СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
01 червня 2009 року С права № 5020-5/498
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 14.11.00;
представників сторін:
позивача: Шевчук Наталя Михайлівна, довіреність №2-2116 від 16.05.09;
відповідача 1: Лутовінов Сергій Володимирович, довіреність №4310 від 16.09.08;
відповідача 2: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 10 грудня 2008 року у справі № 5020-5/498
за позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "КТМ" (пр. Жовтн. Революції, 22, корп. 9, к. 74, м.Севастополь, 99038)
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
про визнання договору оренди недійсним
ВСТАНОВИВ:
Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним договору оренди частини цілісного майнового комплексу (АДРЕСА_3) - приміщення літ. А (1-1, 1-2) площею 80,1 кв.м (1-1), 14,3 кв.м (1-2), літ Б (1-1) площею 52 кв.м, літ. Г (1-1) площею 18,1 кв.м.
Заявою від 05.11.2008 року позивач у порядку, передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, змінив підстави позову.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 10 грудня 2008 року у справі № 5020-5/498 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не наведено підстав для визнання спірної угоди недійсною.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент укладення спірної угоди у товариства з обмеженою відповідальністю "КТМ" було відсутнє право власності на нерухоме майно, а орендар не був суб'єктом господарської діяльності. Також заявник вказував на те, що товариство не мало правових підстав передавати у оренду земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном.
Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 01.06.2009 року у зв’язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. та поважних причин судді Антонової І.В. у складі колегії було замінено суддів Котлярову О.Л. та Антонову І.В. на суддів Волкова К.В. та Ткаченка М.І.
У судовому засіданні 01.06.2009 року, позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, представник відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 - проти вимог скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві,та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "КТМ" у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2003 року між відкритим акціонерним товариством "Термоізоляція" і товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ" був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (загальна площа 3176 кв.м.), розташованого за адресою: АДРЕСА_3, який складається із забору бази і господарського складу площею 267,4 кв.м.
Також між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (загальна площа 3176 кв.м), відповідно до якого, відкрите акціонерне товариство "Термоізоляція" (продавець) передає у власність, а товариство з обмеженою відповідальністю "КТМ" (Покупець) приймає цілісний майновий комплекс, який складається із забору бази (інвентарний №949), забору бази (інвентарний №943), господарського складу (інвентарний №950), який включає споруди під літерами „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”, „Е”, загальною площею 415,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08 грудня 2005 року у справі № 20-12/372 за товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ" було визнано право власності на вказане майно (том 1 аркуші справи 17-19).
У свою чергу 14 грудня 2005 року товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ" (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір №7 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець продає, а покупець придбає цілісний майновий комплекс (загальна площа 3176 кв.м), розташований за адресою: АДРЕСА_3, що складається із забору бази (інвентарний №949), забору бази (інвентарний №943), господарського складу (інвентарний №950), який включає споруди під літерами „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”, „Е”, загальною площею 415,2 кв.м, а також будівельні матеріали для будівництва складу (том 1, аркуші справи 12-13).
Також матеріалами справи підтверджено, що 10 грудня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ" і ОСОБА_4 був укладений договір оренди приміщень літ. „А” (1-1, 1-2) площею 80,1 кв.м (1-1), 14,3 кв.м (1-2), літ „Б” (1-1) площею 52 кв.м, літ. „Г” (1-1) площею 18,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, аркуші справи 63-66).
За актом прийому-передачі від 10 грудня 2005 року вказані приміщення були передані ОСОБА_4 (том 1, аркуш справи 67).
Позивач згідно заяві про зміну підстав позову від 05.11.2008 року вказував на те, що спірний договір оренди від 10 грудня 2005 року порушує його права як власника майна та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України „Про оренду землі”.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже з аналізу зазначених норм законодавства, що недійсним у судовому порядку може бути визнано зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або укладено з порушенням одним з учасників господарської компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
При цьому згідно частині 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
А згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що нормами законодавства визначені обов’язкові умови для укладення договору оренди, як знаходження орендованого майна у власності орендодавця та цільове призначення оренди (для здійснення підприємницької діяльності).
Проте, як вбачається з матеріалів справи право власності товариства з обмеженою відповідальністю "КТМ" на цілісний майновий комплекс, який складається із забору бази (інвентарний №949), забору бази (інвентарний №943), господарського складу (інвентарний №950), який включає споруди під літерами „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”, „Е”, загальною площею 415,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, виникло на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 08 грудня 2005 року у справі №20-12/372, яке набрало законної сили 23.12.2005 року.
Отже, саме право власності виникло у орендодавця за договором оренди від 10 грудня 2005 року, укладеного між відповідачами у справі, 23 грудня 2005 року, у зв’язку з чим судова колегія вважає неправомірною передачу у оренду нерухомого майна особою, яка на момент укладення договору оренди не є його власником або уповноваженою особою.
Згідно частині 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
А частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що державну реєстрацію ОСОБА_4 як суб’єкта підприємницької діяльності було проведено 31.07.2006 року, що підтверджується свідоцтвом Серія В01 №187725 (том 1, аркуш справи 55). Тобто на момент укладення спірного договору оренди від 10.12.2005 року орендар не набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності та не мав право її здійснювати, у зв’язку з чим не мав правих підстав для укладення цього договору.
Більш того, як вбачається з спірного договору оренди від 10.12.2005 року, пунктом 1.3 договору сторони також передбачили, що у користування орендаря переходить також територія під приміщеннями, зазначеними у пункті 1.2 цього договору і прилегла територія, зазначена на схемі, яка є додатком до цього договору.
А відповідно до частини 1 статті 4 Закону України „Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Згідно частині 2 статті 15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
З викладеного вбачається, що право надавати у оренду земельні ділянки належить власникам цих ділянок, а недотримання цього правила є підставою для визнання недійсним договору оренди.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 0,2492 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3, знаходиться у користуванні суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 02.11.2007 року (том 1, аркуші справи 29-34).
А раніше, вказана земельна ділянка знаходилась на праві постійного користування у дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Термоизоляція” –Кримського підприємства спеціалізованого управління №71 „Термоизоляция” на підставі державного акту серії І-КМ №005471, реєстраційний №801 від 24.02.1999 року (том 1, аркуші справи 48-49).
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що територія, про яку йдеться мова у пункті 1.3 договору оренди від 10.12.2005 року, належала орендареві –товариству з обмеженою відповідальністю "КТМ", у зв’язку з чим правових підстав для передачі вказаної території у оренду іншій особі у товариства не було.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що під час укладення договору оренди від 10.12.2005 року сторонами –товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ" та ОСОБА_4 –були істотно порушені вимоги норм законодавства, що є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.
Як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач –суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 –є власником цілісного майнового комплексу загальною площею 3176 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу №7 від 14 грудня 2005 року.
Докази, що містяться у матеріалах справи свідчать про те, що приміщення, передані у оренду на підставі спірного договору від 10.12.2005 року, входять до цілісного майнового комплексу, що належить позивачеві.
Проте, будь-яких договорів стосовно зайнятих суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 приміщень між позивачем та відповідачем укладено не було, що свідчить про порушення майнових інтересів позивача та є безпосередньою підставою для звернення з позовними вимогами.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає позовні вимоги суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.
При цьому судова колегія не може погодитись з доводами господарського суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи судом були неповно з’ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2008 року у справі № 5020-5/498 скасувати.
3. Визнати недійсним договір оренди, укладений 10 грудня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ" та ОСОБА_4.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КТМ" (пр. Жовтн. Революції, 22, корп. 9, к. 74, м.Севастополь, 99038) на користь суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) державне мито в сумі 63,75 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.
5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) на користь суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) державне мито в сумі 63,75 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя
Судді