Справа № 2-43/2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2010 року
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого – судді: Войтуна О.Б.,
при секретарі: Костинян І.М.
за участю
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання незаконного будівництва та знесення самовільно побудованих надвірних споруд та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання незаконного будівництва та знесення самовільно побудованих надвірних споруд та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Посилалась на те, що на праві приватної власності їй належить домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,19 га. Поруч із домоволодінням позивачки розташоване домоволодіння ОСОБА_4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. В 2006 році ОСОБА_4 побудувала цегляний сарай, встановила дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин та дерев'яну надвірну вбиральню, що розташовані по межі із домоволодінням, де проживає позивачка. Дані прибудови створюють позивачці незручності.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 звернулася із відповідною заявою з приводу самовільно побудованих надвірних споруд власником домоволодіння АДРЕСА_2, до Першотравневої районної ради м. Чернівці. По її заявці працівниками управління житлового господарства Першотравневої районної ради було здійснено ретельну перевірку викладених фактів. При перевірці було встановлено, що дійсно гр. ОСОБА_4, є власницею будинку АДРЕСА_2, самовільно побудовано цегляний сарай, встановлено дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин та дерев'яну надвірну вбиральню. Зазначені надвірні споруди розташовані по межі із домоволодінням АДРЕСА_1, чим порушено державну будівельну норму 79-92 2.20 (відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1м.)
У зв'язку із виявленими порушеннями працівниками ПП «Житлосервіс» на гр. ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 150 КпАП України, за наслідками якого адміністративною комісією при виконавчому комітеті Першотравневої районної ради м. Чернівці гр. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.
На письмові попередження управління житлового господарства Першотравневої районної ради м. Чернівці щодо знесення самовільно побудованих надвірних споруд ОСОБА_4 не реагує.
Також вказує, що ОСОБА_4 своїми діями завдала матеріальної шкоди, пов'язаної із оплатою послуг юристів та адвокатів по даній справі у сумі 4000 гривень, та завдала моральної шкоди, яку оцінює в 10000 гривень. Всього було заподіяно діями гр. ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди в сумі 14000 гривень.
Просила суд визнати такими, що незаконно збудовані цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яну надвірну споруду на межі домоволодіння по АДРЕСА_1.
Зобов'язати гр. ОСОБА_4 знести самовільно збудований цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яну надвірну споруду на межі домоволодіння по АДРЕСА_1.
Стягнути на користь позивачки із гр. ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в сумі 4000 гривень та моральну шкоду в сумі 10000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та повністю підтвердив доводи викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що побудовані споруди збудовані відповідачкою не можуть порушувати прав відповідача, так як побудовані в межах земельної ділянки відповідачки.
Суд заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази вважає, що позов необґрунтований та підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_3 належить домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,19 га. Поруч із домоволодінням позивачки розташоване домоволодіння ОСОБА_4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. В 2006 році ОСОБА_4 побудувала цегляний сарай, встановила дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин та дерев'яну надвірну вбиральню, що розташовані по межі із домоволодінням, де проживає позивачка. Дані прибудови створюють позивачці незручності.
На звернення ОСОБА_5 управлінням житлового господарства Першотравневої районної ради було здійснено перевірку щодо самовільно побудованих надвірних споруд ОСОБА_4. При перевірці було встановлено, що дійсно гр. ОСОБА_4,яка є власницею будинку АДРЕСА_2, самовільно побудовано цегляний сарай, встановлено дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин та дерев'яну надвірну вбиральню. Зазначені надвірні споруди розташовані по межі із домоволодінням АДРЕСА_1, чим порушено державну будівельну норму 79-92 2.20 (відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1м.)(а.с.7,10,11)
21.03.2008 року управлінням житлового господарства Першотравневої районної ради було попереджено ОСОБА_4 про обов’язок останньої демонтувати в термін до 25 .04.2008 року за власний рахунок(а.с.6)
У зв'язку із виявленими порушеннями працівниками ПП «Житлосервіс» на гр. ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 150 КпАП України, за наслідками якого адміністративною комісією при виконавчому комітеті Першотравневої районної ради м. Чернівці гр. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.(а.с.8,9).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.
Відповідно до рішення апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2009 року яким скасовано рішення Першотравневого суду м. Чернівці від 29 липня 2009 року та в позові ОСОБА_4 до Першотравневої районної ради м. Чернівці, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільно побудовані господарські споруди відмовлено.
Вищевказаним рішенням встановлено, що у 2004 році позивачкою ОСОБА_4 самочинно побудовано цегляний сарай на земельній ділянці, належній їй на праві власності згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 29.12.2006 року №203. Цільове призначення земельної ділянки встановлено для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Згідно проектної документації технічного заключення Колективно проектно-кошторисного бюро побуту, здійсненого за замовленню позивачки, відстань від самочинно збудованого сарая ОСОБА_4 до межі сусідньою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3, складає 0,45 м однак повинна складати 1 метр. Таким чином, розташована господареві споруда на відстані 0,45 м від межі, що протирічить державним будівельни нормам. Крім того, зведена будівля затіняє город ОСОБА_3
Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього., відповідно до ч.5 цієї статті суд може визнати право власності на це майно, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно ст. 319 ЦК України власність зобов’язує. Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України в ласник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст.ст. 386,391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Крім того власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вищевказаних норм закону та враховуючи те, що самовільно збудований цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яна надвірна споруда на межі домоволодіння по АДРЕСА_1 порушують право власності ОСОБА_3 оскільки самочинно побудовані з порушенням Державних будівельних норм, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконно збудованим цегляного сараю, дерев'яних господарських споруд для домашніх тварин і дерев'яної надвірної споруди на межі домоволодіння по АДРЕСА_1 та зобов'язання гр. ОСОБА_4 знести самовільно збудований цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яну надвірну споруду на межі домоволодіння по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки матеріальної шкоди в сумі 4000 гривень, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в супереч ст. 60 ЦПК України не надано доказів, які підтверджую дані матеріальні витрати.
Відносно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 гривень суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи, те, що судом встановлено що ОСОБА_4 самочинно побудовані з порушенням Державних будівельних норм цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яна надвірна споруда та порушують право власності позивачки, а добровільно відповідачка усунути дані порушення не бажає, суд вважає, що на користь позивачки з відповідачки слід стягнути моральну шкоду в розмірі 300 грн. в іншій частині суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь відповідача слід відмовити у зв’язку з безпідставністю. Вказаний розмір моральної шкоди, на думку суду, є розумним та справедливим відповідає дійсним моральним стражданням позивачки.
Крім того відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого державного мита в сумі 7 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 8 грн. 50 коп.
Керуючись ст. 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати такими, що незаконно збудовані цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яну надвірну споруду на межі домоволодіння по АДРЕСА_1.
Зобов'язати гр. ОСОБА_4 знести самовільно збудований цегляний сарай, дерев'яні господарські споруди для домашніх тварин і дерев'яну надвірну споруду на межі домоволодіння по АДРЕСА_1.
Стягнути на користь ОСОБА_3 із ОСОБА_4 завдану моральну шкоду в сумі 300 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплаченого державного мита в сумі 7 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 8 грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: Войтун О.Б.