ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

"27" липня 2010 р.                                                                            Справа  № 20/110

 Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р.  розглянувши справу

за позовом Річецької сільської ради

до відповідача підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 10 033 грн. 43 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: сільський голова –Руска Т.В.;

від відповідача: ОСОБА_1; ОСОБА_3 (дов. серії ВМХ № 896051 від 15.07.2010р.).

  ВСТАНОВИВ:

  Річецька сільська рада (надалі –Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 (надалі –Відповідач) на свою користь шкоду в розмірі 9 583 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 43 коп., з збитки яких 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. за надання юридичної допомоги, а також судові витрати по справі. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві (а.с. 2)

Відповідач та представники Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві (а.с. 85-93).

 Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача та Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються його вимоги, давши оцінку предмету позову та доказам з огляду на предмет позову, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити з огляду на наступне.

 Судом встановлено, що 17 квітня 2006 року Позивач на ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»уклали договір № 80 про постачання електричної енергії з додатками (а.с. 67-77). Об’єктом даного договору є: клуб с. Ганнівка; клуб с. Копитів; клуб с. Козак; медпункт с. Козак; бібліотека с. Копитів. Даний договір є діючим.

В період дії договору № 80 про постачання електричної енергії від 17 квітня 2006 року Позивач та Відповідач двічі укладали договір оренди будівлі, споруди (іншого об’єкта нерухомості, а саме: 21 серпня 2007 року (а.с. 51-53; надалі –Договір 1); 22 серпня 2008 року (а.с. 54-56). Предметом оренди по Договору 1 та Договору 2 є приміщення площею 40,4 метри квадратних в приміщенні загальною площею 318 метрів квадратних, що знаходиться в с. Копитів Корецького району Рівненської області (клуб с. Копитів).

Згідно пункту 10.3 Договору 1: договір набуває чинності в момент, визначений у пункті 3.6 (якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації –в момент, визначений у пункті 10.2 Договору 1), та діє до 21 серпня 2008 року, але не довше, ніж до підписання Акту приймання-передачі згідно з пунктом 8.5 Договору 1.

Згідно пункту 10.3 Договору 2: договір набуває чинності в момент, визначений у пункті 3.6 (якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації –в момент, визначений у пункті 10.2 Договору 2), та діє до 22 серпня 2009 року, але не довше, ніж до підписання Акту приймання-передачі згідно з пунктом 8.5 Договору 2.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками Позивача та Відповідача, Договір 1 та Договір 2 нотаріально не посвідчувались і в державному реєстрі не реєструвалися. Відповідно, до даних правовідносин не застосовується положення пункту 10.2 Договору 1 та Договору 2 (дані пункти не заповнені).

Згідно пункту 3.6 Договору 1 та Договору 2: об’єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акта прийому-передачі, зазначеного в пункті 3.5 Договору.

Пунктом 3.5 Договору 1 та Договору 2 передбачено, що: при переданні об’єкта складається Акт прийому-передачі, який підписують члени двосторонньої комісії; в Акті прийому-передачі відображається стан об’єкта, у тому числі його відповідність положенням пункту 1.2 Договору (1 та 2).

Крім того, згідно пунктів 6.1.1 та 6.1.2 Договору 1 та Договору 2, Позивач зобов’язаний: передати Відповідачу об’єкт згідно з розділом 3 Договору 1 та Договору 2; одночасно з передачею об’єкта передати Відповідачу технічну документацію, необхідну для належного утримання та використання об’єкта.

Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та підтверджено представниками Позивача та Відповідача, Позивач не передавав Відповідачу вказані у Договорі 1 та Договорі 2 приміщення по Акту прийому-передачі.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Таким чином, при укладанні Договору 1 та Договору 2 було порушено умови розділу 3 Договору 1 та Договору 2 щодо передачі об’єкта оренди в оренду від Позивача до Відповідача (даний момент визначається в Договорі 1 та Договорі 2, як момент набутті чинності Договором 1 та Договором 2), а також частину 1 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Водночас, з диспозиції частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та враховуючи його виконання сторонами –з моменту підписання сторонами текстів Договору 1 та Договору 2 дані договори є укладеними.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що: об’єкт вважається фактично переданим Відповідачем Позивачу з дати підписання Акт прийому-передачі.

Повний порядок повернення об’єкта Позивачу визначено розділом 8 Договору 1 та Договору 2.

Водночас, пунктом 8.6 Договору 1 та Договору 2 встановлено, що: об’єкт повинен бути переданий Позивачу у тому ж стані, у якому він був переданий в оренду з урахуванням номінального зносу.

Враховуючи ж той факт, що Позивачем не виконано свій обов’язок щодо передання об’єкта оренди Відповідачу (визначений пунктом 6.1.1 Договору 1 та Договору 2) згідно з розділом 3 Договору 1 та Договору 2, господарський суд вважає, що виконання пункту 8.6 Договору 1 та Договору 2 є неможливим (оскільки фактичної передачі приміщення в оренду на умовах Договору 1 та Договору 2 не відбулося) –що в свою чергу вказує на неможливість застосування пункту 8.5 Договору 1 та Договору 2.

Враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні, господарський суд приходить до висновку, що з урахуванням частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договірні відносини сторін щодо оренди приміщення площею 40,4 метри квадратних, що знаходиться в с. Копитів Корецького району Рівненської області (клуб с. Копитів) по Договору 1 та Договору 2 тривали з 21 серпня 2007 року по 22 серпня 2009 року.

10 вересня 2009 року (після закінчення строку дії Договору 2) представниками ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»складено акт 009792 (а.с. 57) про порушення Правил користування електричною енергією, а саме: виявлено поза облікове підключення подвійної електророзетки в орендованому приміщенні під магазин, який знаходиться в клубі в с. Копитів. Даний акт складено представниками ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»за участю представника Позивача.

На підставі даного акту 009792, 15 вересня 2009 року було складено протокол № 91 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яким постановлено провести нарахування Позивачу по пропускній здатності електричної мережі за період з 22 серпня 2008 року по день усунення порушення. Даний протокол підписано представниками ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»та Позивача.

Згідно довідки ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»від 9 липня 2010 року (а.с. 36) –збитки внаслідок порушення Позивачем ПКЕЕ в сумі 9 583 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 43 коп. оплачено Позивачем у повному обсязі.

Позивач обумовлює свої вимоги частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно якої: особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Водночас, з диспозиції даної норми, Позивач має довести, що вказана шкода завдана саме Відповідачем.

Крім того, як встановлено частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вказано вище у даному судовому рішенні, та як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів (в тому числі й з урахуванням невиконання Позивачем свого обов’язку визначеного пунктом 6.1.2 Договору 1 та Договору 2) –Позивачем не доведено того, що порушення, за яке Позивач сплатив ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»9 583 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 43 коп. вчинене саме Відповідачем під час дії Договору 1 та Договору 2. З поданих суду доказів (що містяться в матеріалах справи) невідомо коли саме було вчинене поза облікове підключення, в наслідок якого представниками ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»було виявлено поза облікове споживання електричної енергії: з 17 квітня 2006 року по 21 серпня 2007 року (період з моменту укладання договору № 80 [а.с. 67-77] по момент укладення між Позивачем та Відповідачем Договору 1 [а.с. 51-53]); з 21 серпня 2007 року по 22 серпня 2009 року (період дії Договору 1 [а.с. 51-53] та Договору 2 [а.с. 54-56]); з 23 серпня 2009 року по 10 вересня 2009 року ( з моменту припинення дії Договору 2 до дати виявлення представниками ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»порушення Правил користування електроенергією.

Враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні, господарський суд Рівненської області відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення шкоди в розмірі 9 583 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 43 коп. в зв’язку з недоведеністю вини Відповідача.

Оскільки збитки в розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп., які просить стягнути з Відповідача Позивач обумовлюються наданням правової допомоги Позивачу для підготовки позову до суду по справі № 20/110 щодо стягнення шкоди в розмірі 9 583 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 43 коп. –в задоволенні якого, з підстав вказаних вище судом відмовлено, апріорі суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення даних збитків.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

  ВИРІШИВ :

  1.          В задоволенні позову відмовити.

2.          Копію рішення направити сторонам по справі.

  Повний текст рішення оформлено та підписано 02.07.2010р.

  Суддя