Справа № 2-а-33/2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня2010 року
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі: головуючого судді Войтуна О.Б., при секретарі Костинян І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період 2006-2008 роки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період 2006-2008 роки, посилаючись на те, що він відповідно до статті 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно статті 6 даного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 - рп / 2007 та № 10 - рп / 2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином Відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки.
Позивач в позові зазначає, що керуючись вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду України та чинним законодавством України, ним було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату. Проте відповідач письмово відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня-366 гривень.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня-380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, позивач вважає, що сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006 -2008 роки становить 3890грн. 60коп.
Просить суд поновити строк позовної давності, визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки та стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки року в сумі 3890грн. 60коп.
Зобов’язати відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну допомогу, відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та надав пояснення аналогічні позовній заяві, вважає, що відповідач порушив, чинне законодавство та обмежує його Конституційні права. Просив суд, позов задовольнити.
В судовому засіданні представник Першотравневого управління Пенсійного фонду України м. Чернівці позовні вимоги не визнав, та надав пояснення аналогічні запереченню на позов, також просив суд застосувати позовну давність. Просив суд в позові відмовити.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо правомірних дій працівників Першотравневого управління Пенсійного фонду України м. Чернівці
Судом встановлено, що позивача визнано дитиною війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівців, та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення /а.с.6/.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату.
Відповідачем на адресу позивача, надіслано відповідь у якій міститься повідомлення про те, що з 01 січня 2008 року позивачу виплачується надбавка в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно із Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік, а також відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /а.с.4/.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2009 року позивач звернувся з позовом до суду з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін
Враховуючи те, що позивач не надав доказів, про поважність причин пропуску звернення до суду, внаслідок чого підстав, для поновлення строку немає, а також приймаючи до уваги те, що представник відповідача в своєму запереченні та в судовому засіданні наполягає на пропущенні строку звернення до суду позивачем, суд вважає, що в частині позивних вимог щодо здійснення нарахування належної позивачу, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006р.,2007р. та січень по 21 вересня 2008р. та забезпечити її виплату слід відмовити, у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.
Щодо здійснення нарахування належної позивачу, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 22 вересня по грудень 2008 року, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення права на отримання пенсії), в якій зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. (дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із
Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV, дію статті 6 відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005р. N 3235-IV згідно із Законом України від 19.01.2006 р. N 3367-IV, дію статті 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V, зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Відповідно до статті 6 у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI Закону України «Про соціальний захист дітей війни», - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. (зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, як вбачається зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, втратили чинність 22 травня 2008 року тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Конституційний Суд України в своєму рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005р. зазначив, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик, можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Крім того, в даному Рішенні зазначено, що неприпустимо обмежувати конституційні права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою, Конституція ( 254к/96-ВР ) та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту збоку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.8 Конституції України, - Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня-366 гривень.
В Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці з січня 2008 року здійснювало нарахування 10% від мінімальної пенсії за віком позивачу, як дитині війни, що підтвердили в судовому засіданні позивач та представник відповідача, внаслідок чого в силу ч.3 ст.72 КАС України, суд приймає до уваги дану обставину як доказ.
Суд не приймає до уваги заперечення представника Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці з наступних підстав.
Згідно ст. 17 ч. 1 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції "Кожна фізична... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу N 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява N 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення "Кечко проти України"; рішення у справі "Бурдов проти Росії", N 59498/00).
З таких підстав доводи представника Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання представника Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці на те, що спеціальний Закон lex specialis, тобто закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік не передбачає асигнування на виплату допомоги у розмірі, визначеної Законом, тому має перевагу перед Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату державної допомоги дітям війни відповідно до Закону є чинним тобто не скасовані, не змінені, і позивач як дитина війни має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати або відмовляти у їх здійсненні.
Крім того, слід зазначити, що Рішенням Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
В судовому засіданні при розгляді справи, здобуто докази, щодо тверджень позивача в позовній заяві та в судовому засіданні, про те, що відповідач порушив права позивача, передбаченні Конституцією України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни», так як дійсно судом встановлено порушення прав позивача на соціальний захист, пенсії, що є основним джерелом існування позивача.
Згідно п.1 та 2 ч.2. ст. 162 КАС України, - у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи. В їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, враховуючи те, що судом встановлено, що зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, втратили чинність 22 травня 2008 року тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Внаслідок чого дії Першотравневого управління ПФУ м. Чернівці з 22 травня 2008р., не ґрунтуються на законі та суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивачки на пенсійне забезпечення, суд вважає, що необхідно відновити порушені права та інтереси, шляхом часткового задоволення позовних вимог, а саме необхідно визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.09.2008 року (тобто на протязі року з моменту звернення позивача до адміністративного суду) по 31 грудня 2008 року неправомірною, а також зобов'язати відповідача до нарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, підвищення до пенсії за віком у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 22.09.2008 року (тобто на протязі року з моменту звернення позивача до адміністративного суду) по 31 грудня 2008 року.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці нарахувати позивачу щомісячну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що права позивача стосовно цього питання не порушені, оскільки позивач у судовому засіданні не навів таких доказів, а також, що порядок та підстави нарахування допомоги можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов'язку суб'єкта владних повноважень нарахувати позивачу щомісячну державну допомогу, відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.
На підставі викладеного та керуючись ст.8,152 Конституції України ст.ст.2,6,8-9,70-71,104,158-163,167,185,186 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в
Першотравневому районі м. Чернівці щодо нарахування і виплати ОСОБА_1, щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці до нарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року ОСОБА_1 - підвищення до пенсії за віком у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 22 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку п.5 ст.186 КАС України.
Суддя: Войтун О.Б.