ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.07.10 Справа №2а-2617/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Ольшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим
до Громадського формування по охороні громадського порядку і державного кордону "Шеріф"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент Державної служби охорони МВС України,
про стягнення грошових коштів у сумі 160561,48 грн.
за участю представників сторін:
представника позивача – Добридень О.В., довіреність № 3909/9/10-0 від 25.08.2009;
представника відповідача – Шарапа А.В., довіреність № 21 від 02.03.2010;
представника відповідача – Єрмоленко С.І., протокол № 1 від 16.02.2007, голова,
Обставини справи: Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Громадського формування по охороні громадського порядку і державного кордону "Шеріф" про стягнення грошових коштів у сумі 160561,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані встановленим порушенням ДПІ в м. Євпаторії АР Крим з боку відповідача вимог податкового законодавства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент Державної служби охорони МВС України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечували у повному обсязі. У свої письмових запереченнях на позов відповідач зазначає про неправомірність проведення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим позапланової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства, а також про невідповідність встановлених порушень дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Шеріф» зареєстроване 02.03.2007 виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, про що зроблений запис у Єдиному державному реєстрі 11401200000001890, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 02.03.2007 серія А00 №638767.
Підприємство узято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.03.2007 за №2630 у Державній податковій інспекції в м.Євпаторія, та взятий на облік у якості неприбуткової установи 18.07.2007 на підставі рішення №253.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХП. Згідно до статті 11 вказаного закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 вказаного закону. Так позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Судом встановлено, що 22.10.2009 ДПІ в м. Євпаторія АР Крим був отриманий лист Державної податкової адміністрації в АР Крим від 22.10.2009 №10857/7/23-02, яким її було зобов’язане провести позапланову перевірку з питання проведення громадським формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Шериф» господарської діяльності без наявності ліцензії з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, послуг з охорони громадян.
23.10.2009 на адресу відповідача був спрямований письмовий запит №9417/10/23-2.
Наказом начальника ДПІ в м.Євпаторія від 05.11.2009 №914 призначена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.03.2007 по 30.06.2009. 05.11.2009 видані направлення №930.
Наказом начальника ДПІ в м.Євпаторія від 12.11.2009 №928/23-2 продовжений термін проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача на 5 робочих днів. 12.11.2009 видано направлення №953.
Вказані направлення отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи на примірнику направлення, копія якого залучена до справи.
Відповідно до статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Судом встановлено, що перевіряючи були допущені відповідачем до проведення перевірки, а тому суд робить висновок, що перевірка призначена за наявністю умов, передбачених законом, проведена у відповідності до закону, а тому суд визнає її такою, що відповідає вимогам закону.
За результатами перевірки платників податків службовими особами органів державної податкової служби складається акт, а за відсутності порушень вимог законодавства - довідка, вимоги щодо змісту яких передбачено Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, зі змінами (далі - Порядок N 327). В акті документальної перевірки систематизовано викладаються виявлені під час перевірки факти порушень платником податків норм податкового, валютного та іншого законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів. Акт перевірки повинен містити вичерпну інформацію щодо відпрацювання конкретних ризиків у діяльності суб'єкта господарювання із посиланням на фактично перевірені відповідні документи бухгалтерського обліку, первині документи тощо або їх відсутність за відповідний звітний період, а також наслідки щодо впливу цих ризиків на об'єкт оподаткування. При цьому у відповідних пунктах акта перевірки або додатках до акта перевірки висвітлюються показники поданих декларацій (звітів, інших документів) та показники, встановлені (невстановлені) при проведенні перевірки документів бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, первинних та інших документів тощо в ході опрацювання ризикових операцій, виявлених при проведенні доперевірочного аналізу та в ході проведення перевірки.
Судом встановлено, що за результатами перевірки позивачем 27.11.2009 складений акт №2237/23-2/34969234 про результати позапланової виїзної перевірки Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Шериф» код за ЄДРПОУ 34969234 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.03.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 26.03.2007 по 30.06.2009.
З актом встановлено, що відповідачем не надані ліцензії на проведення діяльності з охорони громадського порядку та безпеки (КВЕД 75.24.1) та діяльності громадських організацій, не віднесених до інших групувань (КВЕД 91.33). На підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів (угоди, акти виконаних робіт, рахунки, банківські документи) встановлено, що ГФ «Шеріф» здійснювало діяльність по охороні громадського порядку на території санаторіїв, підприємствах та організацій, а також здійснювало діяльність з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених володільцем майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно.
У зв’язку з чим відповідачем робиться висновок, що відповідач надавав послуги по охороні громадського порядку, за надані послуги згідно з актами виконаних робіт на актами «призведених чергувань» отримував грошові кошти, тобто здійснював діяльність, направлену на отримання прибутку та згідно наданих до перевірки угод та інструкцій «з охорони громадського порядку волонтерами ГФ «Шеріф» фактично здійснював діяльність з охорони власності санаторіїв та інших підприємств, організацій. Таким чином в період з 26.03.2007 по 30.06.2009 отримано кошти без установлених законом підстав у сумі 160561,48 грн.
Відповідно до пункту 43 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 N 1775-III (далі - Закон) провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян підлягає ліцензуванню.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2004. N145/1501, що зареєстрований у Мін’юсті України 31.12.2004 за N 1678/10277, затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян. Вказаними Ліцензійними умовами надаються визначення:
Охорона майна - діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених володільцем майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна (далі - майно) з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення не санкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.
Охорона громадян - діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки індивідуально визначеної фізичної особи шляхом відвернення та/або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів кримінального, побутового або екологічного характеру на стан її життєдіяльності; особиста безпека фізичної особи - поточний стан захищеності її життєдіяльності від безпосередніх загроз її життю, здоров'ю, тілесній неушкодженості, а також особистій свободі.
01.01.1997 введений в дію Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД), який затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996 N441. У розділі 75.24. «Охорона та забезпечення громадського порядку й безпеки» наведений перелік видів діяльності, що підпадає під визначений клас, а саме: - керівництво та функціонування регулярних та допоміжних служб охорони суспільного порядку та безпеки, фінансованих державою, а також портових служб, прикордонної охорони, берегової охорони, інших служб спеціального призначення, органів міліції, що займаються регулюванням дорожнього руху, реєстрацією іноземців, обслуговуванням міліцейських лабораторій та веденням карток затриманих.
Разом з тим у класі 74.6. передбачена «Слідча діяльність та забезпечення безпеки», підклас 74.60.0 включає:
- діяльність з розслідування та дізнання
- діяльність приватних детективів
- діяльність з нагляду, охорони та інших видів захисту: перевезення грошей та цінностей, послуги охоронців, вуличне патрулювання, нагляд та охорона житлових будинків, установ, підприємств, будівельних майданчиків, готелів, залів для глядачів, дискотек, дансингів тощо; діяльність доглядачів магазинів; нагляд за допомогою механічних та електричних пристроїв; консультаційні послуги з питань безпеки в промисловості, сім'ї та суспільних установах
- навчання собак-охоронців.
Суд вказує, що громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин (далі - громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону). Засади організації та діяльності громадських формувань визначені Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 №1835-Ш. Так у статті 3 вказаного Закону громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань. Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ, підрозділами Державної прикордонної служби України. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону не мають права займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання прибутку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2000 N1872 затверджений Типовий статут громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Судом встановлено, що відповідно до статутних документів відповідача – ГФ «Шеріф», основними заглядання формування у сфері охорони громадського порядку є (р.П п.7) надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам, інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця зосередження злочинних угруповань, сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань, участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьби із дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх.
Згідно до розділу Ш статуту «Права формування» для виконання своїх завдань формування та його члени мають право брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону разом з працівниками органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Прикордонних військ, а в сільській місцевості – самостійно шляхом виконання конкретних доручень керівникам відповідного органу внутрішніх справ чи підрозділу Прикордонних військ. Вживати разом з працівниками органів внутрішніх справ заходів до припинення адміністративних правопорушень та злочинів. Згідно до п.9 розділу Ш формування проводить свою діяльність під контролем органів внутрішніх справ, підрозділів Прикордонних військ шляхом спільного з працівниками органів внутрішніх справ, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників державного кордону в межах району, що контролюється Прикордонними військами, прикордонної смуги; участь в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевих рад.
Таким чином, суд робить висновок, що положення Статуту відповідача повністю відповідають положенням, викладеним у Типовому статуті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2000 №1872.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону не мають права займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання прибутку. Відповідно до статті 18 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» підприємства, установи і організації за поданням керівних органів громадських формувань можуть надавати членам цих об'єднань заохочення і пільги, визначені зборами трудового колективу, за рахунок власних коштів.
Відповідно до розділу ІХ Типового статут та Статуту ГФ «Шеріф» майно формування може формуватися за рахунок: 1) майна, переданого органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями та фізичними особами для забезпечення його діяльності, у тому числі службових приміщень, необхідного інвентарю та засобів зв'язку; 2) коштів, отриманих з місцевих бюджетів, членських внесків, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Формування провадить фінансово-господарську діяльність та веде бухгалтерський облік і звітність в установленому порядку.
Статтею 3 Господарського кодексу України надається визнання господарської діяльності - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Частина 2 статті 3 ГК України розподіляє господарську діяльність на комерційну та некомерційну. Критерієм такого розподілу є мета діяльності - одержання прибутку. При цьому не вимагається отримання певного результату у виді прибутку. Мета та види діяльності суб'єкта господарювання, що забезпечують отримання прибутку чи неприбутковість установи, закріплюються в установчих документах для юридичних осіб. Відповідно до статті 52 некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом. Згідно до статті 54 ГК України на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Таким чином суд робить висновок, що відповідач є суб’єктом господарювання, який має право здійснювати некомерційну господарську діяльність.
Судом встановлено, що відповідач отримував листи Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим з проханням про надання допомоги в охороні громадського порядку з метою припинення фактів правопорушення та злочинів, у тому числі санаторіїв «Сакко і Ванцетті», ДП «Таврида», ДП «Центральна курортна поліклініка», ВАТ АТП ринок «Привоз», ДП «Євпаторійський морський торгівельний порт» та інших.
З метою забезпечення охорони громадського порядку та безпеки головою правління відповідача видавалися відповідні накази про виділення членів формування, у тому числі від 20.05.2007 №4, від 15.08.2008 №10, від 11.07.2008 №8 та інші, відповідно до яких в допомогу працівника міліції спрямовувалась відповідна кількість волонтерів. Чергування здійснювати як стаціонарним постом так й патрулюванням.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Судом не встановлено наявності заборони на укладення Громадським формування господарських угод.
Також відповідачем укладалися угоди з відповідними об’єктами охорони, у тому числі з державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт», громадською організацією «Опікунська рада «Сприяння» гімназії №8», дитячим санаторієм «Сакко і Ванцетті» та іншими.
За умовами укладених договорів відповідач приймав на себе обов’язок цілодобової охорони громадського порядку та безпеки громадян та відповідній території. З метою виконання умов договору відповідач приймав на себе обов’язок разом із співробітниками органів внутрішніх справ здійснювати охорону громадського порядку й безпеки громадян на відповідній території, чергування здійснювати патрулюванням, організовувати пропускний режим і вести документацію встановленого зразка, здійснювати інші заходи, спрямовані на виконання зобов’язань перед поручителем, згідно затверджених Інструкцій.
З усіма об’єктами були затверджені сторонами Інструкції з охорони громадського порядку волонтерами ГФ «Шеріф», за якими передбачалось. що дотримання передбачених заходів для протипожежної безпеки, стеження за схоронністю технічних засобів охорони й ключами, а так само цілісністю печаток на ящиках для зберігання ключів, у нічній час періодично здійснювати обхід, перевіряючи закриття дверей, вікон, цілісність печаток.
На виконання вказаних обов’язків відповідачем затверджувалися списки волонтерів, що виділяються для спільного чергування з працівники міліції, та графіки спільних чергувань з працівниками міліції по охороні громадського порядку на відповідних об’єктах на кожний місяць.
За результатами кожного місяця сторонами укладалися акти сдання-приймання виконаних робіт.
Відповідно до умов укладених договорів поручитель брав на себе обов’язок своєчасно, до 25 числа поточного місяця, відшкодовувати витрати на охорону громадського порядку в касу, або на розрахункових рахунок формування. Відповідачем наданий розрахунок відшкодування витрат за 1 годину охорони громадського порядку, який складається з заробітної плати штатних працівників, податків на заробітну плату, винагороди волонтерів, податків, відшкодування витрат за користування особового транспорту, адміністративних витрат.
Таким чином суд робить висновок, що діяльність, яку проводив відповідач не може бути визначена як діяльність з охорони майна та громадян, а здійснювалась виключно як охорона громадського порядку – разом з працівниками міліції, на підставі відповідних заявок та у порядку патрулювання, шляхом спрямування членів громадського формування, які не відносяться до категорії найманих працівників, не маючи на меті отримання прибутку, у формі некомерційної господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним передбачені у статті 208 кодексу.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 160561,48 грн., одержаних без встановлених законом підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що позивачем не доведена нікчемність правочинів, що були укладені відповідачем на протязі 2007-2009 років, а тому вимоги про стягнення коштів, одержаних без встановлених законом підстав не обґрунтовано.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 29.07.2010.
У повному обсязі постанову складено та підписано 30.07.2010.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 122, 158,160, 162,163, 167 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.