної сумісної власності членам  колективу КМП «Моноліт»  ,   вчинив службове підроблення.  А саме    склав , підписав та завірив печаткою  рішення загальних зборів  колективу КМП «Моноліт»  №20 від       16.10. 2008 року  , до якого вніс  завідомо неправдиві відомості про  те , що нібито на вказаних зборах  було прийнято рішення  про дозвіл на реалізацію автомобіля УАЗ -31512 д/н  НОМЕР_2 1992 року випуску  , хоча йому було достовірно відомо про  те , що  загальні збори колективу щодо  розгляду даного питання не скликались  і  співвласниками   рішення про дозвіл на реалізацію   транспортного засобу не приймалось.

     Окрім цього  ,16.10. 2008 року ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою  КМП «Моноліт» завідомо неправдивий наказ №8  , згідно якого відповідно до  нібито прийнятого рішення зборів колективу підприємства  від 16.10.2008 року №20 реалізовано  автомобіль УАЗ -31512 д/н  НОМЕР_2  ОСОБА_3  

    На підставі  вказаних фіктивних документів ОСОБА_3 провів перереєстрацію  вказаного автомобіля   у Дунаєвецькому ВРЕР  на своє ім’я.  

    Підсудний  ОСОБА_2  свою  вину  у вчинені злочину , передбаченого  ч.1 ст. 366 КК України  на досудовому слідстві та у судовому засіданні визнав повністю  і  розкаявся.  Вину  за ч.3 ст.191 КК України  у судовому засіданні не визнав , пояснивши , що  гроші за реалізацію автомобілів  він не привласнював  , а витратив на потреби   підприємства. Показав , що  з 1998 року виконував обов’язки  директора КМП «Моноліт» .  Майно підприємства є спільною власністю пайовиків   . в тому числі і його.   Коли    у 2006 році   у  підприємства  через відсутність обігових коштів виникли  податкові та інші борги ,   з приводу погашення заборгованості по податках до нього звернувся працівник Новоушицької ДПІ  ОСОБА_4 . Під час розмови з останнім  про вирішення питання  по сплаті податків ОСОБА_2  попросив  його знайти  покупця на  автокран.  Через деякий час до нього приїхав ОСОБА_4  разом із   невідомим йому чоловіком на прізвище  ОСОБА_5  , і після проведення   оцінки  транспортний засіб   було  реалізовано  ОСОБА_5 за  4500 грн.  ,які  ОСОБА_2 вніс у касу  підприємства  та витратив на  господарські потреби.   Приблизно у вересні 2008 року до    нього звернувся ОСОБА_3    з приводу придбання  автомобіля УАЗ , і оскільки на той час    були  борги   по сплаті податків за транспорт  , за землю та інші ,  підсудний погодився  його реалізувати .   Автомобіль перебував у непридатному для використання стані  , потребував ремонту  і до того вже кілька років не використовувався.  Експертна оцінка   УАЗа не проводилась  , а тому  він  був реалізований  по залишковій вартості за 1500 грн.  Гроші  ОСОБА_3  вніс у касу ,  після чого кошти  були оприбутковані  та витрачені  на сплату податків.  Через деякий час   до нього приїхав ОСОБА_3  і  повідомив , що  для зняття  автомобіля з обліку  потрібні  відповідні документи  та передав йому список та доручення на ім’я ОСОБА_6   ОСОБА_2 пообіцяв йому  підготувати   необхідні документи .  Підробивши рішення загальних зборів , наказ , підписавши доручення на ім’я ОСОБА_6   підсудний віддав їх  ОСОБА_3  для пред’явлення   у Дунаєвецький ВРЕР.  Загальні збори  членів колективу ОСОБА_2  не скликав , оскільки так було простіше .  

    Крім повного визнання  своєї вини  ОСОБА_2 винність підсудного у вчиненому злочині  , передбаченому ч.1 ст.366 КК України  , повністю підтверджується зібраними у справі доказами.

    Так , потерпілі ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,   ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 ,   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,  ОСОБА_19  ,          ОСОБА_20  , ОСОБА_21 ,  ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,  ОСОБА_24   кожен окремо у суді пояснили , що  вони  внесли свої  приватизаційні майнові сертифікати при приватизації  РБП «Моноліт»  і є співвласниками   майна КМП «Моноліт».  Частки майна при звільненні із   підприємства вони не отримували .   Про збори  колективу , де  б вирішувалось питання  реалізації транспортних засобів  їм невідомо нічого  , про проведення таких зборів їх ніхто не повідомляв  та  свого дозволу на відчуження майна вони не давали .

    Допитаний у судовому засіданні  як свідок  ОСОБА_3  показав ,  що    приблизно у вересні 2008 року перебуваючи на території КМП «Моноліт» побачив автомобіль УАЗ та виявив бажання придбати його  для власних потреб.  ОСОБА_2 не заперечував   , сказавши ,  що ціна автомобіля  становить 1500 грн.   Після цього ОСОБА_3  разом  із своїм знайомим ОСОБА_6 поїхали у Дунаєвецьке ВРЕР   , щоб зняти автомобіль  з реєстрації  , де їм  роз’яснили  порядок переоформлення та які для цього необхідні документи.  По приїзді у Віньківці  ОСОБА_3 передав  підсудному   список документів , необхідних    для зняття автомобіля  з реєстрації    , на що ОСОБА_2 сказав , що все підготує.  Через деякий час   останній віддав  йому пакет документів  та доручення на ім’я  ОСОБА_6  і вони разом  з останнім  знову поїхали у  Дунаєвецьке ВРЕР   та зняли  УАЗ з обліку .   Після цього ОСОБА_3   вніс у касу підприємства 1500 грн.  і забрав з гаража автомобіль.

        Дані обставини також підтвердив у суді  допитаний як свідок   ОСОБА_6  , який  пояснив   , що займається ремонтом   транспортних засобів , а тому ОСОБА_3  у жовтні 2008 року запросив його  як спеціаліста оглянути  автомобіль УАЗ та поїхати з ним у м. Дунаївці   , щоб взнати порядок зняття  автомобіля з обліку.   У  Дунаєвецькому ВРЕР  їм  повідомили  , які  для цього   необхідні документи   та продиктували зміст доручення . Після того , як ОСОБА_3 зібрав усі документи вони знову разом поїхали у м. Дунаївці   і по дорученню  , підписаним ОСОБА_2 ,  автомобіль було  перереєстровано на ОСОБА_3

    Факт вчинення  підсудним  службового підроблення  доводиться також  матеріалами справи.

    Із підробленого  рішення зборів колективу  КМП « Моноліт»  №20 від 16.10.2008 року    ( т.1 а.с.  45 ) ,  підписаного  ОСОБА_2 та засвідченого  печаткою  підприємства  вбачається , що   на зборах  було  нібито прийнято рішення  реалізувати   автомобіль УАЗ -31512 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 .

     Згідно підробленого  наказу директора КМП «Моноліт» №8 від 16.10. 2008 року   вирішено провести реалізацію автомобіля УАЗ -31512 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3  (т.1  а.с.43 ).

     За матеріалами приватизації  Віньковецького ремонтно- будівельного підприємства «Моноліт » в результаті приватизації державного майна –цілісного майнового комплексу підприємства власниками майна став колектив.

    Відповідно до книги основних  засобів КМП «Моноліт » автокран ЗІЛ -431412 д/н НОМЕР_3 1989 року випуску та УАЗ -31512 ,д/н НОМЕР_1 1992 року випуску перебували на балансі та у власності підприємства .

    Згідно п. 6.1 Статуту КМП «Моноліт» підприємство має право продавати майно за згодою колективу , дотримуючись законодавства України . ( т.2 а.с. 60 ).

    За даними  книги наказів КМП  «Моноліт» за 2002-2009 роки накази на реалізацію автомобілів не видавались .

    Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази суд приходить до висновку , що ОСОБА_2  ,будучи службовою особою ,    внісши  до офіційних документів завідомо неправдиві відомості , а також склавши та видавши завідомо неправдиві документи вчинив   службове підроблення , тобто злочин ,передбачений ч.1 ст.366 КК України.  

    Органом досудового слідства ОСОБА_2 також пред’являлось обвинувачення  за  ознаками злочину , передбаченого ч.3 ст. 191 КК України , а саме  у вчиненні  розтрати  чужого майна , яке було ввірене особі та перебувало у її віданні , шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем  повторно .  

    Однак у ході досудового слідства не  зібрано достатньо доказів , на підставі яких у визначеному законом порядку доводиться вина підсудного за ч.  3 ст. 191 КК України.

    Так , сам підсудний  такий факт заперечує ,  оскільки    гроші  за реалізацію  автокрана ЗІЛ -431412 д/н НОМЕР_3 1989 року випуску та  автомобіля УАЗ -31512 ,д/н НОМЕР_1 1992 року випуску     ОСОБА_5  та ОСОБА_3   поступили  в касу  підприємства  ,  були оприбутковані  та витрачені на  потреби  КМП «Моноліт» .

    Свідки  ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили , що при купівлі   транспортних засобів внесли в касу підприємства відповідно  4500 грн. та 1500 грн.

    Згідно прибуткового касового ордера №2 від 21.03.2006 року   та накладної №1 від 21.03. 2006 року   ОСОБА_25  вніс  в касу КМП «Моноліт»   кошти в розмірі 4500 грн.  за автокран ЗІЛ -431412 д/н НОМЕР_3 1989 року випуску, а згідно даних  Книги основних засобів , Книги наказів , Касової книги за 2006 рік    ,   прибуткового касового ордера №16 серії 02АААР 625966 17.10.2008 року від ОСОБА_3   за автомобіль  УАЗ -31512 ,д/н НОМЕР_1 1992 року випуску   ,     надійшли кошти у сумі 1500 грн. та  згідно квитанції №6 від 17.10. 2008 року ХОД «Райффайзен банк Аваль» були внесені на розрахунковий рахунок   КМП «Моноліт» , після чого вказані кошти були використані на потреби підприємства.

    Оскільки  кошти від продажу  транспортних засобів повністю  надійшли  у  касу підприємства  та були витрачені на його потреби  , що  у  ході судового слідства доведено матеріалами справи  та  ніякими доказами  спростовано не було ,   а  ст..191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за розтрату  майна  шляхом зловживання службовим становищем , що полягає у  протизаконному  витрачанні  майна  , яке було ввірене винному  або перебувало у його віданні  ,  на свої потреби  , суд  вважає недоведеною вину  підсудного у вчиненні цього злочину .

    Відповідно до ст..62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах , одержаних незаконним шляхом , а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

    Згідно ст..327  КК України обвинувальний  вирок не може ґрунтуватись на припущеннях  і постановляється лише при умові , коли в ході судового  розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

    За таких обставин ОСОБА_2 слід виправдати за  ч.3 ст. 191 КК України через  недоведеність його вини  у вчиненому.

    При призначенні покарання  суд  враховує  ступінь тяжкості  вчиненого злочину, особу підсудного, обставини , що пом’якшують та обтяжують покарання .

    ОСОБА_2  раніше до кримінальної відповідальності не притягувався  , у вчиненому щиро розкаявся  та  активно сприяв розкриттю злочину , за місцем проживання  характеризується  позитивно , хворіє  ,  із займаної посади  виконувача обов’язків директора Віньковецького КМП «Моноліт»  в період розгляду справи розрахувався.

    Обставин ,що  обтяжували б покарання підсудного , судом не встановлено.  

    За наведених обставин  суд приходить до переконання  , що виправлення   підсудного можливо  без  ізоляції від суспільства  ,  і ОСОБА_2 слід  призначити    покарання  у виді штрафу  ,  що передбачене санкцією статті  ,   за якою він засуджується , що буде достатньо  для його виправлення  , а також запобігання  вчинення ним  нових злочинів.  .

    Питання про речові докази вирішити у відповідності з вимогами ст.. 81 КПК  України.  Цивільний позов по справі не заявлено.

    Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України суд, -

                                                      ЗАСУДИВ :

 ОСОБА_2   визнати винним  в  скоєнні злочину , передбаченого   ч.1 ст.366 КК України і призначити покарання у виді штрафу  у сумі  850                             (вісімсот п’ятдесят ) гривень.  

За ч. 3 ст.  191  КК України  ОСОБА_2 виправдати.

Запобіжний захід  до набрання вироком законної сили    ОСОБА_2  залишити  підписку про невиїзд .

Речові докази   --  книгу основних засобів , книгу наказів за 2002-2009 роки  ,  касову книгу  301 за 2006 рік , книгу наказів за  1996- 2001 роки ,  Матеріали по приватизації  Віньковецького ремонтно- будівельного  підприємства «Моноліт»  повернути  КМП «Моноліт» ;  речові докази --   прибутковий касовий ордер №16  серії 02АААР 625966  ,  видатковий касовий ордер №  17  серії 12 АААЖ 451067 , квитанцію №6 від 17.10. 2008 року  ХОД «Райффайзен банк Аваль» , авто товарознавче дослідження 16/0302 від 16.03 .2006 року ,  заяву   директора КМП «Моноліт» від 22.10.2008 року про зняття з обліку автомобіля УАЗ -31512 , довідку  ВДАІ  Віньковецького району № 1291 від 16.10. 2008 року ,  довідку Віньковецької МДПІ №709 від 21.10. 2008 року , доручення Дунаєвському В.В.  про зняття з обліку для реалізації автомобіля УАЗ -31512 , заяву №250820 від 23.10. 2008 року , картку на автомобіль від 22.10.2008 року АС 0380 , біржову угоду  від 23.10.2008 року зберігати при кримінальній справі.

 Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд протягом 15 діб із моменту його проголошення  .

Суддя                                                             О.М. Волкова