СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 червня 2009 року С права № 5020-11/103-2/036
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Сергеєв Віктор Олександрович, довіреність № б/н від 20.01.09, Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах міста Севастополя;
відповідач: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 19.11.98, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
третьої особи: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
третьої особи: не з'явився, Севастопольська міська рада;
третьої особи: не з'явився, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі;
прокурор: не з'явився, прокурор міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 10 березня 2009 року у справі № 5020-11/103-2/036
за позовом Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах міста Севастополя (вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
треті особи Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь,99011)
Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь,99011)
Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 16, місто Севастополь,99045)
за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
про визнання договору про співпрацю недійсним
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Комунальна спеціалізована аварійно –рятувальна служба на водних об’єктах міста Севастополя, звернувся до господарського суду міста Севастополя до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, треті особи - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольська міська рада, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі з позовом про визнання договору про співпрацю № б/н від 03 листопада 2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним та зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 звільнити причал рятувальної станції „Балаклава”.
У процесі розгляду справи позивач неоднарозово уточнював позовні вимоги та остаточно просив визнати угоду –договір про співпрацю, укладений 03 листопада 2004 року між Комунальною спеціалізованою аварійно –рятувальною службою на водних об’єктах міста Севастополя та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, недійсним повністю (а.с. 41-43, том 3).
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами при укладенні спірного договору перевищена їх господарська компетенція, оскільки ні позивач, ні відповідач не є власниками або користувачами земельної ділянки, на якій за договором про співпрацю повинно було здійснюватися виконання доручення.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року позов Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя задоволено. Визнано недійсним договір про співпрацю № б/н від 03 листопада 2004 року, укладений між Комунальною спеціалізованою аварійно –рятувальною службою на водних об’єктах міста Севастополя та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2, з моменту його укладення. Стягнуто з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на користь Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що на момент укладення договору позивач будь-яких прав на земельну ділянку, на якій побудована причальна споруда, що передавалась в оренду за цим договором, не мав, а тому не мав права на вчинення дій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав по користуванню орендованим майном, а саме –на надання зазначеної земельної ділянки відповідачеві для побудови причальної споруди.
Не погодившись з рішення господарського суду міста Севастополя відповідач, суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги з урахуванням доповнень, наданих в процесі перегляду справи, обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, в основу судового рішення був покладений неправильний висновок суду про те, що суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснено будівництво нового причалу, в той час як причал було реконструйовано.
До того ж, як твердить суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, поза увагою суду залишилось те, що використання Комунальною спеціалізованою аварійно –рятувальною службою на водних об’єктах міста Севастополя свого майна –причалу № 266 без правовстановлювальних документів на земельну ділянку є порушенням норм земельного законодавства, яке у даному випадку не впливає на права позивача як власника майна здійснювати реконструкцію свого майна, що і було здійснено відповідачем на підставі договору про співпрацю від 03 листопада 2004 року.
У судове засідання, призначене на 02 червня 2009 року, представники третіх осіб та прокурор не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
До початку судового засідання від Фонду комунального майна Севастопольської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника у іншому судовому засіданні.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.
Судова колегія не знайшла підстав для відкладення розгляду справи та вирішила можливим розглянути справу за відсутністю представників третіх осіб та прокурора, що не з’явились.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
03 листопада 2004 року між Комунальною спеціалізованою аварійно –рятувальною службою на водних об’єктах міста Севастополя та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір про співпрацю.
Згідно з умовами договору Комунальна спеціалізована аварійно –рятувальна служба міста Севастополя доручає ОСОБА_2 будівництво причалу на рятувальній станції „Балаклава” за рахунок власних коштів та не стягує плату за стоянку плавзасобу ОСОБА_2. По завершенню будівництва причалу дозволяється стоянка катера проекту 338М УКЛ-0041К біля причалу сумісно із плавзасобами рятувальної служби „Балаклава”.
Строк дії договору встановлений сторонами до 31 грудня 2014 року із наступною пролонгацією на 10 років.
Позивач твердить, що у договорі відсутня істотна умова –ціна договору, земельна ділянка не належить на праві власності або користування позивачу чи відповідачу, що є порушенням вимог статей 95, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 189 Цивільного кодексу України.
Дана обставина стала підставою для звернення Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби до суду із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як вбачається з умов договору, укладеного між сторонами, він є змішаним та містить елементи договору найму (оренди) та підряду.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір про співпрацю від 03 листопада 2004 року підписаний уповноваженою особою позивача, має предмет –здійснення будівництва причалу за рахунок власних коштів відповідача та надання послуг по безоплатній стоянці плавзасобу, що належить відповідачу. В договорі передбачені взаємні права та обов’язки сторін, а також строк дії договору.
Договір про співпрацю в частині доручення суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснити будівництво причалу повністю відповідає статті 1000 Цивільного кодексу України, при цьому отримання плати за виконання доручення згідно зі статтею 1002 Цивільного кодексу України є правом повіреного, а не його обов’язком.
З рішення суду вбачається, що підставою для задоволення позову стала відсутність у Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя та у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 прав на земельну ділянку, на якій розташований причал, збудований за договором, підтвердженням чого є лист Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі.
Разом з тим, матеріали справи містять докази того, що причал був реконструйований, а не збудований відповідачем.
Так, згідно з відомостями, які містяться у листі Севастопольської міської державної адміністрації від 11 лютого 2008 року № 863/15/1-08/840, причал № 266 рятувальної станції „Балаклава” знаходиться у складі Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя. Фактично причал № 266 нанесений на морську навігаційну карту, адміралтейський № 3711, видавництво Державного управління „Держгидрографія”, місто Київ, 2004 (а.с. 7-8, том 2).
Даний лист підтверджує ту обставину, що суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснювалось не будівництво нового причалу, а реконструкція вне існуючого причалу.
Вказане також підтверджується листом Управління з контролю за використанням та охороною земель міста Севастополя від 07 лютого 2008 року № 236, в якому зазначено, що причал № 266 знаходиться на балансі Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя (а.с. 150-151 том 1).
Також, відповідно до акту приймання-передачі від 23 грудня 2004 року, підписаного сторонами, суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 завершив капітальний ремонт причалу на ремонтній станції „Балаклава” і передає його в повне господарське відання Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя (а.с. 86 том 1).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року „Про прикордонний режим” поняття причалу визначено як комплекс будівель та гідротехнічних споруд, які функціонують у складі порту, пристані або самостійно і призначені для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.
Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Оскільки на момент укладення договору про співпрацю від 03 листопада 2004 року причал № 266 вже знаходився у складі Комунальної спеціалізованої аварійно –рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя, позивач має повне право на розпорядження даним майном, а саме - укладати будь-які договори по відношенню до свого майна.
Нормами діючого законодавства України, у тому числі Цивільним кодексом України, не передбачено обмеження прав на володіння, користування своїм майном в залежності від наявності або відсутності у власника права користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане майно.
Пославшись у своєму рішенні на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, які регламентують питання визнання угод недійсними, суд першої інстанції не зазначив, яка саме норма Цивільного кодексу України, іншого закону чи нормативно - правового акту порушена при укладенні договору.
У спірному договорі чітко зазначено, що реконструкція (будівництво) причалу в об’ємі, необхідному для його подальшої експлуатації, здійснюється відповідачем в обмін на надання послуг з боку позивача по стоянці катера, який належить відповідачу. При таких обставинах згода сторін про ціну договору не потрібна.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, що тягне за собою відмову у задоволенні позову.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року у справі № 5020-11/103-2/036 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді