РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2006 р. | Справа № 12/159-2116 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
Розглянув справу
за позовом: Державної податкової інспекції в Гусятинському районі, смт. Гусятин, Тернопільська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хоростків-Цукор”, м.Хоростків, Гусятинського району
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл”, м. Скалат
за участю представників сторін:
позивача: Свірська А.О. –податковий інспектор, довіреність №930/10-003 від 11.05.2006р.
відповідача-1:
відповідача-2:
Суть справи:
Ухвалами суду 07.06.2006р., від 19.06.2006р. та від 07.08.2006р. розгляд справи відкладався для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обгрунтування своїх позовних вимог та заперечень.
Державна податкова інспекція в Гусятинському районі, смт.Гусятин, Тернопільська область, надалі позивач, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор", м.Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, надалі відповідач-1, та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл", м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, надалі відповідач-2, про визнання недійсним господарського зобов'язання ТОВ "Інтеграл" з надання комплексу маркетингових послуг, яке є складовою частиною договору про надання комплексу маркетингових послуг, укладеного між ТОВ "Хоростків-Цукор" та ТОВ "Інтеграл" від 10.05.2004р. №19/05 на загальну суму 15000 грн. як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнення з ТОВ "Інтеграл" в доход держави кошти в розмірі 15000 грн., одержані як винагорода за надані послуги; визнання недійсним господарського зобов'язання ТОВ "Хоростків-Цукор" з оплати одержаного комплексу маркетингових послуг, яке є складовою частиною договору про надання комплексу маркетингових послуг, укладеного між ТОВ "Інтеграл" від 10.05.2004р. №19/05 на загальну суму 15000 грн. як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнення з ТОВ "Хоростків-Цукор" в доход держави вартість одержаних послуг в розмірі 15000 грн.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує.
Представники сторін в судове засідання, 14.08.2006р., не з’явилися.
У відзиві на позовну заяву №13юр/330 від 16.06.2006р. ТОВ „Хоростків-Цукор” позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оспорюване господарське зобов’язання між відповідачем-1 та відповідачем-2 виникло на підставі договору №19/5 від 10.05.2004р. є чинним, договір укладено в межах проведення фінансово-господарської діяльності товариств та відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
10 травня 2004 року між ТОВ „Інтеграл” та ТОВ „Хоростків-цукор” був укладений договір №19/05 „Про надання комплексу маркетингових послуг”.
Відповідно до умов договору ТОВ „Інтеграл” приймає на себе зобов’язання надати ТОВ „Хоростків-цукор” комплекс маркетингових послуг у відповідності до умов договору, а ТОВ „Хоростків-цукор” зобов’язується прийняти надані ТОВ „Інтеграл” послуги та оплати їх. Конкретний вид та вартість маркетингових послуг визначаються сторонами в протоколах узгодження.
Як встановлено умовами договору за результатами надання послуг сторони укладають Акт прийому-передачі. На підставі акту прийому-передачі ТОВ „Хоростків-цукор” сплачує вартість наданих ТОВ „Інтеграл” послуг у строк, що не перевищує 10 банківських днів з дати його укладання.
До матеріалів справи долучений акт виконаних робіт від 02.06.2004р., який підписаний уповноваженими представниками сторін по договору, згідно якого ТОВ „Інтеграл” виконало, а ТОВ „Хоростків-цукор” прийняло наступні послуги загальною вартістю 15000 грн.:
-- пошук партнерів для своєчасного та ефективного проведення ремонту підприємства в ремонтний період;
-- аналіз ринку;
-- пошук потенційних постачальників цукросировини для переробки в сезон;
-- вивчення персоналу підприємства та надання висновків щодо їх професійної підготовленості.
Також, ТОВ „Інтеграл” виписана податкова накладна від 03.06.2004р. на суму 15000 грн., в тому числі 2500 грн. податок на додану вартість.
Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав про задоволення позову, виходячи з наступного.
В силу приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
За нормами Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Господарський кодекс поділяє господарські зобов’язання на майново-господарські та організаційно-господарські зобов’язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
При укладанні господарського договору сторони зобов’язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, зокрема в силу ст. 190 ГПК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послу), за винятком тих, на які встановлено державні ціни і визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Як встановлено матеріалами справи сторонами по договору було досягнуто всіх істотних умов, є укладеним, зобов’язання по договору виконані, що сторонами не заперечується і не оспорюється.
У відповідності з вимогами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину, зокрема не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За своєю природою оспорюване господарське зобов’язання є договором про надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначає ДПІ в Гусятинському районі в обгрунтування своїх позовних вимог особи, що уклали договір про надання комплексу маркетингових послуг від 10.05.2004р. –ТОВ „Хоростків-цукор” та ТОВ „Інтеграл” усвідомлювали протиправність вчинених дій, прагнули настання протиправних наслідків, тобто діяли з наміром і умислом, що за відомо суперечили інтересам держави і суспільства, а відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної) правосуб’єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Також, Господарським кодексом передбачено наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, які і просить позивач застосувати, а саме згідно частини 1 статті 208 Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Дані висновки, які наводить ДПІ в Гусятинському районі щодо протиправності вчинених дій ТОВ „Хоростків-цукор” та ТОВ „Інтеграл” під час укладення спірного договору, тобто таких, що вчинені з наміром і умислом, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства спростовуються наступним.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Хоростків-цукор” зареєстроване Гусятинською районною державною адміністрацією 01.03.2002р.
Відповідно до положень Статуту ТОВ „Хоростків-цукор”, який затверджений протоколом загальних зборів учасників Товариства №23/07 від 23.07.2004р. предметом діяльності товариства є, зокрема виробництво та реалізація цукру-піску і продуктів переробки цукрових буряків, меляси бурякової, жому свіжого та кислого; виробництво зернових, технічних та інших культур, овочеводство, декоративне садівництво та вирощування продукції питомників; надання послуг по переробці цукрових буряків та цукру-сирцю тростинного; заготівля, переробка, зберігання, транспортування сільськогосподарської продукції; реалізація сільськогосподарської продукції, техніки, добрив, інвентарю, надання послуг по збиранню врожаю та будь-яка інша діяльність у сфері сільського господарства.
Як визначено умовами договору про надання комплексу маркетингових послуг від 10.05.2004р. та актом виконаних робіт від 02.06.2004р., які підписані уповноваженими представниками сторін, вказаний договір був укладений з метою подальшого використання у діяльності товариства його результатів. В підтвердження ТОВ „Хоростків-цукор” надало суду укладені договори, а саме договір №21 ТП від 08.06.2004р. та №24 ТП від 30.06.2004р., укладений з Корпорацією „Скіф” про комплекс робіт по розробці, поставці та введенню в експлуатацію автоматизованої системи управління газової печі на Хоростківському цукровому заводі; договір №3-750Т від 13.07.2004р., укладений з Філією „ВП Укрцукортехенергоремонт”, договір купівлі-продажу №2/03/04Ц від 02.11.2004р., укладений з ТОВ „Інженерний інноваційний центр „Продтехнік” про продаж цукру-піску; договір №1/10-04 від 22.10.2004р., укладений –ТОВ „Агро-Парк” про продажу цукру-піску; договори №17/09-04, укладений з ТОВ АФ „Україна” та №8/09-04 від 20.09.2004р., укладений з ПАП „Батьківщина” та договір №1/09-04 від 07.06.2004р., укладений з ПАП „Поділля” про продажу цукрового буряку; а також договори №3/8/04/03 від 29.06.2004р., укладений з ПОП ім. Гагаріна та №3/6/Т04 від 20.09.2004р., укладений з ДП „Курівське” про технічну переробку цукрових буряків урожаю.
Згідно з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статей 43-44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програм діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Тому, судом встановлено, що оспорюване господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами не суперечить цілям юридичної особи –ТОВ „Хоростків-цукор”, які зазначені в установлених документах Товариства.
Не береться судом до уваги твердження позивача з посиланням на статтю 234 Цивільного кодексу України, де зазначає, що фіктивним є правочин, який створений без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, оскільки останнім не доведено відсутність правових наслідків вчиненого правочину.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при визнанні недійсною мнимої угоди (угоди, укладена без наміру створити юридичні наслідки) суд у таких випадках постановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків, а тому не зрозумілим є посилання позивача на норми Цивільного кодексу України щодо фіктивного правочину і застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним.
Посилання ДПІ в Гусятинському районі в обгрунтування своїх позовних вимог на висновки, зроблені в Актах перевірки №395/23-31818410 „Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ „Хоростків-цукор” та №333/23-31276943 від 19.12.2005р. „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Інтеграл” з посиланням норми Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, наказ МФУ від 24.05.19958р. №88 „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” про відсутність будь-яких первинних документів у сторін по договору, а також на те, що договір укладено з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати з посиланням на норми Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вважаються судом не обґрунтованими та спростовуються наступним.
Відповідно до статті 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо –безпосередньо після її закінчення. Обов’язкові реквізити для надання їм юридичної сили і доказовості визначені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995р. №88.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податковий кредит звітного періоду згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” складається, зокрема із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
До матеріалів справи долучено Акт виконаних робіт від 02.06.2004р., підписаний уповноваженими представниками сторін, податкову накладну від 03.08.2004р., виписану ТОВ „Інтеграл”, недійсність якої не оспорюється, платіжне доручення №374 від 02.06.2004р. та виписку з особового рахунку платника податку, які засвідчують факт придбання та факт надання платниками податку послуг відповідно до умов договору про надання комплексу маркетингових послуг №19/05 від 10.05.2004р., а тому можна стверджувати, що господарське зобов’язання, яке просить визнати недійсним позивач здійснене суб’єктами господарювання для проведення фінансово-господарської.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” №3 від 28.04.1978р. до угод , які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Як констатується в Роз’ясненні Вищого Арбітражного Суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” №02-5/111 від 12.02.1999р. для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало за відомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із строк і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.ст. 32-34 ГПК України на податковому органі лежить обов'язок доказування факту наявності правопорушень сторонами договору, вчинення його із наявністю умислу. Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові ДПІ в Гусятинському районі слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати з відповідачів не стягуються.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Суддя О.С. Скрипчук
22.08.2006р.