СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 червня 2009 року С права № 5020-12/239
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
відповідача: Васильков Андрій Павлович (повноваження перевірені), наказ № 4/ок від 22.05.00, Директор, приватне підприємство "Спецфинстрой";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 12 серпня 2008 року у справі № 5020-12/239
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до приватного підприємства "Спецфинстрой" (вул. Костомарівська, 1/46,Севастополь,99011)
про стягнення заборгованості за користування будівлею у розмірі 101873,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до приватного підприємства „Спецфинстрой” про стягнення заборгованості за договором оренди від 01 липня 2006 року №31-6 у розмірі 101873,00 грн. (а.с. 2-3).
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди від 01 липня 2006 року №31-6, у зв’язку з чим за ним створилася заборгованість перед позивачем, та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України.
В процесі розгляду справи, 06 серпня 2008 року, позивачем надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою він просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8 817,00 грн. (а.с. 77-78).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2008 року у справі № 5020-12/239 (суддя Харченко І.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням позивачем, в розумінні статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, належних та допустимих доказів наявності заборгованості у відповідача за орендною платою.
Не погодившись з судовим рішенням, суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги вмотивовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, особа, що звернулася з апеляційною скаргою, вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, а саме –не був врахований факт порушення відповідачем умов договору оренди від 01 липня 2006 року в частині своєчасної оплати. При цьому, на думку позивача, квитанції, долучені відповідачем до матеріалів справи, судом помилково були розцінені як докази відсутності заборгованості за спірним договором, оскільки вони не відносяться до спірного періоду, а також не містять посилань на цій договір.
Порушення судом норм процесуального права, як стверджує заявник апеляційної скарги, полягає у розгляді по суті позовних вимог з урахуванням уточнень, наданих 06 серпня 2008 року, тоді як заява, яка містить ці уточнення, позивачем не надавалася та не підписувалася.
У судовому засіданні представник позивача підтримали апеляційну скаргу, представник відповідача з доводами та вимогами апеляційної скарги не погодився.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 липня 2006 року між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та приватним підприємством „Спецфинстрой” укладений договір оренди №31-6, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування для здійснення комерційної діяльності другий поверх житлового будинку, розташованого в місті Севастополі за адресою: вул. Костомарівська, 22.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди №31-6 строк дії цього договору сторонами був встановлений до 01 липня 2007 року.
Також, згідно пункту 3.1 договору оренди №31-6 плата за користування будівлею була встановлена сторонами в розмірі 5585,00 грн. за один місяць.
Відповідно до пункту 3.2 договору оренди №31-6 розрахунок здійснюються відповідачем щомісячно готівкою, до п’ятого числа кожного поточного місяця.
01 липня 2007 року до договору укладена додаткова угода, встановлений строк дії договору до 01 вересня 2007 року (а.с. 11).
01 вересня 2007 року до договору укладена додаткова угода, встановлений строк дії договору до 01 березня 2008 року, а розмір орендної плати збільшений до 6451,00 грн. що місяця (а.с. 12).
01 березня 2008 року до договору укладена додаткова угода, встановлений строк дії договору до 31 травня 2008 року (а.с. 13).
Підставою для звернення суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до господарського суду із даним позовом з’явилась несплата приватного підприємства „Спецфинстрой” у добровільному порядку суми заборгованості за договором оренди від 01 липня 2006 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.
Оскільки спірні правовідносини виниклі з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України .
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір оренди (найму) укладається на строк, встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди був укладений сторонами у справі 01 липня 2006 року, але його дія неодноразово продовжувалася додатковими угодами, остаточно - до 31 травня 2008 року.
Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні умови передбачені пунктом 3.2 договору оренди від 01 липня 2006 року.
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 в своєї позовній заяві зазначила, що за відповідачем, у зв’язку з порушенням ним умов спірного договору оренди, створилася наступна заборгованість:
- за період з 01 січня 2007 року по 31 вересня 2007 року в сумі 50 265.00 грн. (9 місяців х 5 585.00 грн. = 50 265.00 грн.);
- за період з 01 жовтня 2007 року по 31 травня 2008 року в сумі 51 608.00 грн. (8 місяців х 6 451.00 = 51 608.00 грн.)
Відповідачем в процесі розгляду справи були надані квитанції та розрахункові накладні (а.с. 16-56), які на думку суду першої інстанції, не є достатнім доказом внесення приватним підприємством „Спецфинстрой” орендної плати за договором № 31-6 від 01 липня 2006 року, що з’явилося підставою для відмови у позові.
Але, судова колегія не може погодитися з даним висновком, виходячи з наступного.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості з орендної плати, наданий відповідачем, згідно з яким за договором оренди від 01 липня 2006 року за період з квітня 2006 року по травень 2008 року позивачем було виставлено рахунок за оренду в сумі 170 926.60 грн., тоді як відповідачем було сплачено 167 485.40 грн. (а.с. 70).
Відповідно до наданих суду копій видаткових касових ордерів (а.с. 16-56), за період з квітня 2006 року по березень 2008 року позивачем від відповідача було отримано кошти сумі 165 485,40 грн. У судовому засіданні були оглянути оригінали вказаних касових ордерів та касової книги відповідача, позивач не заперечувала факт отримання цих коштів за договором оренди №31-6.
Твердження відповідача про сплату орендної плати у квітні 2008 року у сумі 2 000 грн., судова колегія вважає безпідставним, оскільки позивачем цей факт заперечується, та суду не надано жодного доказу щодо факту сплати цієї суми.
Оскільки платіж в сумі 2 000.00 грн. за квітень 2008 року не був оформлений будь-яким розрахунковим документом, судова колегія вважає, що сума заборгованості за спірним договором складає 5 441.20 грн..
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати перед позивачем є передчасним та необґрунтованим, тоді як наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 441.20 грн.
Доказів сплати заборгованості в зазначеній сумі, в силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем надано не було.
При цьому, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно помилковості прийняття господарським судом першої інстанції уточнень позовних вимог від 06 серпня 2008 року, є неспроможними, виходячи з наступного.
З матеріалів справи, а саме –протоколу судового засідання від 06 серпня 2008 року (а.с. 80), вбачається, що у ньому брали участь як сама ОСОБА_1, так і її представник за довіреністю –ОСОБА_3. Також у протоколі зафіксовано, що позивачем та її представником заявлене клопотання про залучення до справи уточнень позовних вимог, що і було зроблено судом першої інстанції.
Також хибними є доводи позивача про невідповідність її підпису на зазначеній заяві, оскільки як вбачається з повідомлення про перерву у справі (а.с. 79) особою, яка підписала заяву про уточнення позовних вимог є представник позивача, ОСОБА_3, у зв’язку з чим судова колегія вважає, що порушень норм процесуального права в процесі розгляду справи судом першої інстанції допущене не було.
Одночасно, як зазначено вище, в процесі апеляційного перегляду справи судовою колегію були встановлені порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на обидві сторони витрати по сплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 101, пунктами 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2008 року у справі №5020-12/239 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4.Позов задовольнити частково.
5.Стягнути з приватного підприємства „Спецфинстрой” (вул.. Костомарівська, 1/46, Севастополь, 99011, ЗКПО 30503992) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 5441,20 грн. заборгованості, державне мито в сумі 81,64 грн. та 6,30 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговання судового процесу.
6. Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя
Судді