УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-563 2010 року

Категорія ч.1 ст.122 КК України – С. Т. Головуючий у 1-й інстанції Герасименко В.М.

Доповідач: Ландар О.В.

У  Х  В  А  Л  А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого                            Ландар О.В.                    

Суддів                          Денисенко Л.М., Лісіченко Л.М.    

 з участю прокурора                       Кашициної О.Є.  

захисника                                                         ОСОБА_1

засудженого                                                    ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні 4 серпня 2010 року в м. Полтаві кримінальну справу  апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду  від 28 травня 2010 року ,-

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

    ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя м.Полтави, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, судимого 15.01.2010р.Київським районним судом м.Полтави за ч.2ст.185,ч.2ст.289,70КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК україни на 3 роки,-

засуджено за ч. 1 ст. 122  КК України  на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

         На підставі ст.71 КК україни до пизначеного покарання частково приєднено невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 5 (пяти) років 2 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2  визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

1 лютого 2010року близько 200год. засуджений ОСОБА_2 знаходячись в будинку потерпілого ОСОБА_3 по вул.Центральна в с.Зорівка Полтавського району, на грунті неприязнеих стосунків, збивши з ніг потерпівого умисно наніс йому удар ногою по тулубу, спричинивши серенього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому сьомого ребра зліва.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду та призначити більш м’яке покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі з урахуванням каяття, визнання вини та позиції потерпілого.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржували.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які просили задовольнити апеляцію  та пом’якшити призначене засудженому покарання і звільнити від відбуття покарання з випробуванням, міркування прокурора Кашициної О.Є. про законність і обгрунтованість вироку та безпідставність поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи  апеляції засудженого, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ніким із учасників процесу не оспорюється і доведена сукупністю доказів, які ретельно перевірялися судом першої інстанції та детально приведені у вироку.

Дії засудженого ОСОБА_2 виходячи з фактичних обставин справи вірно кваліфіковані місцевим судом за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості  і така кваліфікація під сумнів не ставиться.

Із мотивувальної частини вироку вбачається, що вирішуючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_2 місцевий суд  виходив із загальних засад його обрання,  визначених ст. 65 КК України.

При цьому суд  врахував як тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи, позицію потерпілого, який є сусідом матері засудженого  і не наполягав на його ув’язненні, так і дані про особу винного, що уже через два тижні після попереднього вироку знову вчинив умисний злочин.

В повній мірі суд врахував і обставини, що пом’якшують покарання, у тому числі і ті, на які посилається засуджений, у з’вязку з чим за сукупністю вироків в порядку ст.71 КК України йому обрано фактично мінімальне покарання.

Що стосується прохання ОСОБА_2 про повторне застосування ст.75 КК України, то воно суперечить нормам кримінального законодавства згідно з яким у разі вчинення засудженою особою нового злочину у період іспитового строку повторне застосування ст.75 КК України є недопустимим, а розмір покарання обраний за сукупністю вироків, повинен бути більшим ніж обидва з них.

З огляду на викладене, доводи апеляції засудженого про суворість покарання  є неспроможними і не заслуговують на увагу.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

    Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок  Полтавського районного суду від 28 травня 2010 року щодо нього – без змін.

СУДДІ:

Ландар О.В.                                    Денисенко Л.М.                              Лісіченко Л.М.