справа № 22-6426 головуючий у 1-й інстанції: Васильченко О.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Касьяна О.П.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну надбавку
за апеляційною скаргою Головного Управління пенсійного фонду України у м. Києві
на постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 07.09.2009 року позов задоволено частково. ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду за захистом порушених прав. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №15370/12 від 17.07.2009 року у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов’язано перерахувати ОСОБА_1 у повному обсязі невиплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку в порядку ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судового збору.
У іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни визначався позивачу на підставі чинного законодавства і постанов Кабінету Міністрів України. Встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком не може вважатись розрахунковою величиною для визначення розміру надбавки, право на яку має позивач. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум. Відповідач звільнений від сплати державного мита.
Розглянувши справу в порядку, визначеному ст. 304-1 ЦПК України, та в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розд. 2 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, суд першої обґрунтовано частково задовольнив заявлений позов, визнавши протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язавши Управління зробити такий перерахунок надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2009 року.
Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається апелянт.
В рішенні суду обгрунтовано зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Суд першої інстанції правильно вважав, що в якості розрахункової величини при визначенні державної соціальної допомоги необхідно виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка передбачена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншим чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком не встановлений.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
Відшкодування понесених позивачем витрат проведене відповідно до положень КАС України. Та обставина, що відповідач звільнений від сплати мита на користь держави правового значення не має. В даному випадку судовий збір стягнутий не на користь держави, а на користь позивача і не з відповідача, а з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення і викладених в ньому висновків в іншій частині. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.
Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін постанову суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві відхилити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2009року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
головуючий:
судді: